Допомагають побачити світ
Ірина ШАМАРІНА, завідувачка офтальмологічного відділення КНП «Хмельницька обласна лікарня», відома своїми професійними досягненнями в офтальмології далеко за межами Хмельниччини.
Як у цьому потужному колективі повертають здоров’я пацієнтам, допомагаючи їм знову побачити світ у всіх його барвах? Про це наша розмова з лікаркою.
— Ірино Юріївно, очолюване Вами відділення не потребує реклами — у цьому я переконалася особисто. Як Вам вдається організовувати роботу колективу? Якими здобутками можете поділитися?
— Для мене робота в обласній лікарні — це насамперед відповідальність: за пацієнтів, колектив і кожне прийняте рішення. Попри щоденні труднощі та значне навантаження, найбільша винагорода для лікаря — бачити результат своєї праці й розуміти, що завдяки твоїм знанням, досвіду та зусиллям людина знову отримала можливість бачити світ.
Сьогодні офтальмологічне відділення Хмельницької обласної лікарні надає спеціалізовану допомогу пацієнтам із різними захворюваннями органів зору. Щороку тут лікується значна кількість людей, проводяться сотні оперативних втручань. За цими результатами стоїть злагоджена робота всього колективу, професіоналізм медичних працівників і прагнення допомогти кожному, хто звертається до нас.
— Які основні проблеми доводиться розвязувати очолюваному Вами відділенню?
— Один із головних напрямів нашої роботи — хірургічне лікування катаракти, глаукоми, захворювань сітківки та інших складних патологій органів зору.
Серед актуальних проблем стаціонарної офтальмологічної допомоги — велика кількість пацієнтів, які потребують лікування, за обмеженої кількості стаціонарних місць. Тому щодня ми працюємо в умовах значного навантаження, докладаючи всіх зусиль, щоб забезпечити кожному пацієнтові якісну та своєчасну медичну допомогу.
Окремий і надзвичайно важливий напрям нашої діяльності — лікування військовослужбовців і ветеранів. Від початку повномасштабної війни ми допомагаємо пацієнтам із бойовими травмами органів зору, уламковими пораненнями, ушкодженнями внаслідок дії вибухової хвилі та іншими складними травмами.
У таких випадках лікування нерідко буває тривалим і потребує кількох послідовних етапів. Наше головне завдання — максимально зберегти зір і функції ока, а в особливо складних ситуаціях — не допустити втрати навіть тієї частини зору, яку вдалося зберегти після тяжкого поранення.
За кожним таким випадком стоїть не просто медична історія, а доля конкретної людини, її родини та майбутнього. Саме тоді особливо гостро усвідомлюєш, наскільки важливою є праця лікаря, адже можливість бачити світ — це не лише фізіологічна функція, а й одна з найважливіших умов повноцінного життя.
— А яким був Ваш шлях в офтальмологію?
— Після закінчення Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова я розпочала лікарську практику. Відтоді працюю в одному закладі, поступово набуваючи досвіду та переймаючи знання й навички у досвідчених колег. Адже офтальмологія — це особлива галузь медицини, де доводиться мати справу з надзвичайно делікатним органом, а хірургічні втручання потребують високої точності, зосередженості та справжньої ювелірної вправності.
В офтальмології я вже 16 років. За цей час пройшла шлях від молодого спеціаліста до завідувачки відділення. У щоденній роботі поєдную лікування пацієнтів, проведення оперативних втручань та організацію діяльності колективу.
За роки роботи я переконалася: в офтальмології неможливо зупинятися на досягнутому. Сучасні технології постійно розвиваються, зявляються нові методи діагностики й лікування. Тому лікар повинен безперервно навчатися, переймати досвід колег і вдосконалювати свої професійні навички.
— Успіхи Вашого колективу, очевидно, стали можливими завдяки злагодженій роботі і лікарів, і середнього та молодшого медичного персоналу?
— Безперечно! Усі ми — одна команда, і лише спільними зусиллями можемо долати труднощі та досягати результатів.
Важливу роль у роботі відділення відіграють досвідчені професіонали Тетяна Філатова, Ірина Козак і Лариса Пирожок, які допомагають молодим колегам професійно зростати, передають їм свої знання та практичні навички.
Багато залежить від вдалих оперативних втручань від анестезіолога Ярослава Соломончика.
Мій асистент Микола Глушко, попри молодий вік, уже здобув неабиякий авторитет серед колег. Добрі результати демонструє й інтерн Юлія Хорхолюк, яка другий рік переймає досвід наших провідних спеціалістів.
Окремі слова вдячності хочу адресувати середньому та молодшому медичному персоналу, адже на цих працівниках лежить величезна відповідальність. Операційна медсестра Лілія Гаєвська виконує надзвичайно важливу роботу під час хірургічних втручань. Старша медична сестра Леся Перепелюк координує роботу медсестер, від професіоналізму та уважності яких значною мірою залежить перебіг післяопераційного відновлення пацієнтів.
Догляд за прооперованими хворими потребує особливої ретельності: необхідно вчасно закапувати очні краплі, проводити інфузійну терапію, за потреби робити знеболювальні інєкції та постійно стежити за станом пацієнтів. А навантаження буває справді значним — іноді за день проводимо понад 20 оперативних втручань!
Не менш відповідальна робота й у чергових медичних сестер — Тетяни Лісової, Олени Гайдайчук, Вікторії Баранової, Юлії Кобильчук і Лариси Гайдайчук. Кожна з них робить свій внесок у спільну справу, забезпечуючи належний догляд за пацієнтами та допомагаючи їм відновлюватися після лікування.
…На завершення нашої розмови з оглядового кабінету раптом долинуло радісне: «Я бачу!»
У цих двох словах — усе: напружена праця, професійна майстерність, відповідальність і хвилювання медиків, а головне — радість людини, яка знову може бачити світ. Для колективу офтальмологічного відділення такі миті — найвища нагорода, заради якої варто долати труднощі й невтомно працювати.
Хочеться побажати всім лікарям і працівникам середнього та молодшого медичного персоналу нових професійних здобутків, успішних операцій та якомога більше щасливих пацієнтів. Адже від вашої сумлінності, знань і відданості справі залежить надзвичайно багато. Ви не просто лікуєте — ви повертаєте людям зір, а разом із ним надію, радість і можливість повноцінно жити.
