Надрукувати
Категорія: Політика
Перегляди: 1018

На противагу попередньому пленарному засіданню одинадцятої сесії обласної ради з його революційними нотками, численними перервами та, як наслідок, тривалістю до доволі таки пізньої години, друге минулої середи пройшло на диво злагоджено та спокійно.
Попри те, що два десятки обранців не вишукали можливості з’явитися у сесійній залі, присутності 65 їхніх колег для кворуму було більш ніж достатньо.
Хоч темп у пленарній роботі з самого початку був заданий ритмічний і продуктивний, на обговорення архіважливих для Хмельниччини питань та рішень депутати часу не шкодували.

Аеропорт-великомученик
Його доля, навіть попри значні фінансові вливання, тривалими роками так і залишається невирішеною, й надалі поки що перебуватиме в статусі невизначеності. Після майже півторагодинних жвавих дискусій з цього приводу, депутати прийняли рішення розставити всі крапки над «і» на наступній сесії, яка ймовірно відбудеться у травні. Бути чи ні хмельницькому летовищу, судитимуть за висновками новоствореної (ох, скільки ж їх уже було!) робочої групи. А тим часом на горіхи добряче перепало керівнику цього комунального підприємства Василю Гончару, зокрема, за інертність, непрофесіоналізм та... дармоїдство! Бо за що ж тоді зарплатню розміром 12 тисяч гривень отримувати? Так чи інакше, зійшлися на думці, що виділяти аеропорту з обласного бюджету до трьох мільйонів гривень, як це було торік, суто на погашення боргів із заробітної плати працівникам, а також податків і зборів аж ніяк недоцільно. Депутати Іван Гладуняк, Віталій Олуйко висловили пропозицію передати комунальний горе-об’єкт місту, оскільки там є більше ресурсів для поновлення його роботи. Втім, чи потрібен нашому обласному центру такий «подарунок» зі зруйнованою злітно-посадковою смугою, відсутністю метеорологічного обладнання тощо, — це ще питання з питань.
Підсумовуючи обговорення, голова обласної ради Михайло Загородний констатував, що в будь-якому випадку цей тягар мусимо нести самотужки — держава плеча не підставить. З одного боку, летовище суттєво розширило би зовнішньоторговельні, інвестиційні, зрештою, туристичні горизонти. Особливо, зважаючи на чергові обіцянки про  омріяний безвізовий режим. З іншого — якщо з нього  здійснюватиметься один-два перельоти на тиждень, як це почасти прослідковується у сусідів, то про рентабельність годі й говорити. Словом, питання залишається відкритим.
Лікарня майбутнього
На жаль, досі остаточно невизначеного майбутнього. Мова йде про головний медичний заклад третинного рівня — повноцінну обласну дитячу лікарню, якої так бракує Хмельниччині. На загальнодержавному фоні це відверта ганьба, бо вже навіть черкащани й ті, витративши на будівництво одинадцять років, таки спромоглися здати об’єкт в експлуатацію на радість батькам маленьких пацієнтів. Наші ж краяни, схоже, ще довго вмліватимуть у довжелезних чергах до тісних кабінетів дитячої поліклініки (до речі, розташованої в приміщенні колишньої пральні, в яких приймає одразу по три-чотири спеціалісти. А наплив чималенький. Щороку в закладі проходять обстеження до 48 тисяч хлопчиків і дівчаток, більше семи тисяч лікуються стаціонарно. За словами головного лікаря Віри Рудої, для цього наразі немає ні умов, ні матеріальної бази.
Пригадуєте, у 2013 році начальники різних рангів самозадоволено потирали руки: мовляв, ось, це саме ми зрушили воза з місця! Була затверджена проектно-кошторисна документація щодо спорудження лікувально-діагностичного корпусу на        110 ліжок вартістю... 400 мільйонів гривень. Тоді навіть взялися розчищати будівельний майданчик, прокладати деякі комунікації. На тому діло й заглухло донині.
Треба сказати, що попри існуючі певні міжфракційні колізії, депутатський корпус цього скликання у пошуках шляхів розв’язання цієї довговічної проблеми як ніколи одностайний. Дослухаються до кожної думки, кожної слушної пропозиції. Ось що звучало на сесії. Борис Ткач резонно зауважив, що у попередньому кошторисі не передбачене створення цілісної, повнопрофільної лікарні з опіковим, травматологічним, неонатальним відділеннями, тому запропонував переглянути проект. Наталія Кухарук наголошувала на тому, що без залучення потужних інвестицій область може вкотре завалити розпочате. За те, що слід негайно братися за будівництво, висловився і Віталій Олуйко, бо, на його думку, реконструкція, про яку заговорив хтось із колег, може обійтися значно дорожче. Схожі думки висловлювали Наталія Вишнівська, Олександр Савчук, Артур Фрідман, Олександр Завроцький та інші. А ще всі разом відверто обурювалися, чому в даній ситуація відбувається мовчанками облдержадміністрація, яка, як орган виконавчої влади, мала би грати першу скрипку? До речі, її очільник Олександр Корнійчук на засідання не з’явився. Видно, мав інші справи державної ваги. Що для колишнього бізнесмена якісь там аеропот, лікарня?
Риску під сказаним підвів депутат Верховної Ради України Сергій Мельник, якого Михайло Загородний ще на початку роботи сесії запросив до президії. При розв’язанні таких стратегічних для Поділля проблем, на його переконання, мали би бути й інші наші парламентські обранці.
Сергій Іванович насамперед відзначив, що у побудові обласної лікарні місто теж може відіграти не останню роль, так як це уже було свого часу з протитуберкульозним диспансером, інфекційною лікарнею. Разом з тим він наголосив, що вкрай важливо, аби облдержадміністрація (це саме її прерогатива) максимум до 1 травня подала проект будівництва на розгляд уряду, аби отримати кошти Євросоюзу, які виділяються на підтримку реформ у сфері регіонального розвитку.
Щоб у верхах не дрімали
Упродовж сесії наші депутати прийняли ряд звернень до Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Міністерста охорони здоров’я, Міністерста аграрної політики і продовольства України. Вони, зокрема, стосувалися підтримки івано-франківських колег щодо відхилення законопроекту №4010а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)»; запровадження нормативної бази для переходу оплати газу відповідно до тепловіддачі; збагачення борошна фолієвою кислотою з метою профілактики вад невральної трубки.
Разом з тим побільшало і депутатських запитів з 14-ти до 48. Так, Микола Олицький клопотав щодо відшкодування збитків сільгосппідприємствам, чиї свинокомплекси втратили поголів’я внаслідок вірусу африканської чуми. В даному випадку мова йшла про агрофірму «Маяк», що на Полонщині. В зв’язку з епідемією господарство зазнало збитків на загальну суму більш як 12 мільйонів гривень. Михайло Бойко наполягав на фінансуванні з обласного бюджету реконструкції вуличних мереж водопроводу в селі Дашківці Віньковецького району, а в запиті Сергія Іващука йшлося про виділення 1 мільйона 200 тисяч гривень на придбання апарата УЗД для Хмельницької центральної районної лікарні. Вадим Лозовий вимагав надати облраді графік виконання ремонтних робіт з відновлення автошляху М-12 Стрий — Тернопіль — Кіровоград — Знам’янка. Ще два запити додав Іван Гладуняк: про розробку плану заходів з прискорення вирішення ситуації, яка склалася на ДП «Ганнопільський спиртозавод», а також про надання економічного обгрунтування зростання тарифів на електроенергію.