Слухайте, це справді, як сильний поштовх серця — негайно зробити добру справу. Для свого ближнього. Щоб допомогти йому у біді, порятувати його. І коли кожен відчуває такий поштовх, уявляєте, яким великим і потужним стає спільне серце, якому до снаги усе?
У нашій газеті (№ 42 від 4 жовтня цього року) надруковано звернення до усіх небайдужих людей з проханням допомогти зібрати гроші для проведення трансплантації нирки 20-річній Тетяні Тарчинській з Віньковецького району. Уже кілька років дівчині рятує життя лише гемодіаліз. Трансплантацію робитимуть київські лікарі. Донором стане мама, Олена Іванівна. Не вистачає лиш одного — грошей. Потрібно 250 тисяч гривень.
І ось тоді, у жовтні, пролунав телефонний дзвінок. До мене з далекої Італії подзвонила наша землячка, яка там на заробітках. Саме завдяки їй з’явилася ця публікація в газеті. І на рахунку, призначеному для лікування Тетянки, тепер є уже благодійні кошти.
Неможливо навіть передати глибину щирої вдячності батьків дівчини! Усім тим, хто підтримує їх нині матеріально й морально.
— Ніхто не називає своїх прізвищ, — розповідає Олена Іванівна. — Просто дзвонять, питають, як почуває себе наша Таня і бажають нам успіху. І кажуть, що шлемо вам ось 100 чи 200 гривень, бо більше самі не маємо. Повірте, це так зворушує. Особливо коли чуєш це від пенсіонерів, які так і кажуть, що пенсія всього 1400 гривень, але посилають нам хоча б сотню...
Власне, продовжує Олена Іванівна, серед тих, хто допоміг їм, якраз дуже багато пенсіонерів (особливо з Летичівського, Деражнянського районів). А ще тих, хто, як кажуть, знає біду, переживав щось подібне.
Крім того, допомогли наші заробітчанки з Італії. Гроші переказала й мешканка Москви. І всі роблять це без будь-якого афішування. Як, власне, і кам’янчанка, яка живе неподалік від медичного училища, де навчається Таня. Вона просто принесла 50 євро, сказавши, що ніякі прізвища не потрібні, коли робиш добру справу.
Свій внесок зробили й окремі народні депутати, районна й обласна влада, директор приватно-орендного підприємства з Великого Олександрова Ганна Загродська.
Усім-усім — низький уклін від батьків Тетянки. Їхня надія живе, вона зміцніла. А вони спрагло вірять, що таки переможуть.
У Тані через кілька місяців — випускні іспити у Кам’янець-Подільському медичному училищі. До речі, колектив училища (і студенти, і викладачі) щиро пройнялися проблемою Тетянки. Спасибі їм за допомогу, каже мама, особливо куратору групи Антоніні Становській.
Так само батьки дякують і своїм колишнім однокласникам, колективу Майдано-Олександрівської школи, які теж відгукнулися на їхню біду.
А нині Таня — на практиці у Віньковецькій лікарні. Та, нагадаю, тричі на тиждень вона мусить проходити виснажливу, але необхідну для її життя процедуру — гемодіаліз. І їздить на цю процедуру вона у Кам’янець-Подільський. Отже, вранці добирається з Гути до Віньковець, звідти — автобусом до Кам’янця. Потім, ввечері дівчина доїжджає до Солобковець, де її зустрічають батьки. І вже разом дістаються додому. А через день усе повторюється...
Я так детально пишу для того, щоб ви собі уявили рівень страждань цієї дитини. І її нестримне бажання жити.
І Новий рік Тетянка хоче, як і всі її ровесники, зустріти у колі друзів, не думаючи про остогидлий гемодіаліз, який висотує сили. Ні-ні, вона, звичайно, знає, що лише завдяки йому і живе. Але готується до новорічного свята, чітко розплановуючи кожну годину, аби встигнути і, не дай Боже, пропустити процедуру.
А ще вона готується до випускних екзаменів. Бо вперто хоче бути медиком. І буде! Ми ж допоможемо їй, правда?
Збір коштів триває. Нагадаю, що ви можете перерахувати гроші на картку мами, Олени Іванівни Тарчинської, у ПриватБанку за номером: 5168 7427 2523 0548. Номер телефону мами: 067-357-06-98.
Допоможімо! Нехай внесок кожного стане подарунком Тетянці і на Новий рік, і на Різдво. Подаруймо їй життя.
Р. S. Окрема велика подяка — Василю Добровольському, колишньому власкору «ПВ» у Кам’янець-Подільському районі. Його внесок у цю справу дуже вагомий.