Розповідь наших читачів із Новоставець, що на Теофіпольщині, відверто кажучи, шокувала. Що вже й казати про самих людей, в яких перед очима постала жахлива картина. Втім саме вона стає яскравим доказом, що насправді в помислах попів, одягнених у московські ряси.
Храм святого Михаїла у Новоставцях — один із найдревніших в області, йому виповнилося 126 років. Тут хрестили, брали шлюб, прощалися з померлими родичами не одне покоління місцевих, тут знаходили люди розраду, молячись біля стародавніх ікон…
Та молитися за Україну, за українських воїнів під покровом московського патріархату, коли саме москва вбиває наших найкращих синів, свідомі новоставчани вважали блюзнірством. Навіть із числа церковного хору, відмовилися відвідувати храм, переконуючи односельців перейти до ПЦУ. Бо хоч по багатьох громадах області жителі все активніше відмовляються від московської «опіки» через церкву, Теофіпольщина, зокрема і Новоставці, з цим рішенням не поспішали.
І все ж парафіяни зробили свій вибір — храм пере- йшов до лона Православної церкви України. Пропонували й отцю Олександру, який був настоятелем храму 30 років, якому свого часу допомогли купити котедж, якому защораз несли пожертви на ремонт церкви, також зробити цей крок разом із людьми. Та він відмовився, бо, за його словами, після цього не зможе дивитися в очі своїм дітям та онукам.
Виходить, соромно зрадити московський патріархат, який устами кіріла благословляв на війну, і зовсім не соромно обібрати храм? Бо, коли прийшли люди на першу службу після оформлення необхідної документації і після того, як був призначений новий священнослужитель, то заклякли. Не було ні ікон, ні книг, яким майже 200 років, ні церковного начиння, ні книги обліку пожертв… Що ж діється? Хто зазіхнув на те, що по праву належить народу?
— Кажуть, грабувати храм — це великий-великий гріх. Хто ж посмів, не побоявся Бога? — думали ми, — розповідає одна з парафіянок. — Були такі розгублені, пригнічені. Потім дізнаємося, що то отець Олександр вигріб усе, що міг. Самовільно, без опису та передачі майна, забрав усе найцінніше. Хіба ж так має діяти священник?!
— Це святотатство. Людина, яка служила Богу, яка нам говорила про дотримання Божих заповідей, читала проповіді, наставляла, — насправді зовсім інша. Мені запам’яталися слова нашого благочинного про те, що священнику, який справді служить Богу, в святому храмі належить лише дві речі — його риза і його черевики, — додає інша співрозмовниця. — А московський батюшка (тепер його інакше і не назвеш) все, що в церкві було задовго до нього, і те, що було куплено за гроші парафіян, все, що було у вівтарі, самовільно при- власнив. Добре «почистив» храм, що й казати.
— Це істинне обличчя московських попів, які були й залишаються агітаторами та захисниками русского міра. Бо, думаєте, лише наш храм обібрали московські попи? Таких прикладів немало. Здається, лише на Теофіпольщині їх вісім. У Кунчі, наприклад та сама проблема...
Миритися з таким фактом жителі Новоставець не стали, звернулися до поліції із заявою про те, що храм обікрали. Щоправда, нерішучість, навіть деякою мірою лояльність місцевих поліціянтів, їх насторожила. Саме тому написали заяву і до обласної поліції з вимогою внести її до єдиного реєстру досудового розслідування. Запевняють, що у вимогах відновити справедливість йтимуть до кінця.
— Тепер можемо сказати кожному: не вірте московським попам! Це заслані прихвосні русского міра, які отруюють нашу свідомість, які на службі в фсб, кіріла, путіна і для яких Святе Письмо, Заповіді Божі — це просто прикриття їхніх темних справ. Бо хіба можна виправдати священнослужителя, рука якого краде у людей? — справедливо ставлять питання наші читачі.
Gismeteo 
