Аж ніяк ні президенти, ні прем’єри, ні голови Верховної Ради наповнюють бюджет України. Прості люди, і в першу чергу творці хліба тримають цю державу на своїх плечах.

Левову частку валютних надходжень в нашу економіку вносять саме аграрії. А ненаситний державний апарат не спить, мучиться, все придумує «реформи» – медичні, освітні, встановлює дикі тарифи, податки, та й столичний чиновник цілодобово «працює» над тим, як додушити  народ. А він, народ, живе, він герой постійних публікацій «Подільських вістей» і трударі на фото — неспростовне підтвердження тому. Ледь зібрав всіх на знімок, бо гаряча пора, на балачку часу немає, вони не можновладці і реклами їм не треба,  але про незалежність України сказали таке:
Лілія Максимова, ветеринарний лікар (в центрі)
– Кожна людина має свою думку і робить те, що вважає за потрібне. Так я розумію і незалежність країни. Ми працюємо, щоб було краще жити,  і я вважаю себе патріотом, без гучних гасел, прапорів, мітингів. З боку держави очікую створення таких умов, щоб молодь не шукала кращої долі за кордоном. Для цього маємо всі ресурси та можливості.

Комбайнери Микола Волох (зліва) і Володимир Швець (справа) висловили спільну думку:
– Зараз в Україні тяжко, дуже треба миру, пора б найвищим очільникам напружитись і хоч трохи посприяти народу в створенні робочих місць. Буде робота – будуть жити усі заможно, а заживуть звичайні люди – розквітне Україна. Європа має бути в Україні, а не Україна в Європі...
Мають рацію хлібороби. Бо саме в цей  напружений час працівники сільськогосподарського товариства «Нові аграрні технології» щоденним трудом  на землі розбудовують Європу у Хмельницькому районі.

*   *   *

Нинішньому врожаю щиро раді, бо доволі сприятливими були погодні умови, нормальні температурні режими, достатня кількість вологи навесні сповна налили колос.  Пшениця дала майже вісімдесят центнерів з гектара, ячмінь – сімдесят п’ять, озимий ріпак – по сорок центнерів, горох – п’ятдесят три, жито – сімдесят п’ять центнерів. Просушують та готують зерно до зберігання Олександр Бабій та Ніна Ліщук. Ніна Василівна працює на підприємстві п’ятнадцять років, Олександр Степанович – п’ять. Велетенські  гори зернових (на фото)  перелопачують протягом сезону.  Зі слів обох, працюється їм добре, мають власні  паї, задоволені умовами праці, розрахунками за роботу і за ті ж паї.

– Цукерки, жуйки, шоколадні батончики дають додатково? – цікавлюся у них. Сміються у відповідь: «На свята нас не забувають, керівництво завжди знаходить можливість якось віддячити додатково!»
Постійно у господарстві  працює сімдесят вісім чоловік, ще понад сотня зайняті у бригадах будівельників, бетонників, реконструюють тваринницькі приміщення тощо.

Директор товариства Іван Ізбінський із світанку до пізнього  вечора  в гущі подій. Жваво контролює усі  об’єкти,  одне поле за другим. Ось заглянув до кукурудзи (на фото). Цьогоріч «Нові аграрні технології» розраховують зібрати її не менше дев’яти тонн з гектара, соняшника не менше трьох, сої – три з половиною – чотири і буряка понад шістдесят тонн. До речі, скоро цю культуру, даруйте, занесуть до “Червоної книги”. Тож буде чим годувати чотири тисячі голів свиней, які вирощують у господарстві.
– Гріх, гріх скаржитися на врожай, – скромно ділиться здобутками Іван Володимирович. – Якби ж держава не забувала про село… Бо в нім теж живуть люди, які чекають елементарних благ – цивілізації: добротних доріг, якісної медицини та освіти. Держава має проводити політику протекціонізму до хліборобів, щоб не було прірви між вартістю  пально-мастильних матеріалів, мінеральних добрив і цін на молоко, зерно, тощо. Якщо тонна  пшениці не підвищується у ціні, не повинна зростати й продукція, необхідна для потреб сільського господарства.
Про українців в селах потрібно турбуватись не як про електорат — за два місяці до виборів, а як про достойних громадян великої держави. Сьогодні заробляють трейдери, їм відшкодовують ПДВ, а простому виробнику вийти на міжнародний ринок важко, держава не допомагає. Очікуємо на сталий Податковий кодекс, аби щоразу не мінялись умови гри, особливо заднім числом. Дайте кредит не більше як у відсотків 10, тоді залучені кошти ми вкладемо в розвиток.
А на свято всім подолянам, всім жителям України бажаємо хліба на столі, миру на землі!
Після таких слів знаного керівника — годі щось додати.