Переді мною ініційований Кабінетом Міністрів України текст проекту Трудового кодексу України, який розміщений на парламентському сайті. Ні для кого не секрет, що новий закон давно на часі, адже майже три десятиліття як маємо власну державу, а ще живемо і працюємо за радянським Кодексом законів про працю, ухваленим 1971 року.

Тож якщо запропонований документ буде прийнято, що чекає на українців, чиї інтереси будуть більше захищені – пересічного працівника чи роботодавця? Певний висновок можна зробити, ознайомившись навіть з короткими тезами інновацій ТКУ. Без сумніву, позитивним насамперед є те, що він зберігає все так, як і було, тобто 40 робочих годин на тиждень. А от зменшувати кількість робочих годин працедавець зможе, коли ця зміна буде закріплена колективним договором або нормативним актом роботодавця. При цьому скорочення робочих годин не має жодним чином позначитися на розмірі зарплати.
За новим кодексом можна буде працювати вдома. Така організація роботи на деяких підприємствах чи організаціях фактично є сьогодні, але не врегульована законом. Також якщо роботодавець невчасно виплачуватиме своїм працівникам зарплату, гарантійні або компенсаційні виплати, то він змушений буде сплатити їм пеню.

Приємним покращенням для працівників буде збільшення тривалості щорічної оплачуваної відпустки — із 24 до 28 календарних днів. Крім збільшення розміру щорічної відпустки, працівники отримають і незмінні дні державних і релігійних свят. Трудові книжки переведуть у цифровий формат. Оплата лікарняного до 5 днів здійснюватиметься за рахунок роботодавця, з 6-го дня до завершення періоду хвороби — за державний кошт. За понаднормові роботи платитимуть на 20% більше, ніж за ставку.
Для жінок, які перебувають у декретній відпустці строком до 3 років, має бути гарантоване збереження місця роботи. За бажанням жінка може працювати вдома з гнучким графіком. Розмір оплати за роботу у вихідні встановлюватиметься трудовим договором, а не імперативно, і оплачуватиметься в подвійному розмірі. Працівники матимуть право звільнитись за власним бажанням, але повинні попереджати про це роботодавця щонайменше за 2 тижні.
Щодо роботодавців, то найбільшою поблажкою для них у новому трудовому законодавстві, як зазначає український аналітичний портал «Слово і Діло», можна назвати пропозицію надати право звільняти працівника з власної ініціативи і практично без явних підстав. Щоправда, роботодавець повинен попередити робітника про звільнення у визначені терміни (від 15 до 90 діб залежно від того, скільки часу працює співробітник на цьому місці роботи). Законопроектом пропонується надати можливість роботодавцю звільнити робітника не очікуючи, за умови виплати компенсації, забороняється чинити тиск на працівників через колір шкіри, політичні та релігійні переконання, стать, сексуальну орієнтацію, вік, стан здоров’я, вагітність, інвалідність.
Також роботодавцям заборонено примушувати працівника до розірвання трудового договору з його ініціативи проти його волі завдяки: психологічному та економічному тиску, створенню нестерпних умов праці, умисному, систематичному та необґрунтованому нерівномірному розподілу навантаження і завдань між працюючими, що виконують аналогічну роботу, нерівну за неї оплату.
Звільнити робітника можна, якщо він двічі порушив умови трудового договору протягом 180 днів; який не з’являвся на роботі понад 4 місяці поспіль або 150 днів протягом робочого року внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустку з вагітності та пологів; працівника, що відсутній на роботі понад 10 робочих днів поспіль, який не повідомив роботодавця про причини відсутності. Заборонено звільняти з ініціативи роботодавця лише вагітних, за умови, що підприємство не ліквідується.
Із ухваленням нового кодексу працедавці зможуть цілком законно стежити за робочим процесом своїх підлеглих, використовуючи відеокамери, диктофони та інші технічні засоби, — щоправда, лише після попередження, відстежувати, хто і за яким призначенням використовує офісні комп’ютери, проводити тестування та конкурси під час відбору на роботу.
Як зазначають деякі аналітики, досить показовим є той факт, що у Проекті ТКУ відповідальності працівника присвячений цілий розділ, а відповідальності роботодавця — лише п’ять статей. Наголошується й на тому, що новий кодекс має бути ухвалений лише після громадського обговорення, наукової експертизи та врахування пропозицій профспілок. Але цього, на жаль, досі не зроблено. І взагалі чи буде зроблено? Адже, як не прикро, але роль профспілок наразі у нашій державі практично зведена нанівець.
Чи не тому проти нового трудового кодексу України виступила і Міжнародна конфедерація профспілок, яка вважає, що він позбавить працівників правового захисту, а профспілок — спроможності їх захищати, що результатом прийняття запропонованого Проекту стануть спрощене звільнення працівників у будь-який момент за бажанням роботодавця, короткострокові індивідуальні трудові договори, договори з нефіксованим робочим часом, понаднормова робота буде нормою і оплачуватиметься в 5 разів нижче, ніж нині.
Більше того, викликає занепокоєння й скасування деяких соціальних гарантій працівникам та захисту матерів з малими дітьми, що ще більше полегшує їх звільнення, переведення працівника на інше робоче місце без його згоди, й власне, фактична ліквідація профспілок. Свідчення тому, знову ж таки за твердженням МКП, законопроект був прийнятий без консультацій з профспілками, врахування їхньої думки.
Безперечно, профспілки є різні. Є такі, які активно відстоюють права та інтереси працівників підприємства чи установи. А є такі, що насправді працюють на керівництво підприємств, особливо олігархічних.
І все ж, у нинішніх, кризових умовах роль профспілок має бути досить вагома. Адже не секрет, що при таких обставинах працівник не здатний захиститись наодинці від свавілля окремих роботодавців, наодинці його легше залякати, звільнити, затягати по судах.
Для прикладу, пригадав, як кілька років тому обласна рада довго не могла визначитися з керівником Нігинського кар’єру, що на Кам’янеччині. Тоді голова профспілкової організації цього державного підприємства Олексій Неручок у день пленарного засідання сесії облради організував приїзд до Хмельницького гірників, а сам, попросивши слова, закликав з трибуни сесії народних обранців не зволікати з призначенням директора, від якого у великій мірі залежала робота кар’єру. До профспілкового лідера дослухалися, і невдовзі гірниче виробництво запрацювало. До того ж, з ініціативи профкому для його працівників за рахунок підприємства було організоване безкоштовне харчування, а для кількох фахівців, які повернулися із заробітків з Польщі, придбано у селищі Сахкамінь житло. А більше року тому, завдячуючи знову ж таки проф-
кому і її очільнику Олексію Неручку, майже сотні виробничникам було погашено заборгованість із зарплати.
Багато років користуються заслуженим авторитетом у своїх колективах досвідчені профспілкові лідери ТДВ «Кам’янець-Подільський електромеханічний завод» Валентина Михайленко, держслужбовці міста Віра Чехівська, Кам’янець-Подільської районної організації працівників агропромислового комплексу Ганна Височанська, районної організації працівників освіти Дмитро Желізник та багато інших. Очолювані ними організації активно використовують усі надані їм важелі для контролю за дотриманням трудового законодавства, виконанням умов колективних договорів, галузевих, регіональних угод, дотриманням законодавства про охорону праці, надають спілчанам кваліфіковану, безкоштовну юридичну допомогу, здійснюють представництво і захист прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Разом з тим у згаданих голів професійних спілок, і не тільки у них, є чимало зауважень і пропозицій до проекту Трудового кодексу України. До його остаточного ухвалення Верховною Радою, до якої обрано 11 депутатів від Хмельниччини, ще є певний час. Отож зустрітися б нашим народним обранцям-подолянам з обласним профспілковим активом, запросивши на зустріч фахівців-правників університету управління та права, представників Союзу промисловців і підприємців та об’єднання організацій роботодавців області, всеукраїнської аграрної ради краю, і вислухати їхню думку щодо нововведень до проекту Закону «Про працю» та донести її до своїх колег-парламентаріїв. Аби вони до неї дослухалися, ухвалюючи цей надважливий для суспільства документ.