Ім’я заслуженого художника України Олени Скорупської найчастіше асоціюється з енергетикою літа, квітковим буянням і сонячним настроєм. Попри те, що день народження відома хмельницька художниця відзначає посередині осені — 22 жовтня.
Цього ж дня в обласному художньому музеї відбулася виставка живопису й графіки Олени Скорупської з фондів музею і власне авторки. Вона присвятила виставку своєму чоловіку, найщирішому другу і пораднику в професії, заслуженому художнику України, який півтора року тому пішов із життя. То ж виставка нагадує про найпам’ятніші роки спільної праці. Полотна Ігоря Скорупського художниця розташувала поруч із власними: адже вони все своє творче спільне життя, а це майже сорок років, так і працювали: в одній майстерні, пліч-о-пліч. Про найважливіші й найдорожчі миті родинного вогнища розповідали й світлини з архіву Скорупських.
Вони обоє були закохані у життя, у красу природи, тому серед родинного доробку найбільше натюрмортів: емоційні і насичені композиції Олени та стримані, лаконічні розповіді пензлем на полотні — Ігореві. Різні за стилістикою, характерами, ці роботи, насправді, не контрастують, а вступають у гармонійний діалог жіночої і чоловічої сутності. Справді, як дві половинки духовного і життєвого єднання, ім’я якому — любов. А ще — пам’ять.
Серед виставлених портретів художниця особливо дорожить портретом свого чоловіка, який він також вважав вдалим, і це важливо для Олени Василівни, бо Ігор Григорович, як вона розповіла, був доскіпливим учителем і вимагав бездоганності у роботі, до якої постійно прагнув сам, працюючи у різних техніках: від живопису, графіки — до художнього монументалізму.
— Наш час нині сфокусований, як об’єктив фото-апарата, на трагедії війни і втрат, на відчутті болю і самотності, і тому мені дуже хочеться нагадати людям про те, що ми не повинні розучитись бачити красу життя, відчувати щастя за кожну прожиту мить. Художник, його творіння живі доти, поки про них пам’ятають люди.
Назва музейної виставки збігається із назвою триптиха Ігоря Скорупського про Чорнобиль — «Пам’ять». Ці роботи художника контрастують із загальним мажорним тоном квітучої експозиції: чорно-сірі глибокі кольори нагадують попіл, навіть яблука, що пливуть по воді пам’яті, — чорні. Чорнобиль також став зарубкою, гіркою пам’яттю про душевний біль і художника, і всіх нас.
— Художник живий доти, доки про нього, про його творчість пам’ятають люди, — ділиться сокровенним Олена Скорупська. — Я живу в час, коли дуже близькі друзі, дуже талановиті люди, уже за гранню земного життя. Це заслужені художники України Людмила Мазур, Ігор Скорупський, Ніна Косарєва, недавно відійшов народний художник України Микола Мазур… Вони — великі митці, патріоти, які утверджували гідне, високопрофесійне національне мистецтво. І пам’ять про них — це наш обов’язок і безцінний скарб любові до світу.
Gismeteo 
