Курси валют

Днями до редакції «Подільських вістей» завітав наш передплатник, житель села Митківці Летичівського району Олексій Михайлович Ткач. Чоловік був схвильований. Коли ж вийняв із благенької селянської торби жмуток квітучої коноплі й поклав її на редакторський стіл, емоції вже переповнили нас. Та це ж наркота, дурман(!) — мимоволі подумалось.
Гість тим часом не вгавав: «Воно ж насівається само, на стежці під городом росте, як сказилося! В помідорах, правда, я вже її вирубав. Та того бур’яну й по селі повно. На гноярці, біля стайні. То туди ж не йдуть! А от до мене недавно увірвалися аж шестеро міліціонерів із Летичева, ніби я злочинець якийсь! Обнишпорили хату, полізли на горище… Потім нарвали два мішка й повезли із собою. Тепер, видно, судити мене будуть, як того наркодилера, чи що?»

«Це коноплі технічні, і вони — не наркотичні, — запевнив чоловік, і додав: якби ж були вони наркотичними, то хіба б я їх не повирубував? Ті, які наркотичні, потрібно спеціально сіяти. Самі подумайте, якби  вони мали наркотичний ефект, то наркомани б вже ні стеблини не залишили! А так нікому вони не потрібні, сусідам не заважають, а мені ж руки до них не доходять».
Щоб втамувати журналістську цікавість, ми вирішили провести незалежну експертизу. Тож передусім звернулися до науковців Хмельницького національного університету. Однак ті допомогти нам відмовились, мовляв, це вимагає спеціальних лабораторних досліджень. Нічим не зарадили і працівники відділу рослинництва департаменту АПК Хмельницької ОДА, які, здавалося б, на різних подільських культурах вже зуби з’їли. Не захотіли брати на себе відповідальність.
Як виявилося, професійно такі експертизи проводять фахівці у приватних спеціалізованих центрах, яких в області є декілька. Та виявилося, що за свою, здавалося б, скромну послугу, вони правлять стільки, скільки коштує щонайменше десяток річних передплат газети «Подільські вісті». Тож нам залишилися вкрай неофіційні шляхи.
Ми відшукали жителя Хмельницького, який у минулому, чого гріха таїти, полюбляв покурити конопельки, як сам каже, розвіяти стреси та депресію. Підсушивши наше конопляне зілля, він, виключно для нашого експерименту, забив цією подрібненою сумішшю люльку. Глибоко вдихнувши конопляний дим, майже цілу хвилину потримавши в роті, нарешті видихнув і зі сміхом видав: «Дичка! Її курити — все одно, що радіо слухати».
Спробували ми побільше дізнатися й про нашого «наркодилера» Олексія Ткача. Для цього вирішили поспілкуватися із жителями Митковець.
Олексія Михайловича тут добре знають у кожному дворі. Не склалася доля в чоловіка Йому вже за шістдесят, а дружини ніколи й не мав. Доля розпорядилася, щоб гіркий хліб самотності Олексію судилося їсти до кінця життя. Поховав матір, обох братів, а не так давно — ще й сестру, яка була йому останньою розрадою.
 Односельці розповідають — такого трудящого чоловіка ще треба пошукати! Десяток разів на місяць пасе людську худобу, аби заробити якусь копійчину та трохи молока. Усім в селі косить, копає. Безвідмовний — завжди приходить на допомогу. А от коли йому щось потрібно, ніколи й не попросить, соромиться. Тож  часто бачать митківчани, як носить Михайлович сухі гілляки з далекого лісу собі на дрова, як то кажуть, «на горбі». Та й два власних городи, на яких вирощує овочі для продажу, економлячи кошти, не оре, перекопує заступом.
Хата в хату живе з Олексієм Ткачем фактично його ровесниця, Н. Мельник. «Бідова це людина, я вам скажу, — розповідає Ніна Дмитрівна,  — доля не склалася. До того ж — правдолюб! Не може, упертий такий, з неправдою змиритися. Хай би давно вже викосив ті бісові коноплі геть, щоб не розросталися, бо вони йому зовсім не потрібні, а не сперечався з міліцією! Але ж і рук йому не вистачає, вже фізично не справляється. Ніякі цигани чи бомжі сюди не ходять, як стверджує міліція. Все ж у мене на очах. Шкода чоловіка!»
У велику немилість держави українські коноплі потрапили давно. Колишній керівник Глухівського інституту луб’яних культур Української академії аграрних наук Павло Голобородько на всіх державних рівнях не втомлюється стверджувати: «Левова пайка сьогоднішніх посівів конопель в Україні — це коноплі з настільки низьким складом тетрагідроканнабінолу, що куріння їх дає для наркоманів такий же ефект, як куріння листя соняшника». На думку цього та інших українських учених, держава вперто не звертає увагу на той факт, що сучасні селекційні коноплі — вже давно не наркотик. Натомість їхнє промислове вирощування — це та українська курка, яка б могла нести золоті яйця.
За якістю волокна конопель кращі, аніж деревина. Виготовлений із них папір більш міцний за звичайний, він не жовкне. Саме з конопель були виготовлені перша друкована Біблія і, навіть, Конституція США. У світі з цієї рослини активно виготовляють екологічні одяг, взуття, будматеріали, пластик й міцні сталеві вироби, зокрема корпуси дорогих авто.
Якщо ж навіть після Другої світової війни площі посівів конопель в УРСР сягали 150 тисяч гектарів, то на сьогодні їх в Україні лиш декілька тисяч гектарів.
Підприємця, який спробував зайнятися вирощуванням конопель, ми знайшли і на Хмельниччині. Це Володимир Пицюк, керівник одного із сільгосппідприємств Теофіпольського району. За його словами, коноплі — це перспективна культура, але, на жаль, для Європи, яка має всю належну для їх збуту інфраструктуру, а не для України, яка безжально втратила національного виробника конопляної олії, тканин, взуття, надміцних тросів, медичних препаратів.
Посівами конопель Пицюк займався ще минулого року. Сподівався заробити на виготовлені дорогоцінної олії із зерен цієї рослини. Однак зіткнувся з величезними проблемами збуту. До того ж конопляна солома або ж треста, яку господарник розкидав восени на полі як органічне добриво, навесні не перегнила. Тож довелося її з полів збирати. А могло ж бути по-іншому, якби зацікавила така цінна сировина українських виробників.
Щоб посіяти технічні коноплі під промислове виробництво, потрібно пройти чи не сім кіл дантового пекла. Отримати необхідні платні дозволи та ліцензію, винайняти охорону з лав управління МВС України в області. Не заохочуючи такий бізнес, держава щорічно втрачає мільйони.
За законом виключно всі види конопель в Україні вважаються наркотичними. От і, виходить, що вона для нас — злочинна вигнанка. Скільки ж іще таких, м’яко кажучи, не зовсім грамотних юридично бідак, як герой нашої розповіді Олексій Ткач, потрапить у пастку власної впертості та недбальства. Невже і цьому, по суті безневинному, чоловікові доживати свій вік за гратами?