Нині Борис Михайлович достеменно і не пригадає, у якому він навчався класі – чи то в другому, чи, може, в третьому, але добре пам’ятає, що то був новорічний батьківський подарунок – коробка кольорових олівців, які, без сумніву, й визначили його подальшу долю. Спочатку ними копіював картинки з підручників, потім малював зимові пейзажі рідного Калиня, а коли черговим дарунком стали акварельні фарби, узявся за натюрморти. Часто-густо, занурившись у свою дитячу творчість, годинами міг сидіти з пензлем у руках десь на березі ставка чи в садку на пасіці, проте скільки було в малого втіхи і радості, коли бачив, як його малюнками захоплювалися батьки, вчителі, друзі.
– Має хлопчина талант, має, великим художником стане, – не раз говорили сусіди Борисовому батькові, відомому на всю округу пасічнику, столярному майстрові та чоботареві дядькові Михайлу.
Той дякував їм на доброму слові за свого найменшенького, шостого у родині, а сам подумки повертався у весну 1944-го. Скільки ж то довелося тоді перестраждати, пережити потрясінь, пропустити через призму власного серця. Можна лише уявити: йому, главі сімейства, в якого залишилися п’ятеро дітей після смерті дружини від першого шлюбу, майже шістдесят, Марійці, сільській красуні, яка погодилася вийти за нього заміж, – 23 роки. Їй ось-ось народжувати первістка, Кам’янець вже звільнили від фашистів, а в селі ще біснуються німецькі посіпаки, до того ж, один із них «квартирував» у будинку Негод. Хоча Михайлові Федоровичу німецькі зайди робили деяку поблажливість, оскільки він після духовної семінарії був регентом місцевого церковного хору, і все ж, від них можна було чого завгодно очікувати.
Але все минулося добре. І місцева бабка-повитуха якраз на Благовіщення прийняла пологи, а наступного дня і фашисти полишили село. Вже у зрілому віці, Борис Негода в одному зі своїх віршів написав, як матінка саме на велике свято народила його, колисала у дерев’яному коритці, устеленому сінцем. Символічно, що й Марія Петрівна з’явилася на світ теж врочистого дня – на Йордан, і саме на її день народження, на Хрещення Господнє, проживши 93 роки, пішов у засвіти Михайло Федорович.
Хто знає, чи то збіг обставин такий, чи така доля у Негод, але, як стверджує сам Борис Михайлович, остання завжди була для нього прихильною. А ще, під час хрещення до нього Всевишній приставив ангела Світла, який понад сім десятиліть вказує йому правильний шлях, оберігає, є вісником благих спонукань. До речі, про цих посланців, вісників Бога: нині у мистецькому храмі художника Бориса Негоди є цикл із 12 картин під промовистою назвою «Ангели». У творчому доробку – «Ангел життя», «Ангел України», «Ангел кобзаря», «Ангел музики», «Ангел любові», «Ангел села» та інші, які хвилюють своєю щирістю та художньою ліричною проникливістю, окриленістю уяви, вишуканою емоційністю. У цій серії в імпресіоністському стилі передані миттєві і неповторні враження художника. Напередодні 2016 року в одному із київських художніх видавництв побачив світ великий настінний мистецький календар, у якому зібрані усі його картини ангельської тематики.
Загалом поетика Бориса Негоди багатогранна, діапазон діяльності надзвичайно широкий. За свої 50 років творчості він став автором понад тисячі різножанрових творів – живописних, графічних, скульптурних. І за кожним з його художніх образів приховується глибокий зміст. Він не копіює, він дає нам осягнути побачене. А неодномірність творчої його манери – у надзвичайно тонких нюансах формозмісту.
Хоча Борис Негода працює в різних техніках, проте перевагу віддає олійній пастелі, мецотинто, козацькому бароко. Нині його роботи можна побачити не лише в рідному Кам’янці-Подільському, а й у багатьох музеях, приватних колекціях України і за кордоном. І не тільки картини. Він є автором пам’ятників воїнам-афганцям у місті над Смотричем, кількох райцентрах Хмельниччини. Спільно зі скульптором Володимиром Лашком створив пам’ятники Володимирові Свідзінському, Михайлові Драй-Хмарі, які встановлені на території Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. При вході до головного корпусу – різьблене з каменю зображення Івана Огієнка, одного із засновників цього навчального закладу та його ректора. Тут вже 16 років професор кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, заслужений художник України Борис Негода щедро ділиться своїми знаннями зі студентами. При цьому власним прикладом вчить їх необхідності працювати над собою й пишається, що багато його колишніх учнів, плідно розвиваючи прогресивні новаторство та творчі традиції свого учителя, репрезентують найвищі досягнення української художньої творчості.
Та справжнім шедевром Бориса Михайловича стала перша в Україні живописна «Подільська абетка».
– Ідея виникла спонтанно три роки тому. Спочатку хотів розписати літерами птахів, а потім вирішив козаків, тим паче, що володію «козацьким шрифтом», – ділиться секретами творчості митець. – Розпочинав з літери А, продовжував у хаотичному порядку. Чимало літер вплетені у полотна сюжетно. Наприклад, на картині, де козак танцює гопак, зображена літера Г.
У колекції «абетки» – 32 полотна написані в техніці олійна пастель. Усі роботи мають свою назву: «Задумався козаченько, а що далі буде», «Козак сіє-посіває, аж чуб йому розвіває», «Чайка в морі, місяць і зорі», «Із-за обрію сходить місяченько, а вгорі гарцюють козаченьки», «Він жорна з ангелом крутив»…
У кожну картину закладено філософський зміст, історію, вірування українців. Тому, за словами Бориса Михайловича, «Подільська абетка» – це видання для всієї родини: багато понять і висловів на кожну літеру українського алфавіту прив’язані саме до подільської тематики.
– Якщо у 1564 році першу друковану абетку видав Іван Федоров, то першу живописну – наш земляк Борис Негода, – зазначила директор департаменту гуманітарної політики Кам’янець-Подільської міської ради Альона Кузема під час нещодавньої презентації виставки живопису в мистецькому кафе міської ратуші. – Тому сподіваюся і вірю, що вдивляючись у кожну картину і милуючись побаченим, ми відкриватимемо для себе бездонні глибини історії нашого народу, краю, передаючи свою гордість молодшому поколінню.
Безумовно, новий творчий доробок Бориса Негоди заслуговує на всеукраїнське визнання. Але це вже слово за мистецтвознавцями, творчими спілками, громадськістю…
Gismeteo 
