Вони йшли із саморобними щитами і дерев’яними палицями на озброєних до зубів «беркутівців» на палаючій Інститутській у Києві. Вони ніколи не були солдатами, і більшість із них зброю бачили лише у фільмах. Старокостянтинівський учитель Сергій Бондарчук витягав з того пекла поранених і вбитих... У Хмельницькому пенсіонерка Людмила Шеремет впала навколішки і молилась перед снайперами, що засіли в приміщенні обласного СБУ, аби не пролилася кров. І заплатила своєю кров’ю та життям. У кривавому лютому 2014 Україна вперше за всі роки незалежності рятувала свою свободу і спокутувала «московську любов». Ми всі тоді прозріли остаточно.
Нині ті жахливі події наче віддалилися, звільнивши місце в серці для наших нових тривог, для розтерзаного сходу, де знову гинуть наші діти. У цьому жахливому протистоянні добра і зла, як на Христовій плащаниці, усе об’ємніше проявляється, міцніє любов до України. І цій любові життям присягнули найперше вони — воїни Небесної Сотні.
Лицарів безсмертного легіону з усіх своїх зимових майданів Україна проводжала свічковим морем, молитвою і лемківською піснею «Пливе кача по Тисині...»
Усе це згадуєш, коли бачиш ескіз пам’ятника Небесній Сотні — один з чотирьох, представлених на огляд громадськості в Хмельницькій мерії: це — образ свічки, яка символізує всенародну молитву в ті дні. В її пломенях-крилах вирізьблено обличчя шести наших подолян з Небесної Сотні. Обвиваючи свічку, до зірок прямує легкокрилий голуб, що вирвався з лапищ чорного коршуна. Пам’ятаєте ту фантастичну історію під час молитви Папи Римського за Україну? Символізм несподіваного пташиного герцю у небі, коли голуба і чайку, справді, атакував крук, вразив увесь світ. Це було за місяць до лютневої трагедії на Інститутській. У голубі ми побачили Україну, яка переможе. І про це нагадує ескіз. А над склепінням свічковим — променисті зірки, схожі на терновий вінок мучеників.
Взагалі кожен з чотирьох монументальних проектів-претендентів на увічнення в бронзі викликає різні думки та емоції. Не всі символи зрозумілі: скажімо, на одній з робіт воїн Небесної Сотні чомусь помирає, розпластаний долі. Чому він не у небі? Та й нагадує робота пам’ятник чи то перемагаючому, чи помираючому (він же лежить) радянському солдату років Другої світової. На іншій роботі — дві пташки, схожі на соколів. На четвертому макеті — крилата постать на вістрі полум’я. І дуже нагадує пам’ятник Варшаві у столиці Польщі Але це право кожного митця — бачити ідею по-своєму і по-своєму її втілювати. На те й конкурс — обирайте, міркуйте, дискутуйте. А вже нам обирати.
То ж якою ми бачимо Небесну Сотню, яку пам’ять хочемо лишити про наших героїв-сучасників, які добровільно, без вагань віддали життя за Україну? Це питання стало дискусійним.
У березні цього року сесія Хмельницької міської ради оголосила конкурс на проект пам’ятника Небесній Сотні. Водночас і на вибір місця для майбутнього монумента.
Появу «небесного» монумента хмельничани зустріли схвально. І у відгуках у соцмережах, і у книзі записів-коментарів у міськвиконкомі. Митці-учасники поспішали: адже часу виявилось дуже мало, аби осягнути, знайти ідею, робити ескіз, потім виготовити макет пам’ятника у зменшеному масштабі, виконати умови технічної документації-супроводу... У ці строки зуміли вкластися четверо скульпторів і подати до комісії розроблені макети пам’ятників. Прийом заяв до конкурсної комісії тривав з 5 по 16 червня. Огляд проектів пам’ятника урочисто відкрився у міській раді. Крім офіційно заявлених учасників конкурсу, свої роботи на тему «Небесна сотня» виставили студенти-дизайнери з ХНУ.
Автори чотирьох зареєстрованих робіт поки що, без вердикту журі, невідомі, бо, за умовами закритого конкурсу, прізвища учасників не розголошуються, щоб зберегти максимальну об’єктивність в оцінці кожного проекту, щоб авторитет, скажімо, відомого митця не впливав на рішення когось із членів комісії.
Отже, максимум об’єктивності? Та, попри все, імені переможця конкурсу 19 червня ми так і не почули. Розпочала засідання, на якому були присутні і журналісти, і представники творчих спілок, і митці, і, звісно, члени журі, голова журі, голова громадської ради при міськ-виконкомі, голова міської «Просвіти» Зоя Діденко. Зоя Олександрівна проінформувала присутніх про рішення міської сесії, оголосила список членів журі. Однак отаман Хмельницького окремого козацького куреня імені І. Нечая, активіст Майдану Сергій Скоробагатий заявив, що голова журі не повинна бути призначена міськвиконкомом, а обрана голосуванням самими членами журі, як велить положення про конкурс. До того ж, пан Сергій зауважив, що пропоновані радою Майдану кандидатури не були враховані при формуванні списку членів журі, хоч відповідного листа до комісії пан Скоробагатий надіслав ще 5 червня. Розпочались гарячі дебати, лише не за проектами, а стосовно списку журі. Виявляється, формуючи цей список, організатори таки допустили неточності. Скажімо, не було дотримано співвідношення «60 на 40»: у таких пропорціях конкурсну комісію повинні представляти фахівці, тобто представники творчих спілок, митці, а сорок відсотків — представники громадськості. Активісти Майдану були здивовані тим, що майданівців мало у журі, а це ж пам’ятник їхнім побратимам.
Далі засідання вів головний архітектор м. Хмельницького Віктор Дунаєвський, заступник голови журі. Було складено і проголосовано новий список членів журі, точніше доповнений. І вже наступне зібрання мало вирішити, хто очолить конкурсну раду. Наступне засідання відбулось через тиждень, і виявилося, що тяганина з конкурсом лише розпочинається. Адже рішення попереднього засідання, де обговорювався новий склад журі, де постало питання про обрання його голови і затвердження цієї кандидатури на сесії міської ради, яка відбулась у середу-четвер 25-26 червня, до сесії вчасно не надали. То ж конкурс вирішено продовжити ще на два місяці, до початку наступної сесії міської ради, а в цей час більше митців зможе запропонувати свої проекти. Всі роботи будуть виставлені для загального огляду містян у вітрині міської дитячої школи образотворчості і декоративно-прикладного мистецтва, і орієнтовно на День незалежності буде обрано роботу-переможницю.
Тривають дискусії і щодо місця для майбутнього монумента. Попередньо було затверджено майданчик біля Хмельницького університету управління і права, дискутувались й інші об’єкти: на місці демонтовананого пам’ятника В. Затонському, біля міської дитячої бібліотеки імені Т. Г. Шевченка на вулиці Свободи, біля входу у парк культури і відпочинку імені М. Чекмана… Словом, питань виявилося чимало.
— Потрібно усе зробити згідно з положенням про конкурс, щоб потім не було прикрих непорозумінь, як сталося із пам’ятником героям-чорнобильцям, коли також депутати, журі вирішили поспішити, порушивши законну процедуру, а потім виявилися грубі порушення у ході спорудження, фінансові махінації, було відрито кримінальну справу. Звісно, не хочеться й затягувати спорудження пам’ятника у вир бюрократичної тяганини, але маємо цього разу все зробити відповідально і за законом: і у виборі місця, і у виборі проекту, і в процесі виконання робіт по встановленню, — повідомив Віктор Дунаєвський.
Отже, конкурс продовжено. Митці, які виставили роботи, можуть ще попрацювати над проектами, сподіваємося, надійдуть і нові пропозиції. «Для тих, хто уже виставив свої робити для огляду, є небезпека, що їхні ідеї можуть поцупити, «позичити». Та й «першопрохідців» втиснули у дуже короткі строки виконання конкурсних проектів»,— переконаний хмельницький скульптор Роман Албул.
А як же хмельничани оцінюють і конкурсні роботи, і яким хочуть бачити пам’ятник Небесній сотні? У книзі відгуків найбільше схвальних думок отримала скульптурна композиція, про яку я згадувала на початку статті: «Молитва за Україну». В авторському коментарі до проекту вказано: «Форма пам’ятника — свіча. Свіча пам’яті, вогонь, що долає морок, іскра, від якої спалахує вогнище в серцях мільйонів. Життя людини подібне до полум’я свічки — один необережний рух, подих, і воно згасне навіки. Але з іскри народиться пожежа, яку не зупинити. І доки в серцях і душах горить вогонь совісті, честі і справедливості, доти житиме пам’ять героїв, що поклали своє життя на служіння громаді, заради майбутнього України».
Віриться, що доля пам’ятника Небесній сотні буде такою ж гідною, як і подвиг лицарів, які, як свічу, запалили гідність у наших душах.
Gismeteo 
