Казкова країна розгорнулася нещодавно біля Дитячого світу в обласному центрі. Учні шкіл міста в облаштованих у прадавньоукраїнському стилі з мальвами і тином палатках-хатах представляли зроблене власними руками. Бачили б ви, яка краса! Чого тут тільки не було. Подих перехоплювало!
Картини з бісеру, соленого тіста, шкіри, шерсті, вишиті класичним хрестиком, бісером, у французькій технівці «ретворк» (на домотканому полотні спеціальним швом написані портрети)… Ляльки-мотанки, м’які іграшки, диво-звірі за Марією Приймаченко, глиняні фігурки. Маленькі різьблені колиски, вози… Вироби з дерева на будь-який смак. Найдовершеніші прикраси.
А годинники. Знаєте, з чого? Зі старих платівок. Але так майстерно зроблені! Вирізаний на платівці візерунок робить виріб настільки стильно вишуканим, що, напевно, кожен захотів би мати такий у домівці. Презентували їх учні школи №12. А якщо за спеціальною методикою нанести подрібнену яєчну шкаралупу, вийде… дуже гарна картина.
Були тут виготовлені дитячими руками шедеври, бачила і назву яких, зізнаюся, чула вперше. До прикладу, учні СЗОШ № 7 подивували складною роботою — кульками «темарі», з якими брали участь у всеукраїнській виставці. А їх, виявляється, виготовляли в прадавні часи українки своїм дітям, як забавлянки-обереги. А ще – мандали – різдвяні сніжинки на ялинку.
А скільки різновидів декупажу, орегамі було представлено! Треба було підійти зовсім близько, аби збагнути — птахи, які мирно сидять на плоті, неживі, просто дуже майстерно виготовлені з пір’я.
Вразили винахідливістю учні технологічного багатопрофільного ліцею: з білих і жовтих монет вони склеїли великий Герб України і дали йому промовисту назву «Україна не продається».
Для маленьких відвідувачів вчителі проводили майстер-класи: пастельними фарбами долоньками малювали місто сонця і миру, вчилися робити розпис на склі, ліпити фігурки з полімерної глини, займалися валянням із шерсті, пробували себе у мистецтві орегамі.
А скільки було домашньої випічки! І спечені рум’яні підкови на щастя, і патріотичне синьо-жовте печиво, і кекси, і пиріжки, і рогалики, і торти…
Найбільший торт був у НВК № 10, спекла його колишня випускниця Лідія Свіжа разом зі своїм внуком, нині другокласником цього освітнього закладу.
Усе спечене, зроблене своїми руками, дітки продавали. За дуже-дуже символічну плату. До прикладу, за 10-15 гривень можна було придбати таку красиву ляльку-мотанку! А домашні солодощі, дари садів, городів, то й зовсім за гривню-дві віддавалися. Цінили так дешево лише тому, щоб продати більше, бо ж виручене від ярмарку всі освітні заклади передали на потреби воїнів АТО.
Тож так хвилювалися, аби якомога більше грошей вторгувати для наших захисників, що до яких тільки «хитрощів» не вдавалися: й у торбинку з домашнім печивом зав’язували пророцтва, щоб кожен купив і прочитав, що його чекає, й пропонували фотографуватись у спеціально принесеному для цього вбранні, й тату малювали, й підкови з соленого тіста ліпили…
«Життя вносить свої корективи в долю України, долю кожного з нас, — констатує директор СЗОШ № 7 Алла Смертюк. — Так сталося, що наші колишні випускники, батьки нинішніх учнів захищають кордони держави і відвойовують наш мир у зоні АТО. Ми, як і інші школи, неодноразово охоче долучалися до акцій на підтримку солдатів. Ось і сьогодні все зароблене дитячими руками передамо нашим захисникам, це й буде вагомий внесок кожного школяра в боротьбу за незалежність України. Окрім допомоги загальної, — зізнається Алла Василівна, — ми стараємося допомагати адресно. До прикладу, нашому колишньому випускнику Олегу Хитку сприяли з обмундируванням-оснащенням. Він писав нам есемески… Як ми за нього хвилювалися. Богу дякувати, Олег уже вдома. Тепер просимо Всевишнього миру, аби живими до рідних домівок повернулися всі українські захисники».
Хай би настав уже врешті отой довгоочікуваний мир, щоб продавали наші дітки зроблене своїми руками, серцями, аби заробити гроші на книги, на фільм, на відпочинок, а не на потреби армії.
Gismeteo 
