Коли погляду відкриваються стіни монастиря, коли маєш можливість пройтися його коридорами, мимоволі подумаєш про те, що такі ось будівлі, як і люди, мають свою долю.
Історія Свято-Різдво-Богородичного чоловічого монастиря у Коржівцях на Деражнянщині сягає у ХIII століття. Тоді у селі Монастирок на Ярмолинеччині монголо-татари спалили дерев’яний монастир і саме у Коржівцях зародився новий. Щоб захистити його від набігів і руйнувань ворогів, у 1742 році заснували фортецю-монастир. На цій території збудували дві церкви, тут монахи вели власне господарство: обробляли землю, мали свій сад, ставок, пасіку.
Проте у 20-их роках минулого століття радянська влада закрила монастир. Було зруйновано частину приміщень, а монахів розстріляли. Згодом тут облаштували школу, яка працювала до 2009 року. В цій школі-монастирі довелося навчатися і Василю Демчишену, жителю Коржовець, колишньому народному депутату України, який доклав немало зусиль, щоб відродити духовний скарб. Бо й справді, навряд чи отримав би древній монастир шанс на друге життя, якби не турбота тих, кому небайдужа доля села. Роки не вберегли монастир від руйнувань. Одну з церков на його території розібрали, з кожним роком все більші тріщини пронизували міцні колись стіни. Коли ж у Коржівцях завдяки сприянню нардепа Василя Демчишена відкрили нову школу, то поступово, крок за кроком і почалося відродження монастиря.
— По суті, він втратив статус монастиря. Бо ж тривалий час тут діяла школа, і монахів, зрозуміло, в селі не було. Багато з того, що нагадувало про колишню духовну обитель, знищено, — каже Василь Васильович. — Але, вважаю, ми просто зобов’язані відновити святиню, яка збереглася, хоч і в такому плачевному вигляді, далеко не в кожній області. До неї, впевнений, потягнуться люди навіть з інших міст і країн, якщо зможемо дати їй друге життя. Тут же все дихає історією. І тут знаходиться ще один скарб — ікона Іверської Божої Матері, яка має надзвичайну силу...
Доля цієї ікони також непроста. Як і людям, їй довелося стільки пережити, аби згодом знову дарувати Світло, Надію і Захист.
За переказами, до закриття монастиря у ньому зберігалася чудотворна ікона Іверської Богоматері, але вона була втрачена. Так це чи ні, зараз з’ясувати не можемо. Проте дванадцять років тому, коли велися перемовини про необхідність відродити монастир і зробити його діючим, якраз і з’явився цей дарунок який можна сьогодні називати серцем монастиря. Дарунок, що дає віру в його довге життя.
Одного дня в Коржівці приїхала жінка з Ярмолинеччини і привезла частинку ікони Іверської Богоматері. З’ясовується, давню ікону свого часу її батько прилаштував під швейну машинку, як стільницю. Випадково жінка виявила частину образа Богоматері, та ще й з надписом на зворотному боці. У тексті йшлося, що ця ікона написана на святій горі Афон, у монастирі Святого Великомученика Пантелеймона в 1892 році та передана монастирям для зцілення царевича.
Написати Іверську Богоматір, зберігши частинку вцілілої древньої ікони, відтворивши розміри оригіналу, взявся хмельницький іконописець, заслужений художник України Леонід Шерстинюк.
— Дев’ять місяців тривала ця робота. Тобто ікона народжувалася, як і дитина, — розповідає Леонід Шерстинюк. — Це був дуже складний, кропіткий процес, але я був натхнений цією іконою. Василь Демчишен, Віктор Приймак забезпечили всі матеріали, і я творив з Божою допомогою...
Вона й справді унікальна, адже рука нашого талановитого художника наповнила образ Іверської Богоматері українським духом. А використання в ній частинки оригінальної ікони, яка витримала гоніння, яка подолала шлях із монастиря в далекому Афоні, аби через довгі роки осяяти невеличку церкву колишнього монастиря в Коржівцях, наповнює її ще більшою святістю.
Вірять у силу цієї ікони всі парафіяни Коржовецької церкви. Кожного вечора, за будь-яких обставин, читає молитву біля образу Іверської Богоматері настоятель парафії, отець Лот. А в день Іверської ікони Божої Матері, який відзначали 13 жовтня, більшість жителів села зібралася на святкове богослужіння, яке провели священнослужителі Хмельниччини, Вінниччини на чолі з благочинним Деражнянського округу ПЦУ протоієреєм Петром.
— Іверська Богоматір, яку ще називають Вратарниця, чудотворна ікона, одна із найбільш шанованих у християнстві. З нею пов’язують немало чудес і зцілень. Моляться до неї і в час воєн. Тому сьогодні ми особливо повинні просити в своїх молитвах до Іверської Богоматері захисту та Перемоги у війні, — каже благочинний. — За мир, за наших воїнів сьогодні молилися всі священнослужителі, які з’їхалися з різних місць. Разом зі всією церковною громадою.
Варта зазначити, що релігійна громада Коржовець висловила бажання, щоб їхній храм перейшов до Православної церкви України. Вже зовсім скоро отримають всі належні документи.
Разом із тим справжній патріот свого села Василь Демчишен разом із однодумцями клопоче про те, щоб повернути втрачений статус монастиря цьому древньому комплексу.
— Сьогодні приміщення колишнього монастиря в критичному стані, потрібен капітальний ремонт, значні затрати. Проте повернутий статус дасть можливість залучати кошти на відбудову монастиря, привертати увагу різних організацій, благодійників до його відродження, дасть можливість відкрити сюди туристичні шляхи, — каже Василь Демчишен. — Крім цього, саме тут, у тихому, намоленому місці варто було б організувати реабілітаційний центр для наших захисників.
Ідея заслуговує підтримки. Бо й справді, це те місце, де кожен може знайти душевний спокій і розраду. До того ж саме тут є можливість відчути силу чудотворної ікони — справжнього скарбу села Коржівці.
Gismeteo 
