Старокостянтинів за останні місяці став справжньою патогенною зоною негативної інформації. Спочатку на всю область прозвучав «екологічний скандал» із акумуляторним заводом. Тепер постала військова тема – ремонт казарм військової частини А 2502.
Військова прокуратура Хмельницького гарнізону проводить досудове розслідування кримінальної справи, в якій фігурують посадовці Старокостянтинівської міськради і вищезгаданої військової частини. Суть справи у тому, що ремонт двох казарм на території в/ч фінансувався двічі. Один раз казарми латали за рахунок коштів з добровільних пожертв містян, а другий – за гроші міського бюджету. Постало логічне запитання: чому на один і той же об’єкт дублювали фінансові вливання?
Преамбула
Мова йде про 2014 рік. Тоді у Старокостянтинові оголосили акцію по збору коштів для підтримки військових. Люди з ентузіазмом підтримали ініціативу, з миру по нитці збирали кошти, аби одягнути, взути і нагодувати своїх захисників. Акція справді набула чималих масштабів, до неї долучилися ледь не усі, від малого до великого. Для акумулювання коштів відкрили спецрахунок у банку під патронатом ГО «Громадська ініціатива Старокостянтинова». До речі, оргіанізація зареєстрована в 2009 році на члена виконкому міськради Леоніда Зваду.
Постало питання у необхідності ремонту казарм. Впродовж березня-травня громадська організація перерахувала 421 тисячу гривень і 123 тисячі ТОВ «Моноліт МЦ» та ТОВ «Альфа-газ». За ці кошти були придбані товарно-матеріальні цінності і проводився безпосередньо ремонт казарм. 25 травня 2014 року сесія міської ради затвердила програму «Взаємодії з військовими частинами», яка передбачала надання в/ч А 2502 субвенції у розмірі 480 тисяч гривень. У липні міськрада вирішила збільшити суму субвенції майже на 785 тисяч. Загалом військові отримали від міста трохи більше одного мільйона 200 тисяч гривень.
Цікаво, що акт приймання виконаних робіт з ремонту казарм був підписаний ще 30 травня. Тож на що влада міста виділяла кошти вже влітку, якщо об’єкт був готовий? У матеріалах кримінального провадження також йдеться: «Крім цього, невстановлені службові особи військової частини А 2502 за створення штучних підстав (затвердження актів виконання робіт) та перерахунок вищевказаних коштів на ТОВ «Альфа-газ» та «Моноліт ЦМ» отримало від представників зазначених суб’єктів господарювання неправомірну вигоду в розмірі 100 тисяч гривень».
Тобто із заявлених військовою прокуратурою відомостей випливає, що керівництво міста у змові з військовими, привласнило чималу суму коштів. Найбільше у цій історії людей обурило те, що, імовірно, були вкрадені гроші саме з фонду добровільних пожертв. 27 жовтня в міській раді Старокостянтинова, квартирі мера Миколи Мельничука та офісах «Альфа-газу» і «Моноліт МЦ» відбулися обшуки.
Стара історія
Як бачимо, тема далеко не першої свіжості. Події розгорталися два роки тому, але прокуратура взялася за справу лише зараз. Більше того, колеги з місцевої старокостянтинівської газети «Перша міська» ще у 2015 році писали про незрозумілу дифузію бюджетних і «добровільних» коштів на ремонт казарм. Писали і про теплі стосунки мера з фірмою «Альфа-газ» (директор Віталій Скоп). До слова, у місті не відбувається жодних масштабних ремонтних робіт чи інфраструктурних проектів без участі цієї фірми.
Тож тема була добре відома, але чому прокуратура звернула на неї увагу тільки зараз? Щиро хочеться вірити, що в цьому органі працюють не «жирафи», до яких інформація доходить через рік-два.
Активну позицію у цій історії займає депутат Старокостянтинівської міської ради від партії «Сила людей» Олександр Афанасьєв. Він і ця політична сила доклали максимум зусиль, аби незрозуміла історія з ремонтом казарм набула максимальної публічності і розголосу. Саме на «Силу людей» і окремих депутатів від цієї партії мер Микола Мельничук вказує як на роздмухувачів скандалу, який на його думку є спробою піару опозиції.
Пан Мельничук розповів «Подільським вістям», що історія є абсолютно надуманою. За кожну гривню з добровільних пожертв мер готовий відзвітувати. Кошти, за його словами, спрямовані на конкретні потреби військових і кожна витрачена копійка документально підтверджена. У ремонті казарм була нагальна потреба, оскільки військові, яких розмістили на території військової частини, спали в наметах. Микола Степанович зазначив, що інспекція Міноборони перевіряла обґрунтованість використання коштів на ремонт і жодних порушень не виявила. Мельничук вважає скандал замовним і впевнений, що об’єктивне розслідування розставить усі крапки над «і».
«Подільські вісті» також попросили прокоментувати ситуацію командира військової частини. Справа у тім, що прізвище пана Коваленка озвучили окремі ЗМІ, і саме його пов’язують з «відкатом» у сто тисяч за легалізацію «схеми». Пан Коваленко впевнений, що розслідування розставить усе на свої місця і в історії з ремонтом казарм немає ніяких зловживань. Ажіотаж довкола теми, на думку командира, абсолютно роздутий.
Або, або…
Вислухавши різні точки зору, ми можемо зробити деякі висновки і висунути кілька версій описаних подій. По-перше, подвійне фінансування ремонту казарм дійсно виглядає підозрілим. Якщо контроль за бюджетними коштами, який не який, є, то щодо використання фонду добровільних пожертв виникають справедливі сумніви. Цілком реально, що, м’яко кажучи, неточності з обліком цих грошей справді були. Щоправда, це потрібно серйозно підтвердити конкретними документами, реально відстежити маршрут грошей. Це не просто, але без цих доказів звинувачення прокуратури будуть не більш ніж інформаційним «пшиком».
По-друге, як ми зазначали, тема аж ніяк не нова, тож справедливо буде зазначити, що не надто оперативна реакція військової прокуратури теж підозріла. Справу потрібно було заводити по гарячих слідах або, принаймні, як тільки ця інформація стала предметом публічного обговорення завдяки журналістам. Якщо мер і справді проводив якісь оборудки, то «жирафам» із прокуратури тепер буде значно складніше знайти якісь реальні докази злочину. Тільки дурень буде два роки зберігати вдома чи на робочому місці якісь компрометуючі документи.
По-третє, цілком реально і те, що демарш військової прокуратури є прямим «наїздом», який підкріплений певними фактами, або ж зовсім огульний. Не секрет, що пан Мельничук мав не зовсім приємні стосунки з цим органом. Свіжа в пам’яті історія «виселення» військових з міста, аби на їх місці розгорнути автопарк Олександра Януковича, якому належав елеватор. Мельничук вступив у конфлікт з представниками інтересів «сім’ї» і компліментів за це не отримав.
Є інформація про проблеми з військовою прокуратурою і командира Ковальчука. Далеким і не дуже достовірним відлунням по ньому вдарила історія зі скандалом з директором Красилівського агрегатного заводу. Військовому пояснили – уникнути імовірних проблем можна за певну суму. А далі класика – самі ж «рєшали» звинуватили його у спробі дати хабаря. Та й не зрозуміла історія з перевіркою Міноборони. Якщо були реальні порушення, то інспектори або недалекі люди, або в Міністерстві все прекрасно розуміли.
Будемо відвертими і не станемо називати когось «святим» чи «грішником». Погодимося з позицією усіх сторін конфлікту – нехай у справі розбирається слідство. За його результатами ми і побачимо, чим насправді є тема з ремонтом казарм
– цинічною корупційною схемою чи надуманим і необґрунтованим «пшиком» з певним підтекстом.
Gismeteo 
