Курси валют

 «Припарковані нелегали» по проспекту Грушевського в очікуванні пасажирів на чернівецький напрямок.

Зустрів нещодавно на одній із кам’янецьких автопарковок знайомого, який досить емоційно та з обуренням обговорював зі своїми друзями по «бізнесу» поганий стан міських доріг. Побачивши на його автівці таксомоторну фішку, я подумав, що чоловік вийшов з ринку нелегальних перевізників і працює вже в правовому полі. Про що його і запитав.

— Та ні, — засміявся він, — я просто знахабнів.
— Славко у нас «лівак» ще той, і знає, як «відпроситися» у перевіряючих, — насолоджуючись димком дорогої цигарки, вступив у розмову ще один таксист-«нелегал».
…Що Славко має солідний стаж лівого таксування, знаю давно. Адже пам’ятаю, як він робив свої перші кроки в цьому «підприємництві» ще на стареньких «жигулях» років із десять тому. Затим поміняв «копійку» на престижну іномарку і, як колись мені зізнався, робота хоч і не з легких, не завжди є стабільні заробітки — день на день не схожий, але вистачає не лише на хліб із маслом. Похвалився, що продав свою «двушку-хрущовку» на Черемушках і, доплативши «кругленьку» суму, придбав трикімнатну квартиру в центрі міста в новобудові, завершує спорудження дачного будинку на березі Дністра, чи не щоліта їздить із сім’єю відпочивати на море.
— Слухай, — дорікнув знайомцю, — ти хоч колись підраховував, скільки не сплатив тисяч гривень податків із отриманого прибутку за усі роки нелегальної роботи до Пенсійного фонду? Совість не мучить, що разом із тим користуєшся всіма міськими комунальними благами, до того ж, он і донька навчається безкоштовно за рахунок державного бюджету в університеті?
На що у чоловіка була стандартна відповідь, мовляв, не один я такий.
Що правда, то правда. Якось у нашій місцевій пресі промайнула інформація, що працюють легально, сплачують усі сформовані державою податки десь близько двох сотень осіб, а таких, які працюють незаконно, хоча хто їх може точно підрахувати, у три-чотири рази більше. Отож легко довести, скільки в рік недораховує держава коштів у бюджеті, в тому числі й міська казна, на той же ремонт доріг, якщо в середньому в місяць приватний підприємець, тобто таксист як фізична особа, офіційно сплачує близько півтисячі гривень.
Є ще один серйозний аспект цього питання: хто, в який спосіб контролює технічний стан автомобілів «нелегалів», як і стан здоров’я водія, де страховка? А як часто-густо можемо бачити за тим же кермом зовсім юних за віком і стажем «таксистів»? Не секрет, багатьом із них батько разом із машиною купив і права. Запитується, кому ж ми, користуючись їх послугами, довіряємо своє життя?!
Без сумніву, урегулювання ринку таксомоторних перевезень назріло давно. Власне, як і міжміських перевізників.
Якось знайомі водії, які мають дозволи на право пасажирських перевезень з Кам’янця до Хмельницького, Чернівців, Вінниці, в розмові зі мною поремствували, що деякі «нелегали» знахабніли настільки, що, як кажуть, з-під носа забирають людей, заманюють до себе в бусики, які паркують за якихось 100-200 метрів від автостанції. І, знаючи офіційний розклад руху автобусів за тим чи іншим маршрутом, відправляються теж за ним, але на 5-10 хвилин раніше. Ще чим деякі з них «беруть» пасажирів, це вартістю проїзду. Так, вона може бути дещо нижчою, ніж офіційно через касу, але їхатиме він без страховки. А, не дай Боже, дорожньо-транспортної пригоди, травмування. До кого, якої страхової компанії звертатися за допомогою? Прикро, що не всі пасажири це усвідомлюють, як і те, наскільки вони ризикують своїм життям, не знаючи, має чи ні «нелегал» ліцензію на право перевезення людей? Знову ж таки, з яким станом здоров’я сідає він за кермо свого «мерса»?
За моїми підрахунками, щодня лише на Хмельницький відправляється близько двадцяти бусів-«ліваків» (від центрального ринку та з вулиці Північної), з півтора десятка — в сторону Чернівецького напрямку (останні облюбували собі місце «під сонцем» на проспекті Грушевського неподалік центрального ринку і гуртожитку національного університету).
Знову з калькулятором у руки визначимо суму (кажуть, що рахувати чужі гроші справа невдячна, хоча чому не наші, скільки сотень тисяч з них могло би потрапити до бюджету, відтак на виплату пенсій, підвищення зар-плат, на армію?). Буси, які курсують до обласного центру і в зворотному напрямку, в основному розраховані на 18 пасажирів. Нехай їх заповнюваність становить в середньому 15 осіб, множимо на 35 гривень — вартість проїзду до кінцевого пункту. Як правило, «нелегали» роблять по два рейси в один і зворотний кінець у день. Тобто денну виручку одного водія у 2100 гривень множимо на 20 й отримуємо немало-небагато, а 42 тисячі гривень. Тепер цю суму множимо на 30 днів. Разом виходить 1 мільйон 260 тисяч гривень! Це в місяць. А в рік? Додамо сюди кошти, зібрані з чернівецького та інших напрямків. Тож скільки сотень тисяч гривень ми недоотримаємо у вигляді податків? Отож-бо!
Наскільки мені відомо, в нашому місті робляться відповідні спроби щодо виведення «нелегалів» із тіні. Проте, на мій погляд, вони ще не зовсім результативні, про що свідчать наведені факти. Так що працівникам Держінспекції України з безпеки на наземному транспорті, Державтоінспекції, податківцям, громадським організаціям (чом би активно не підключитися до вирішення проблеми громадській раді при Кам’янець-Подільському міському голові) є над чим працювати, аби закрити «зелене світло» перевізникам-нелегалам».