Олексій Стрихар не з говірких. І хоч як сподівалися на захоплюючу розповідь про непросте життя рятувальника, про ті моменти, які стали основоположними для високої нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня – її не почули.
– Для мене – була й залишається буденна робота, яку треба виконати на сто відсотків, – коротко каже він.

Бо й справді, від уміння рятувальника часто залежить чиєсь життя. Під час пожежі будинку, до прикладу, насамперед треба подбати про мешканців, швидко прийняти рішення, швидко діяти. Таких ситуацій за роки служби в Олексія Стрихаря було немало. А ще не раз-не два доводилося рятувати життя на водоймах, зокрема й хлопчини, котрий провалився під лід на ставку в селі Бальківці. Щороку рятувальники 26-ого державно-патрульного рятувального поста у Війтівцях, який очолює капітан служби цивільного захисту Олексій Стрихар, борються з підпалами у лісах, полях, прибережних смугах, які несуть серйозну загрозу.
Як часто чиясь недбалість, нерозважність, підступність, зухвалість приносить у наше життя біду, яку змушені відводити рятувальники. Готовність ризикувати, зіткнутися один на один з небезпекою, може виявити не кожен. Саме тому характер, погляди, цілі таких сміливців приводять їх у цю професію. У сім’ї Стрихарів ще з дитинства троє синів мріяли про справжнє «чоловіче» заняття. Батько – Анатолій Дмитрович, який працював дільничним у Волочиському відділі внутрішніх справ, своїм прикладом надихав їх на таке рішення. Тож Дмитро й Анатолій обрали військову службу за контрактом, пройшли АТО. А Олексій закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, повернувся на Волочищину, розпочав роботу начальником караулу пожежної частини. Майже 16 років у рятувальній службі допомогли йому набути досвіду, досягти кар’єрного зростання, заслужити авторитет у колег. Коли в Олексія Стрихаря запитали, чи готовий він поїхати у Чорнобиль на ліквідацію масштабної пожежі, не вагаючись, погодився. І вже наступного ранку, з іншими рятувальниками, вирушив у дорогу. З 19 до 30 квітня працював у зоні відчуження.
Лісові пожежі гасити надзвичайно важко. Про це розповідають усі рятувальники. Та чорнобильські пожежі стали особливим випробуванням. Якщо на одній місцевості вдавалося повністю ліквідувати загорання, то нові осередки з’являлися в інших місцях. Робили все можливе, щоб вогонь не розповсюджувався далі. Зведений загін, за словами Олексія, розташувався в селі Старі Соколи, в наметах. Рятувальники були забезпечені усім необхідним та постійно контролювали радіаційний фон.
– Природа там вражає красою, багато лосів, оленів, вовків, зайців, лисиць, інших звірів, – розповідає рятувальник. – Ліквідовуючи пожежі, намагалися вберегти їх від загибелі.
За бездоганну роботу рятувальника під час гасіння пожеж у Чорнобильській зоні відчуження Олексій Стрихар нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Колеги в числі перших привітали Олексія Стрихаря з високою нагородою. Гордиться таким співробітником уся 9-та пожежно-рятувальна частина, до складу якої входить 26-ий пожежно-рятувальний пост.
Пишаються земляком і у Війтовецькій ОТГ, яка тісно співпрацює з цим постом. Керівник громади Ігор Степанюк висловлює сподівання, що для багатьох молодих людей Олексій Стрихар стане прикладом відданості справі, сумлінному виконанню обов’язку, натхненником у виборі професії.
Сам Олексій Анатолійович не загадує, чи стане його дев’ятирічний син рятувальником, бо переконаний, що кожен повинен у житті робити свій вибір. Найголовніше, вважає, є здоров’я рідних – дружини Наталії, доньки Анастасії, сина Олексія, батьків, які завжди чекають на нього та захоплюються ним.