—Ой, людоньки, рятуйте, — голосить із самісінького ранку на весь куток баба Надія. — Той злодюга знову заліз до мого городу і вибрав геть усеньку цибулю. Та що ж це робиться на білому світі, га? Мало того, що Пуцвиріньок захопив грядку із полуницею, то тепер вже взявся за цибулю. Людоньки, поможіть, ви ж обіцяли…
Із-за височенного плота почувся сонний голос сусіда Огогланда:
— Бабо, не репетуйте так, бо всіх людей побудите...
— Та як же мені не репетувати, як той бандюга знову напав на мій город?!
— А ви не репетуйте, бо це і не цивілізовано, і юридично не грамотно. І взагалі, суперечить, можна сказати, міжсусідським традиціям. Може, ніхто на ваш город і не нападав, може, то у вас оптичний обман?
— Який обман, яка цивілізація, яка юриспруденція, які традиції, коли мене нахабно грабують?!
На бабин крик із-за кам’яного паркану почулося невдоволене сонне буркотіння ще однієї сусідки, яку по-вуличному називали Чортихою.
— Я все знаю, але криком тут не поможеш, — гордовито поглядаючи повз бабу Надію, прорекла вона. — Треба збирати схід кутка, обговорити ситуацію, вислухати сторони і прийняти зважене рішення.
— Який схід, яка ситуація?! — не вгамовувалася баба Надія. — Поки ви чесатимете язиками, Пуцвиріньок за картоплю і часник візьметься. Ви ж обіцяли, ви ж гарантували безпеку мого городу, коли я свого вовкодава, як ви казали, для загальної безпеки, Пуцвиріньку передавала.
— А ми від обіцянок не відмовляємося, — обізвався із-за річки тамтешній сусід Камерад. — Але протидія нападнику надто серйозна справа, щоб розпочинати її без усебічних консультацій. Аби скористатися санкціями, ми маємо бути впевненими, що напад дійсно вчинив Пуцвиріньок. І що вчинив він це саме зі злої волі, а не з міркувань власної безпеки чи, приміром, запобігаючи можливому нападу.
— Це що ж виходить, що то я мала залізти у город Пуцвирінька? — нервово видихнула баба Надія. — І чим би я там поживилася — пирієм чи осотом? Чи, може, лободою? У нього ж більше нічогісінько не росте...
— Ось у цьому й треба розібратися, — докинув і своїх п’ять копійок найближчий сусід, якого називали Куском, витягуючи на всякий випадок кілка із свого плота і нервово позираючи на захаращене усіляким непотребом обійстя Пуцвирінька. Ще декілька добре виструганих кілків йому тут же передали Огогланд і Камерад.
— Немає з чим розбиратися, — втрутилася в розмову тітка Галя. — Злодій — він і є злодій. Хіба у нас в селі є хтось, у кого б він явно чи таємно чогось не поцупив? Немає таких. Ото й потрібно до нього застосувати суворі санкції.
— А санкції, вибачте, Галю, це як — одразу кілком по спині чи спочатку сапилном, а потім уже кілком? — зацікавилася баба Надія.
— Будь моя воля, то я б одразу йому кілком по голові заїхала, — сердито відповіла тітка Галя, поправляючи елегантну зачіску.
— Но, но, но, — замахав руками Огогланд. — Це порушення будь-яких правил спів-
існування. Це шлях у нікуди. Ми — цивілізовані люди і маємо діяти цивілізовано. Сказано зібрати схід кутка, ото й оголошуємо схід. І краще провести його десь так через місяць-другий. Мо’, до того часу проблема сама якось владнається.
— Ой, людоньки, чи ви бува не показилися?! — скрикнула розпачливо баба Надія. — Та ж за місяць Пуцвиріньок на моєму городі пустелю зробить...
— Не зробить, бо ми проти нього санкції застосуємо, — ліниво зіваючи промовила Чортиха і пішла поволеньки до свого двору. Тоді зупинилася і промовила:
— А поки що пропоную висловити глибоку стурбованість і занепокоєння. А ви, бабо, самі там якось захищайтеся...
— Я протестую. Це надто суворо. Вважаю, що достатньо буде висловити просто занепокоєння, — вихопився із натовпу сусідів Огогланд. — А ви, бабо, навіть не намагайтеся якось протидіяти Пуцвиріньку. Ви з ним краще переговори проведіть.
— Не згоден, — заперечив Камерад. — Має бути глибока стурбованість. А занепокоєння висловимо, якщо Пуцвиріньок не припинить свої провокаційні дії. Якщо ж ви, бабо, щось самі спробуєте зробити, то ми і ваші дії розглядатимемо, як недобросусідські.
— Так дайте хоча б кілка, щоб було чим відлякати злодюгу, — приречено зітхнула баба Надія. — У вас їх он скільки попід хлівами припасено.
— Ви що, бабо, зовсім з глузду з’їхали?! — в один голос вигукнули Огогланд, Камерад та Чортиха. — Це вже переходить будь-які цивілізовані норми. Ми цього не допустимо. Хочете захищатися — захищайтеся тією лозою, що у вас в кінці городу росте. І не здумайте знову завести вовкодава: ми вам цього нізащо не дозволимо. Бо так можна спокій на цілому кутку під загрозу поставити.
Після цього попередження сусіди посунули по хатах. А баба Надія, опустивши розпачливо руки, зосталась стояти серед вулиці. За якийсь час, обережно озираючись, до неї підійшли тітка Галя і Кусок — найближчі сусіди, яким Пуцвиріньок також свого часу добряче нашкодив. Вони пошепки запропонували бабі вишколити її... гусака і півня.
— Наші гусаки і півні вже побували і в господарстві Огогланда, і в Камерада, і в Чортихи. Тепер вони навіть від псів відбиваються. Отож увечері приносьте їх почергово до нас, а ми вже постараємось. Пуцвирінька вони, звичайно, не здолають, але добряче налякати зможуть та ще й ущипнути при нагоді. Тільки для конспірації називайте їх санкціями. А там, дивись, Оберемок із-за озера перестане давати Поцвиріньку куриво і не наливатиме самогону. А ще не купуватиме у нього дрова, не позичатиме гроші і не пускатиме ловити рибу до озера. Так, може, й відіб’ємось. Бо на Огогланда, Камерада та Чортиху надії немає. Всі ж добре знають, що вони самі й скуповують за безцінь усе вкрадене і самим Пуцвиріньком, і його предками. А ще косять сіно на його неораних городах.
На тому й розійшлися. Баба Надія пішла різати лозу та підгодовувати півня з гусаком перед відправкою на вишкіл, а Огогланд, Камерад та Чортиха повистромляли свої голови із-за високих парканів та уважно стежили, що там робить баба. І лише тітка Галя та Кусок намагалися розгледіти, що діється у дворі Пуцвирінька.
Gismeteo 
