Український фольклор настільки розмаїтий міфічними історіями про істот, які почасти наділені людськими рисами, що усіх їх важко перелічити. Однак є одна з них, яку найчастіше згадують і змальовують здебільшого в негативному ключі, — це домовик. Хтось каже, що з ним треба боротися — як із нечистю, а хтось — що треба задобрювати та одомашнювати. Бо ж завбачливі наші діди-прадіди були не лише надзвичайно мудрими, а й спостережливими, тож вважали, що з потойбічною силою краще не боротися, а мирно вживатися.
...Сергійкові якраз у червні виповнилося дванадцять. Він дуже важко переживав смерть мами, яку забрала важка недуга. Молода жінка була прикутою до ліжка останні три роки, тож хлопчик, допомагаючи їй, по-дорослому розумів, що це колись станеться... І сталося, на превеликий жаль, вони із батьком залишилися вдвох. Тато постійно був на роботі, тож якомога далі від міської спеки Сергійко вирушив на літо до бабусі в село. Смачні вареники з вишнею, тепле молоко, свіже повітря і блакитні бабусині очі, котрі так нагадували мамині, давали хоч трішки полегшення зраненій дитячій душі. Вдень, ясна річ, в господарці кипіла робота, а як тільки спускався вечір на ґанок, бабуся з онуком, зручно вмостившись, вели теплі й цікаві бесіди. Якось і незчулись вони, як на дворі вже добре засутеніло, тому й поспішили до хати хутчіше вкластися спати. Та тільки-но Сергійко приліг, почув дивне клацання на горищі, потім звуки нагадували дзвін маленьких дзвіночків, після чого почувся гуркіт порожньої металевої миски. Хлопчик, миттю скочивши, побіг до бабусі, яка спала в сусідній кімнаті. Коли він забіг до неї, побачив, як старенька сиділа на ліжку і прислухалася до чогось. І на запитання онука: чи чула вона щось, бабуся мовчки кивнула двічі головою. Вона розповіла тоді, що давно не задобрювала домовика, а після приїзду Сергійка і взагалі про нього забула. Тож розлючений хованець оселі вирішив нагадати про себе. Стривожена бабуся повідала, що треба негайно занести шматочок сухого хліба і налити склянку молока йому на горище, бо інакше до ранку може бути біда. В Сергійка німіли ноги від страху, але він, зібравшись із духом, виконав те, про що говорила бабуся.
... Відтоді минуло понад 30 років, вже Сергій давно має свою сім’ю, бабуся відійшла у засвіти, лишень старенька глиняна хатина залишилася самотньою, бо жоден покупець не прижився в ній...
Здавна багато людей сприймають домовика як нечисту силу, що може завдавати шкоди. Вважається, що саме він винен у домашніх чварах, негараздах, робить шкоду, одчиняє двері та вікна, грюкає на горищі, душить сонних людей, лякає дітей, шпурляє посуд. Насправді ж домовик — це не якийсь там дідько, а дуже мирна хазяйновита істота, хоч і досить меркантильна: домовики живуть там, де їм вигідно, але платять господарям добром за добре ставлення. Якщо домовик полюбив господаря або господиню, то стежитиме за чистотою, домашніми тваринами, попереджатиме про зміни в житті та захищатиме будинок. А зло домовик робить лише тоді, коли хтось робить йому зло. Здавна вважали, що домовик живе або у печі, або на горищі, під порогом хати, може мешкати під ліжком, інколи оселяється на вінику.
Домовик рідко показується людям, мало хто його бачив, найчастіше його можна почути. Він чимось шурхотить, бродить ночами по кімнатах, зітхає і бурмоче... Якщо йде на контакт, то найчастіше приймає обриси маленького дідка у вивернутому кожусі, може показатися бараном, коровою, котом, пташкою, бо дуже любить домашніх тварин. До речі, якщо ви бачите, що ваш улюблений кіт чи собака лежить на спині й радісно махає лапами в повітрі — це знак того, що його лоскоче домовик.
Люди кажуть: як загримить домовик посудом — будь обережний із вогнем; як заохає, заплаче — до горя; як намочить когось вночі — про хворобу попереджає. Але якщо вночі лапою своєю м’якою погладить або сміятися почне чи на гребінці заграє — це до радості. Часто він являється людям у напівсні, навалюється на них, душить. Це відбувається, якщо має статися щось справді важливе. Не варто лякатися, краще запитайте: «До добра чи до лиха?». Домовик відповість. Також домовик часто ховає речі, якщо хоче уберегти вас від чогось лихого. Наприклад, сховає ключі від машини, якщо відчуває, що вам краще запізнитися, шукаючи їх, ніж виїхати вчасно. Врешті-решт він повертає вам вашу річ — коли точно знає, що ви в безпеці. А ще домовик допомагає знайти зниклі речі. Потрібно просто сказати: «Домовик, домовик, пограйся і віддай». До речі, домовик, піклуючись про вас, витрачає свою енергію, тому потрібно підгодовувати його, щоб він був добрим. У гарних родинах після вечері завжди залишали на столі їжу для домовика. Годиться пригощати його й на великі свята.
Необхідно знати і про звички, що не подобаються домовику. Він не терпить свисту і через це може навіть залишити будинок. Дратує домовика й тютюновий дим. Так само ніколи не варто залишати на ніч на столі предмети, що ріжуть, і деякі продукти (цибулю, часник, перець, сіль) — усе це дуже заважає домовику захищати ваш будинок.
Якщо ж ви надумали переїздити, не забувайте про домовика, заберіть його з собою. Як зазначалося, що домовики живуть на віниках, тому інколи просто варто взяти з собою віник із старої оселі, і домовик на ньому переїде в нову. Але в жодному разі не залишайте домовика в помешканні, де ніхто не живе, без людського товариства він стає злим і агресивним. На жаль, такого домовика новим мешканцям оселі доведеться проганяти, позаяк неможливо знову привчити його до людей.
Gismeteo 
