До редакції «Подільських вістей» звернулася сім’я Поліщуків із села Коржівка Старокостянтинівського району. В їхній великій і дружній родині сталося величезне горе: у вересні минулого року за дуже заплутаних і дивних обставин загинув тридцятидворічний Руслан Поліщук — чудовий син, люблячий чоловік і турботливий батько. Рідні Руслана Миколайовича досі не можуть знайти спокою і не розуміють, що ж насправді призвело до його смерті.

Обставини справи
10 вересня, близько восьмої години, Руслан погнав корів на пасовисько, шлях до якого пролягає через заболочену місцину річки Случ (на її переході рівень води не підіймається вище 30-40 см). Односельчани засвідчили, що бачили, як Руслан гнав худобу на поле. Приблизно о 16 годині зі школи повернулася його молодша донька Зіна. Її мати Тетяна Вікторівна, попросила дівчинку піти подивитися, де так довго забарився тато. Перехід на поле через річку був поруч із господарством батьків Руслана.
Не знайшовши батька біля подвір’я дідуся і бабусі, Зіна повернулася додому. Через деякий час мати знову попросила її піти пошукати батька. Цього разу школярка побачила на веранді бабусиної хати батьківські шльопанці і зрозуміла, що він, перевзувшись у чоботи, пішов на пасовисько через річку. Там дитина і знайшла його, відразу кинувшись додому кликати на допомогу.
Згодом прибігла дружина Поліщука і, зрозумівши, що чоловік мертвий, почала витягувати його з води. На допомогу прийшли сусіди й перенесли небіжчика ближче до подвір’я його батьків. За словами односельчанки Тетяни Лисюк, близько
17 години голова сільської ради викликав наряд міліції, але правоохоронці з’явилися на місце події дуже пізно. Все довкола вже затягли густі сутінки, тож огляд місця подій і опитування свідків проводили в темряві.
 Як розповіла дружина небіжчика, тіло і голова чоловіка були у воді, а ноги, зігнуті в колінах і повернуті на правий бік, лежали на землі. На зовнішньому боці правої стопи зяяла велика рвана рана. Із видимих ушкоджень вона ще примітила садна біля носа, під правим оком і скронею. Пізніше експертиза встановила, що чоловік втопився у воді (причина смерті — механічна асфіксія).
Обставини справи, тілесні ушкодження і взагалі, той факт, що здоровий, молодий, міцний чоловік втопився «в калюжі води», в місці, яке чудово знав змалечку, додають цій історії неабиякої загадковості.
Недопрацювали
І, дійсно, загадок, нестиковок — багато. Мати Руслана — Тетяна Романівна — розповідає: «До моїх показів міліція дописала, що я була на тому місці, де сина знайшли мертвим. Але я побачила його вже біля власного подвір’я, лише після того, як повернулася з сусіднього села, де була на роботі. Відразу помітила рану на нозі і запитала про неї міліціонерів. Слідчий тоді сказав так: «Пробив ногу, в нього стався шок, впав у воду і захлинувся». Боже, а ще скільки версій утворення рани мені називали: «їли бобри»; «їли раки»; «їв лис». Але як щось могло «їсти», коли нога сина лежала, так, що рана була притиснута до землі?
Міліціянти не записали всі покази Зіни, яка першою знайшла батька. Вона розповіла міліціонерам, що двічі приходила шукати його і тільки, коли побачила шльопанці, зрозуміла, куди він міг піти. Правоохоронці, упустивши всі деталі, записали лише те, що Зіна знайшла батька. Та ж сама історія з чоботами, які були в річці. Їх теж не описали. Ще не було вказано, що ноги Руслана не були у воді».
Зауваження матері небіжчика справді вагомі. Вони вказують, що правоохоронці недостатньо вивчили місце події і не зафіксували всі важливі деталі. Те, що донька покійного знайшла його лише з другої спроби, свідчить, що, можливо, чоловік загинув саме у проміжок часу між її спробами знайти його.
Дружина Руслана — Тетяна Вікторівна, додає: «Я була шокована побаченим, плакала і взагалі не могла слова вимовити. Міліціонери покликали мене в хату і сказали: «Ми бачимо, що вам важко говорити, просто підпишіть папери». До сьогоднішнього дня я не знаю, що я там підписувала».
Зауважимо, що жінку в такому стані, навряд чи доречно було опитувати.
У постанові про закриття кримінального провадження за фактом смерті Руслана Поліщука, слідчий
О. О. Швець зазначає, що батько і брат небіжчика, Микола і Володимир Поліщуки «категорично заперечують факт насильницької смерті».
— Я такого їм не казав, — розповідає Микола Володимирович. — Мене запитали, чи були в сина вороги. Я сказав, що на нього в селі і собака не гавкнула, а вони написали, що я категорично заперечую насильницьку смерть. Я ж не знаю, як сталося насправді. Всі тоді були в шоковому стані.
Звісно, такі «покази» додали слідчим аргументів не проводити будь-яких слідчо-оперативних дій, відпрацьовуючи версію криміналу правопорушення за ч.1 ст.115 КК України (умисне вбивство). Завдання спростилось у рази.
Експертиза
 Як було зазначено вище, згідно з висновком судово-медичної експертизи, причина смерті Руслана Поліщука — механічна асфіксія. З ушкоджень на тілі, окрім рани на нозі, зазначене лише «садно неправильної форми в ділянці носа». Однак на другий і третій день після смерті на обличчі померлого проявилися великі синці з правого боку під оком і на скроні. Ці травми сфотографовані рідними, але у висновок експерта вони не потрапили. Можливо синці з’явилися пізніше, через те, що голова Руслана деякий час пробула у воді?
Це дуже важливий момент, бо ці травми могли стати причиною того, що чоловік опинився у воді. Візуально вони виглядають, як наслідки доволі сильного побиття. Однак вони не були описані і оцінені експертизою.
Рвана рана на нозі навряд чи могла стати причиною падіння чоловіка у воду, як сказали рідним міліціонери. На водоймі небіжчик був взутий. Правий чобіт розірваний у місці рани, а штани на чоловікові, як засвідчила дружина, закочені до колін. Це означає, що після можливого травмування, Руслан власноруч зняв чоботи. Що було далі — невідомо. Не встановили цього і не просвітили рідних і слідчі. Чому синці на обличчі не відобразила експертиза, теж загадка. Інша справа, якби ці травми були зафіксовані експертом, то можна було б сказати, що, можливо, вони отримані при падінні у воду, де могло бути каміння чи інші предмети. Але характер цих травм залишився загадкою, яка створила простір для можливих версій і інтерпретацій.
Домогтись ясності
Дільничний с. Коржівка лейтенант Сергій Вишневий, який був тоді зі слідчо-оперативною групою на місці події, заявив: «По справі були зібрані усі матеріали, опитані усі свідки, труп був направлений на експертизу. Судово-медичний експерт провів експертизу. Ознак насильницької смерті не виявлено. Я вважаю, що всі матеріали і дані по справі були зібрані на місці, і робота виконана коректно».
— Але ж на знімках, які робили родичі через кілька днів після смерті, на тілі проявились великі синці під оком і на правій скроні. Чому в звіт експерта вони не увійшли? — цікавлюся.
— За експертизу і її висновки я нічого не можу сказати, її призначення — це компетенція слідчого. Наскільки пам’ятаю, труп знайшли у воді, тоді там було не глибше, ніж 10-15 сантиметрів. Він лежав обличчям вниз. Можливо чоловік за щось зачепився, і коли падав, об щось вдарився. Я таке допускаю, але ще раз кажу, що це не моя компетенція. На місці події були зібрана вся інформація і відомості, — каже дільничний.
Ґрунтовно поговорити про обставини зі слідчим мені не вдалося. Спочатку до Олександра Швеця я додзвонився, але він не був готовий обговорювати справу, оскільки того дня не був на роботі. Подальші спроби зв’язатися з ним успіхом не увінчались.
Сім’я Поліщуків буде домагатись перегляду справи. Власне кажучи, їхнє бажання добитися цілковитого й повноцінного розслідування — цілком оправдане, бо запитань у справі більше, ніж відповідей. Час покаже, як відреагують правоохоронні органи. Якби слідчі детально і коректно поінформували людей, навели їм вичерпні факти та аргументи, можливо, у Поліщуків не виникло б ніяких претензій. Іншими словами — всяку роботу потрібно виконувати добре і на совість, інакше її доведеться переробляти. Зрештою, Тетяну Романівну Поліщук можна і потрібно зрозуміти. Мати втратила вже другого сина. Спочатку, за трагічних обставин на полюванні загинув молодший. Тепер і середущий… Тож хіба можна відмовити людині, яка переживає величезне горе, в прагненні зрозуміти «чому так сталося» з її другим сином?