Із сивої давнини протягом століть наші пращури вірили, що саме у Купальську ніч оживає містика — природні явища набувають магічних властивостей: дерева в лісах починають перешіптуватися, вода безмежними зеленими очима спостерігає за людьми, а вітер так і висвистує у слід, збиваючи з дороги… Однак з наміченої стежки сходити не варто, якщо прагнеш квітку папороті віднайти…
Свято Івана Купала, яке відзначається у ніч з 6 на 7 липня, без перебільшення, — найколоритніше. Головними його персонажами є Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. І саме поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка верби — Купайлиця.
Традиційно головною особливістю купальської ночі є очищувальне багаття, навколо якого танцюють, через нього стрибають, адже хто вдаліше і вище стрибне, той буде щасливіший. Цікаво, що колись у купальських вогнищах матері навіть спалювали зняті з хворих дітей сорочки, щоб разом з цією білизною згоріли і хвороби. За легендами, у які вірили наші предки, в Купальську ніч не можна спати, адже оживає і стає особливо активною всяка нечисть — відьми, перевертні, русалки, змії, чаклуни, домовики, водяники та лісовики. Також не радять ходити самому в ліс, адже люди вірять, що можна зустріти щось містичне. Крім того, цього дня не варто позичати гроші і самому брати в борг, адже таким чином можна «передати в чужі руки своє щастя і благополуччя». І не слід підбирати на дорозі гроші або загублений кимось предмет — так можна присвоїти чужий борг чи вантаж. До того ж, є заборона й щодо найважливішого обряду — перестрибувати через вогнище з чужою людиною заборонено. Це треба робити або з членом сім’ї, а найкраще — з коханою людиною.
Існує повір’я, що вночі на Івана Купала, рівно опівночі золотим цвітом зацвітає папороть. І хто знайде її та зірве цвіт — побачить скарби під землею та почує голос тварин. Але папороть розпускається тільки на кілька хвилин, а потім зникає, і знайти її дуже важко. Кажуть, що цей цвіт бережуть русалки, домовики та відьми, а це відлякує навіть найсміливішу людину. Проте хто її зірве й донесе додому, розумітиме мову тварин і бачитиме через землю і воду. Дослідник Олекса Воропай зафіксував вірування, що на Купала дерева переходять з місця на місце, шумом гілля розмовляючи між собою. І той, хто має цвіт папороті, може зрозуміти їх бесіду.
Але знайти омріяний цвіт нелегко. Якщо ж пощастило знайти чарівну квітку, то, за легендою, треба тричі обійти її задом наперед, примовляючи: «Ні один, ні два, ні три». Далі слід стати обличчям до рослини й до сходу сонця і, тільки-но цвіт папороті почне розпускатися, хапати його лівою рукою й чимдуж бігти додому. Проте нелегко й донести цвіт до хати: заважатиме вся нечисть, яка є в лісі. Легенди попереджають: нечисте буде намагатися заговорити зі щасливцем, але, якщо відповісти, квітка одразу зникне.
Коли ж комусь удасться принести цвіт папороті додому, то «такий буде щасливий, що все буде мати, що лиш сам захоче». Наші предки вірили, що така людина знатиме, де в землі сховані скарби, і діставатиме їх без жодних зусиль. Тільки-но вона торкнеться рукою замка, він відмикатиметься без ключа. Та чи не найголовніше, що щасливець, який знайде цвіт папороті, зможе закохати в себе будь-яку дівчину.
За легендою, колись один пан таки знайшов цвіт папороті. Він так блищить, як вогонь, що аж очі не витримують. Заховав чоловік папороть за пазухою та почав викопувати скарб, як йому з’явився хтось у капелюсі. Це була нечиста сила. Він перехрестився, помолився, і нечисть згинула, а бідолаха забрав собі скарб.
Давним-давно ворожки голими йшли до річки і криниці по воду. Казали, що непочата вода на Івана має цілющу силу. На ній зливали віск та кропили худобу, якщо та заслабла. В ріці того дня купалися лише ті, хто мав хвороби.
Предки вірили, що в купальську ніч ходять відьми доїти корів, тож господарі ставили у стайні осичину, яка оберігала від нечистої сили. Також казали, що цієї ночі можна побачити русалок.
А ще в Іванів день всяке зілля набиралося незвичної сили, тож зривали його для чарів, щоб привернути до себе милого. Та найкращим обрядом і звичаєм у купальську ніч для дівчат є плетіння вінків з трав і квітів. Кинувши їх у воду, вони спостерігали, як він пливе. Якщо вінок потоне — найближчий рік заміж дівчину не покличуть. Якщо вінок навіть від берега не відплив — суджений десь зовсім поруч. Якщо ж вінок поплив досить далеко, то любов прийде здалека.
Gismeteo 
