«Добігає сторіччя, як учасники мого покоління вперше усміхнулися після завершення війни в далекому 1945-му, що забрала мільйони ні в чому невинних людських життів. Війна особливо жорстока до дітей, які страждають, не розуміючи за що, — розповідає дитина війни — 83-річний Олександр Гриценюк. — Пригадую, як німці увійшли в село надто стрімко і з першого ж дня розпочали наводити порядки своїми «заповідями», що закінчувались одним: розстріл. Німецькі «порядки» першими відчули собаки, яких нищили не менше тижня. Ми з мамою плакали, коли закопували свого Шарика. Сумирний і добрий пес ніколи не мав ворогів навіть серед котів, та став ворогом для Великої Німеччини. Наступною жертвою став хлопчик Льоня, який проживав на нашій вулиці. Він поцупив у німецького солдата тверду, мов камінь, галету. Два поліцаї вели по сільській вулиці під руки цю дитину, а німець з лозиною виписував на голій спині німецькі ієрогліфи. Однією з вимог «заповідей» була негайна здача вогнепальної зброї. Один із хлопчиків не тільки приховав пістолет, але й стріляв із нього десь у кар’єрі. Ніхто не хотів вірити, але страта відбулася... показово на майдані. Жінки падали, втрачаючи свідомість, чоловіки не приховували сліз. Перелякані батьки ні на крок не відпускали своїх дітей. Страх опанував село. Право на дитинство в дітей цинічно відібрали».
Та ось, у XXI столітті росія шокувала весь світ. Кровожерливий окупант змітає все на своєму шляху, не шкодуючи нікого. Наша земля рясно вкривається дитячою кров’ю все більше і більше...
Дуже боляче називати статистику вбитих дітей — останні дані говорять про 128 маленьких українців, які загинули від рук рашистів. Більше 170 поранено.
Так, 19 березня внаслідок обстрілу російськими фашистами Рубіжного на Луганщині зруйновано житловий будинок. З-під його завалів рятувальники дістали двох дітей, яким робили серцево-легеневу реанімацію, намагаючись врятувати. Проте діти не вижили.
Того ж дня через обстріли житлових будинків у Харкові загинули чоловік та 9-річний хлопчик.
Перша леді України Олена Зеленська звернулася до світової спільноти через свідомі й цинічні вбивства українських дітей окупантами. Вона розповіла про загиблих діток на своїй сторінці у Фейсбук. Світлини з ними розривають душу, краять серце. Світ врешті має почути голос батьків і рідних, які втратили своїх кровинок.
Так, маленька Аліса з Охтирки не дожила до свого восьмиріччя. Дівчинка під час обстрілів загинула разом із дідусем, який прикривав її собою.
У голову 14-річного Арсенія влучив осколок снаряда. Через те, що медики не змогли доїхати під вогнем до нього, хлопчик стік кров’ю.
Жахлива картина, коли батьки 18-місячного Кирилка з Маріуполя під кулями окупанта везли до лікарні. Дитинку не врятували.
Шестирічна Софійка була розстріляна з півторамісячним братиком, мамою, бабусею та дідусем у автомобілі, коли сім’я намагалася виїхати з Нової Каховки.
Полінка під час обстрілів на вулицях Києва загинула разом із батьками і братиком. «Я звертаюся до всіх чесних ЗМІ світу! — наголосила Олена Зеленська. — Розкажіть цю страшну правду: російські загарбники вбивають дітей. І роблять це свідомо, стріляючи на ураження та не пропускаючи гуманітарну допомогу.
Покажіть це російським матерям — нехай знають, що їхні сини роблять в Україні. Покажіть ці фото російським жінкам — ваші чоловіки, брати, співвіт-
чизники вбивають таких самих дітей, як ваші. І ви особисто відповідальні за смерть кожної української дитини, оскільки даєте мовчазну згоду на ці злочини».
На завершення варто нагадати страшний випадок у Харкові: під час обстрілів рашистів загинула подружня пара, в якої напередодні народилося двоє діток. Але вже наступного дня малятка залишилися сиротами, адже їхніх батьків жорстоко розстріляли.
Скільки ще таких випадків має статися в Україні, щоб увесь світ став на її захист? Путінську орду треба негайно спиняти, бо поки хтось думає — гинуть наші діти.