Курси валют

Дзвінки з погрозами. Посеред ночі і вдень. Як же вони втомили.

Іван Петрович через них у лікарні опинився, заощадження на ліки уже витратили. А додзвонювачі усе не заспокоюються, розповідає дружина нашого читача Лідія Степанівна. І все – через прострочену банку заборгованість сусіда. Той стверджує, що ніякого кредиту не брав, номера телефону сусіда не давав, а колектори вперто і наполегливо продовжують залякувати.

Все більше наших дописувачів скаржаться на їхнє свавілля. Бо ж нерідко методи їхньої роботи з, так би мовити, проблемними боржниками переходять дозволені межі, вдаються ж бо до психологічного тиску, застосовуючи при цьому жорсткі, а інколи й протиправні методи. Не дають колектори ні жити, ні спати, діючи за єдино встановленим для себе – мета виправдовує засоби. Чимало на їхньому рахунку інфарктів та інсультів, нерідко осіб, які до боргу не мають й найменшого стосунку.

Серед звичних основних схем вибивачів боргу – регулярні телефонні дзвінки боржнику або його родичам (нерідко просто знайомим, а довести, що нічого до боргу не маєте неможливо, – ніхто й не збирається слухати), часто-густо телефонують й вночі − щоб деморалізувати та налякати. Приходять охрещені в народі «листи щастя» з вимогою сплатити борг (трапляється, що й повідомлення про начебто підозру, судову повістку, судове рішення). В цьому переліку й візит до домівки боржника чи його родичів, друзів, знайомих кремезних хлопців. Трапляються й звернення до суду задля стягнення переуступленого боргу. У випадку позитивного рішення – до виконавчої служби для стягнення заборгованості. Втім, колектори вкрай рідко вдаються до судового порядку стягнення заборгованості, не бажаючи втрачати час та гроші, а також через відсутність доказової бази, безпідставність висунутих до боржника вимог, безперспективність примусового стягнення боргу в порядку виконавчого провадження тощо.

Колекторська діяльність не врегульована законодавством України, розповідають у системі безоплатної правової допомоги, але й прямо не заборонена, тому підставою для виконання колекторською компанією своїх функцій можуть слугувати договори-доручення, які укладаються між компанією та кредитором (банком або фінансовою установою).

Як же діяти, коли колектори геть знахабніли? Для кожної ситуації, запевняють юристи системи БВПД, є свій приблизний механізм дій, але найважливіше − не панікувати. Якщо зателефонували з вимогою про повернення боргу, то насамперед треба з’ясувати, чи дійсно є борг. У будь-якому разі спілкуватися з колекторами радять письмово. Наприклад: з власної ініціативи надіслати листа на адресу колекторської компанії з вимогою надати завірені в установленому порядку копії кредитного договору, що має містити номер, дату укладення, реквізити первинного кредитора, а також документів, які підтверджують передачу заборгованості або права на її витребування на користь банку колекторською фірмою; в телефонному режимі попросити, щоб колекторська компанія надіслала вам свою вимогу, викладену в письмовій формі і з усіма доданими документами. Отримавши листа з документами, а також відомостями про наявність кредитної заборгованості, слід перевірити інформацію на достовірність: чи існує така компанія та чи має вона право стягувати з особи-боржника кошти замість банку або від його імені. Для цього рекомендуємо звернутися до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на веб-сайті Міністерства юстиції України, де також можна дізнатися реквізити колекторської компанії та види її діяльності. Щоб перевірити, чи не ліквідовано банк, реквізити якого вам надала колекторська компанія для оплати боргу, необхідно на веб-сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розділі «Банки в управлінні Фонду» обрати опцію «Банки, ліквідовані фондом». Відтак необхідно натиснути на логотип банку та ознайомитися з наявною інформацією щодо нього, звернувши увагу на актуальні реквізити.

Якщо банк ліквідовано або реквізити не збігаються з тими, що вказані на сайті, − можна звертатися до правоохоронних органів із заявою про незаконні дії – порушення недоторканості приватного житла, вимагання та шахрайство. Якщо ж банк не ліквідовано і інформація збігається, слід звернутися до відділення банку, перед яким заборгували, і витребувати копії документів, які підтверджують, що саме ви укладали договір (у випадку, якщо ви таких дій не вчиняли).

Перш ніж сплачувати кошти, треба детально все перевірити. Якщо банк не уповноважував відповідну колекторську компанію стягувати з вас кредитну заборгованість, або ж у вас відсутня кредитна заборгованість, то повернути кошти буде дуже складно чи взагалі неможливо. У випадку, якщо банк не надасть копії запитуваних документів, неможливо визначити правові підстави звернення до неї колекторів. Це дає підстави звертатися із заявою до правоохоронних органів щодо вчинення колекторської компанією кримінального правопорушення. Описаний алгоритм дій можна використовувати і в разі надсилання особі або її родичам «листів щастя» з вимогою про сплату боргу.

Безпосередній адресний візит колекторів до особи-боржника або її близьких, будь-який тиск з їхнього боку (психологічний або фізичний) виходить за рамки правового поля і є кримінально караним. У таких випадках потрібно, не зволікаючи, звертатися до поліції. При отриманні ж повістки про виклик до суду, слід ознайомитися із судовою справою, та вже після цього приймати рішення про подальші дії або звертатися до юриста чи адвоката.

У разі виникнення сумнівів або через незгоду з пред’явленою до сплати сумою заборгованості особа має право самостійно звернутися до суду, зокрема щодо оскарження розміру заборгованості, нарахування пені (неустойки) за договором, а у випадку, якщо людина взагалі не укладала кредитний договір, – щодо визнання договору недійсним.

Треба мати на увазі, що термін, протягом якого особа може звернутися до суду, починає спливати з дня, до якого борг підлягав поверненню, або з моменту, коли у кредитора виникає право вимагати повернення такого боргу. Якщо боржнику надається пільговий строк для повернення боргу, перебіг позовної давності починається зі сплином цього строку. У разі заміни сторони у зобов’язанні порядок обчислення та перебігу позовної давності не змінюється (стаття 262 Цивільного кодексу України). Строк позовної давності становить три роки за основним зобов’язанням і рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), якщо інше не встановлено умовами договору.