Глядачі телеканалу «1+1», переглядаючи на початку березня документальний фільм про Тараса Шевченка, напевно, були вражені, коли дізналися, що у родині діда Івана (батька Тарасової матері) був слуга Процько і служанка Зіновія! Це повідомлення, оприлюднене авторами фільму, аж ніяк не вписується у канонічну історію кріпацтва, у якій селяни були для поміщиків робочою худобою і ледве животіли, працюючи від світання до смеркання.
Можна було б, звичайно, списати цю новину на бажання телевізійників створити чергову сенсацію, якби цей факт не був узятий зі списку мешканців села Керелівка, який нині зберігається у Черкаському обласному архіві. А так запис у документах початку ХІХ століття докорінно змінює уявлення про тодішнє життя українського села.
Звичайно, не можна однозначно стверджувати, що всі селяни благоденствували, бо ж їхнє життя було досить важким і багато в чому залежало від поміщиків. А серед панів вистачало і пихатих самодурів, і неприхованих садистів. Однак більшість із них була все-таки освічена і добре розуміла, що їхнє благополуччя і статки прямо залежать від того, чи здатні кріпаки виконувати всі повинності і справно сплачувати податки. Враховуючи, що на той час сільське господарство не мало ніякої механізації, а всі роботи виконувалися вручну, сподіватися, що голодні і виснажені люди будуть працювати продуктивно, міг тільки дурень.
Тому немає нічого дивного у тому, що багато родин кріпаків були досить заможними і використовували у своєму господарстві наймитів та слуг. І це характерно не лише для Черкащини. У ревізській сказці із маленького присілка Заставки (нині Красилівський район) є відомості, що два тамтешніх кріпацьких господарства мали наймитів.
Ще більш вражаючий факт наводить у своїй монографії «Магнатское хозяйство на юге Волыни в ХVІІІ веке» О. І. Баранович. За його відомостями у Терешках (Красилівщина) млином володів кріпак Петро із Мончинець. Та якщо мірошництво кріпака ще можна якось зрозуміти і сприйняти, то те, що він займався торгівлею, візникуванням і... лихварством вже здається зовсім неймовірним. Невідомо, в яку суму обраховувалися всі статки кріпака-багатія, якщо у день його смерті з’ясувалося, що торгівці, орендаторі корчем, шляхтичі і селяни заборгували йому не мало — не багато, а 3588 злотих або приблизно 240 рублів. Якщо врахувати, що полковник царської армії на той час отримував 1200 рублів на рік, винаймання квартири у Петербурзі коштувало до 1,3 рубля за місяць, фунт (453 грами) найкращого м’яса — до 6 копійок, відро горілки — 15 копійок, то це для кріпака були дуже великі гроші...
Gismeteo 
