...І — як заключний акорд: насамкінець творчого вечора Олександра Дорофєєва полинула пісня Миколи Мозгового «Мій рідний край». Добре знані усім слова щиро підхопила вся зала...
Розповідаємо про творчий звіт перед подолянами заслуженого артиста України Олександра Дорофєєва. Цей музикант, композитор, оранжувальник і співак своє творче життя віддав Поділлю: народився на Донбасі, а Хмельниччина допомогла всебічно розкритися його таланту. Полишивши багаторічну працю в академічному ансамблі пісні і танцю «Козаки Поділля», митець пішов працювати в Хмельницьку гуманітарно-педагогічну академію. Там разом з Ігорем Цмуром і Олегом Попиком створили студентський ансамбль пісні і танцю «Співуче джерело», який вже творчо заявив про себе не лише на Поділлі й по всій Україні, а й за її межами. Творчий потенціал ансамбль продемонстрував того вечора, виконавши вокально-хореографічні композиції «Вітаємо щиро вас», «У вишневому саду». І, як прекрасне доповнення, прозвучали пісні у виконанні заслужених артистів України Олександра Полянського та Миколи Довгальова. Так, це наші пісні, які народжує українська душа — «Співуче джерело», «Моя земля — моя любов», «Проскурівський вальс», «Ясени», «Осіннє золото», багато інших.
Наш маестро багато літ пропрацював пліч-о-пліч із тезкою — Олександром Болгарчуком. Тому, зрозуміло, не міг у своєму концерті не згадати про побратима, який сорок днів тому пішов у вічність. Цю згадку про колегу підхопили інші. І присвятили Олександру Болгарчуку пам’ятне слово, пісні, які він любив. Ось так і було: згадували тепло і щиро Болгарчука й аплодували Дорофєєву. Твори, Сашо, ще довго-довго.
Gismeteo 
