Не встигла Чемеровеччина оговтатися після нещодавніх похорон учасника АТО мешканця села Драганівка Володимира Стефанціва, як район сколихнула нова трагічна звістка. Чотирнадцятого липня під час виконання бойового завдання у Станично-Луганському районі, рятуючи своїх побратимів, загинув командир інженерної роти військової частини В4890 39-річний капітан Сергій Мелимука, який родом із П’ятничан.
…Спочатку Сергій навчався у школі рідного села. Потім батьки переїхали у Кам’янець-Подільський і в п’ятий клас він пішов уже в міську ЗОШ № 5. Як пригадують вчителі навчального закладу, хлопець гарно навчався, був активним у громадському житті і хотів стати військовим.
І його заповітна мрія стала здійснюватися, коли він вступив до Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту. Колишній командир курсантської роти полковник Віталій Руснак розповідає, що Сергій Мелимука протягом усіх років навчання був зразковим курсантом, серйозно готував себе до військової служби, був справжнім патріотом України. Відтак з дипломом військового інженера його направили в окремий інженерно-саперний батальйон «Тиса» в місто Виноградів. Там він пройшов шлях від лейтенанта до капітана, від командира взводу до командира роти. Коли розпочалися бойові дії на сході країни, наш земляк одним з перших став на її захист. Не оминуло його і «дебальцівське пекло», інші гарячі точки Донбасу.
— Я прослужив з капітаном Мелимукою понад півроку і впевнився, наскільки це був професійно підготовлений сапер. Завдячуючи йому, знешкоджено не одну сотню ворожих мін, снарядів, інших вибухонебезпечних предметів, врятовано десятки людських життів. Він до кінця з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок, — говорить про свого підлеглого командир батальйону майор Віктор Гончаров. — На жаль, себе врятувати він не зміг…
Аби віддати шану Герою, на траурну панахиду, яка відбулася в Кам’янець-Подільському гарнізонному Будинку офіцерів, прийшли міський голова Михайло Сімашкевич, депутати міської ради, керівництво району, воїни місцевого гарнізону, сотні небайдужих кам’янчан. Вони навколішки провели Сергія Мелимуку в останню путь. Він знайшов свій вічний спочинок на малій батьківщині — у селі П’ятничани.
За виховання справжнього патріота своєї країни Михайло Сімашкевич передав матері Сергія — Валентині Миколаївні посмертну нагороду сина — відзнаку «За заслуги перед міською громадою». Залишилися у Героя дві донечки — 14 і 2 років, молодша сестричка.
Gismeteo 
