Ця розповідь про нашу землячку, уродженку села Вовча Гора, нині Хмельницького району, Людмилу Кірик-Радомську. Лікарка за професією, працювала у Тернополі. Про неї досі з великим теплом і пошаною відгукуються колишні колеги і пацієнти. Створила хорошу сім’ю: з порядним і люблячим чоловіком, Сергієм Михайловичем Кіриком, виховувала двох донечок. Здавалося, доля стелить їй щасливі рушники до ніг, але несподівано жорстока хвороба прикувала жінку до ліжка, і це нелегке життєве випробовування продовжувалося десять років. Відраду знайшла не лише у своїй сім’ї, яка завжди її підтримувала. Людмила Августинівна в цей час відкрила у собі творчий дар, почала активно віршувати, а згодом і за прозу взялася.
Друкувалася в багатьох виданнях, стала членом обласного літературного об’єднання «Сонячні кларнети», членом Національної спілки письменників України. Низка поезій Людмили Кірик-Радомської покладена на музику гуртом «Світозари»: «Мамина криниця», «Скрипка», «Вишиванка», композитором А. Горчинським — «Молодість». Померла поетка у квітні 2005 року, але продовжує жити в своїх віршах, оповіданнях, новелах, у спогадах рідних і близьких, які з великою енергією і любов’ю пропагують її творчість.
Я не зникну, не стану безплідною тінню,
Повторюся у дітях і внуках своїх,
Розчинюся в землі і життя дам корінню
Різнотрав’я, дерев і квіток польових.
Якими ж точними, близькими до істини виявилися ці натхненні рядки поетеси, розміщені у її першій книзі «Неспокій», яка побачила світ ще у 1991 році. З-під її пера послідовно вийшло чотири книги поезій і дві прози.
Сім’я Кіриків ініціювала відкриття меморіальної дошки на фасаді центральної бібліотеки Чорноострівської селищної ради, а ще в цій книгозбірні є великий стенд, присвячений письменниці і лікарю Людмилі Кірик-Радомській. Про неї розповідають вчителі школярам на уроках рідної літератури, свято шануючи талановиту землячку.
Щоразу, коли випадає кругла дата від дня народження поетки, до Чорного Острова приїздять її діти, онуки і, звичайно, чоловік, який залишається вірним пам’яті про свою любу дружину. Біля стін селищної бібліотеки збираються прихильники красного письменства і звучать слова: спогади про Людмилу Кірик-Радомську, її поезія. Ось і в цьогорічному червні, коли виповнилося 75 років від дня народження поетеси, відбувся такий захід. Провели його працівники бібліотеки спільно з іншими працівниками культури Чорноострівської громади, побували на ньому і письменники з Хмельницького.
Секрет довговічності віршів та пісень Людмили Кірик-Радомської, згадок про пройдений нелегкий, але плодотворний життєвий шлях — у високих душевних пориваннях поетеси, у любові і небайдужості її сім’ї. І це закономірно, адже, як стверджувала вона сама:
Писати вірші — не проста забава,
Це праця без відпустки й вихідних.
Вивірювати літеру і слово,
Щоб люди душу відчували в них.
Gismeteo 
