На сцені Хмельницького міського Будинку культури 22 листопада відбулася прем’єра моновистави «Ісус Варава. Розмова з Богом» за п’єсою Ярослава Мельничука в авторському виконанні актора і режисера Володимира Веляника.
Це вже друга творча робота відомого митця, який обирає для моносценічного втілення складні і несподівані трактування суперечливих особистостей, імена і вчинки котрих у християнстві тісно переплетені з образом Ісуса Христа. Перша така робота — моновистава «На полі крові» за твором Лесі Українки, головний персонаж котрої — Іуда Іскаріот, один з учнів Ісуса Христа, до якого пізно, але все ж приходить каяття за зраду Божого Сина. За цю роботу актор отримав гран-прі Першого всеукраїнського конкурсу професійних виконавців художнього слова «Лесині джерела», а також відзнаки двох всеукраїнських фестивалів мономистецтва.
Нинішня драматична робота за мистецьким і ідейним спрямуванням — це пам’ять про усіх загиблих за Україну. Адже й день обрано символічний — 22 листопада — День свободи. Чому ціна свободи — кров і смерть? З чим у душі живуть після перемог і поразок вожді і провідники, за якими йшли тисячі, мільйони?
На ці та інші запитання глядач намагається отримати для себе відповіді, адже п’єса Ярослава Мельничука — це історія сліпої віри народу у ватажка, вождя. Чому юрба обрала у день Пасхи (єдиний день у році, коли, за давнім Римським правом, на вибір народу від страти звільнявся один злочинець) не Ісуса Христа, а Ісуса Вараву? Бо юрба хоче іти за поводирем, адже народу потрібен вождь, цар, сильна рука, а не той, хто проповідує любов. У гніві про Бога забувають… Чи не так сталося в нас на сході України, коли розгнівані довірились «вождям», розбійникам та поводирям, а не голосу серця, а значить, голосу істинного Бога? Скільки іще жертв забере бог війни? Чи каються потім криваві поводирі, які уявили себе богами?
Чи чують голос Бога у своєму серці? Справді, подібні мистецькі сюжети змушують по-новому замислюватись над біблійною фразою «хто меч здійме, той від меча і загине».
— Розбійник Ісус Варава, бунтівник проти Римського правління, який очолив повстання юдеїв проти римлян, і якого Понтій Пілат відпустив на волю, замість Ісуса Христа, відчуває, що зустріч із живим Богом вимагає від нього внутрішніх змін: нового погляду на життя, зміни уявлень про добро, обов’язок і справедливість. Перед ним, як рано чи пізно перед кожним з нас, постає складне запитання вибору шляху… І діалог людини з Богом допомагає зрозуміти, за що варто віддавати життя», — розповів Володимир Веляник про свою творчу роботу напередодні прем’єри.
За сюжетом, вистава розпочинається у темному тюремному льосі, де Ісус Варава і Ісус Христос очікують на ранкову страту. Варава намагається переконати Сина Божого, що його проповідування любові і Господніх заповідей, жертовне життя заради спасіння людства не врятували його, єдиного Божого Сина, від страти. І народ попервах подарує свободу саме йому, Вараві, бунтівнику проти поневолювачів, бо народ жадає справедливості і свободи. Значить, не праведністю потрібно виборювати свободу, а лише мечем і кров’ю? Чому тоді так тривожно на серці у бунтаря Варави? Чому він решту життя продовжує розмову з Сином Божим про добро і зло, про найголовніші людські цінності? Долею їм з Христом дісталось одне ім’я, але історія християнства зберегла, як святе, лише ім’я Христове. Чому ж тоді продовжує литися ріками кров?
Біблейську історію Ісуса Варави драматург Я. Мельничук та режисер і актор В. Веляник сміливо перенесли в нашу українську дійсність. І це несподіване для глядача трактування стало основним акцентом осмислення сучасних подій в Україні, які перед нами, українцями, поставили безліч гірких запитань. Варава — у камуфляжних військових штанях, «бог» війни, бунтар, який ані на мить не сумнівається у правильності обраного ним шляху. Але поступово, у довгому нічному діалозі з Сином Божим, Варава починає сумніватись, згодом страждати від тягаря поневірянь, на які, навіть задля високої мети, він прирік рідний народ. За сценою, як за кадром, звучать Христові слова, на сцені ж, наяву, Вавара намагається переконати Христа у своїй правді. Та звільнення від розп’яття стало згодом для Варави пекельним. Він отримав свободу ціною страти Бога. Чи вартісний такий обмін? Що він приніс людям, які, засліпившись, обрали ватажка замість Учителя? І цим самим себе прирекли на вічні війни — за владу, за територію... Своє життя Варава таки завершує розіп’ятим згодом на хресті, але вже сприймає це як звільнення від душевних мук.
Над виставою Володимир Веляник працював майже рік, і результатом складної, вдумливої режисерської праці, величезної акторської самовіддачі стало і високопрофесійне сценічне одкровення, з яким кожен, хто був у залі, вже житиме, як з новим знанням про світ і самих себе. Розмова з Богом в душі — найвідвертіша, часто безжальна внутрішня сповідь. Чи чують хоча б іноді голос совісті у собі ті, для яких відстань до мети рівнозначна довжині меча чи польоту кулі?
Gismeteo 
