Два дні минулого тижня найлюдніша вулиця обласного центру вирувала ярмарком. Звичайно, із Сорочинським хмельницькому конкурувати ще рано, але ж душу тішить своє! Вже п’ятий рік поспіль вишивальниці, художники, гончарі, ткалі, різьбярі, сировари та кулінари з’їжджаються до нашого міста, аби взяти участь у святі народних ремесел «Проскурівський вернісаж». А піднесеного настрою у цьому барвистому дійстві додають мистецькі колективи обласного центру.
Організатори ярмаркового вернісажу — управління культури, національностей та релігій облдержадміністрації, Хмельницький міський відділ культури, обласний науково-методичний центр культури і мистецтва (ОНМЦКМ) та обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України (НСМНМУ).
Відкрили свято перший заступник голови обласної ради Віктор Адамський та виконуючий обов’язки Хмельницького міського голови Костянтин Чернилевський, які привітали хмельничан та гостей міста з яскравою мистецькою подією.
— Ми планували запросити на свято сто умільців з усієї України, та труднощі нинішнього року звузили коло наших учасників. Проте п’ятий «Вернісаж на Проскурівській» для нас особливий, ювілейний, а отже, є підсумки, цікавий досвід, — розповідає директор ОНМЦКМ Олександр Белєванцев. — Народна культура — це безцінний скарб, який українці зберегли у найважчі для нації часи, і зараз все це знову дуже актуальне. Подібні акції не лише додають позитиву у наше життя, а й свідчать про живу енергію спадкоємності народних традицій.
Ярмарок народних ремесел не схожий на звичайне базарювання, хоч люди тут могли придбати все, що привезли умільці, переважно із західних областей України. Це — мистецький ярмарок, це — живий музей під відкритим небом, барвиста географічна мапа, де за візерунком, барвою, формою, навіть за ароматом бринзи, меду вгадуєш регіон.
Ось — розмаїття вишиванок на всі смаки. І безпомилково визначаєш: Космач. Справді, господар ятки Андрій Імліський привіз сотні вишиванок з Косівського району Івано-Франківщини. Ціни — доступні. Машинна вишивка 400-500 гривень за сорочку, ручна робота — по 800 і більше за вишиванку чи сукню. А ось дитячі — від 150 до 300, їх охоче приміряють малюкам матусі. Барвистим лугом розцвіли на вітринах сотні дівочих віночків, столи заповнені сувенірами та забавками: від свищиків, мотанок — до дерев’яних шабель із вирізьбленим тризубом — для майбутніх козаків. Взагалі серед традиційних барв багато патріотичної, синьо-жовтої символіки, яка вже стала звичною у прикрасах для волосся, в намисті, браслетах-оберегах. Чи не найбільше патріотичних сувенірів — у косівчанина Василя Чемка, біля його стенду юрмляться хлопчаки. А ось біля столу, де господарює Марія Кахіневич з Коломиї, найбільше жінок. Тут керамічний посуд — погляду не відвести! Пані Марія — гончар вже в п’ятому поколінні. Всім охочим розповідає про секрети свого гарячого ремесла: добу глиняні заготовки «гріються» у спеціальній печі, потім вже всією родиною розписують ковші, горнятка, макітри, кулешники…
Зустрічаю у ряду керамістів і нашого колегу-журналіста Миколу Величка із Старокостянтинова, який за кілька років став вправним майстром-гончарем. Його творіння ваблять особливою витонченістю, де переплелись магія давнини і вкраплена авторська фантазія.
Неможливо у короткому репортажі описати цей дивосвіт з гронами намист, буянням вишитих та олійних народних картин, рушників, тканих хідників, дитячих забавок із дерева, тканини, глини… Долинають навіть аромати справжнісінької бринзи, якої не побачиш в магазині, бо готують її чернівецькі та івано-франківські вівчарі самі, за давніми рецептами. Люди охоче пробують, купують кілька найменувань виробів з овечого сиру, кілограм — 100 гривень. А ось цілий ряд меду та бджолопродуктів, випічка…
Два дні вирувала Проскурівська, милувалась та ділилась скарбами на народному вернісажі. Нарешті відійшли у минуле заморські, переважно китайські сувеніри, якими ще на початку двотисячних років були заповнені хмельницькі крамниці. Попит на чужу екзотику таки не витримав конкуренції із своїм, рідним. То ж «Проскурівський вернісаж» уже став брендом, який не просто модний, а й близький нам за духовною суттю, зрозумілим кодом краси.
А вечірньою перлиною вернісажу став чудовий концерт Хмельницького муніципального естрадно-духового оркестру під керівництвом Тараса Безнюка. У розпашіле і мирне в Хмельницькому небо линули мелодії світових шедеврів, наче поєднували нас з усім світом красою, вишуканістю і доброчинністю. Благодійний вечірній концерт під відкритим небом музиканти влаштували для допомоги нашим воїнам, які захищають Україну на буремному сході.
Gismeteo 
