19 сентября в более 40 странах мира отмечают международный день подражания  пиратам - «Qazaqstan» Ұлттық телеарнасы
У сучасному світі серед нескінченної низки стресів хочеться мати змогу розслабитися та порадіти звичайним речам як це вміють діти. Але дорослі часто шукають привід весело провести час. Якщо ви один із цих дорослих, то пропоную переглянути дивакуваті свята світу, які змусять вас посміхнутися, або здивують вас своєю безпосередністю.

Почнемо з чемпіонату світу з гримас. Це свято створили англійці ще у далекому 1297 році. Лише уявіть собі в Егремонті під час ярмарку крабів люди вперше почали влаштовувати чемпіонат з гримас. Наразі це свято проходить щороку у вересні. Легендарним учасником постійного фестивалю став Пітер Джексон, який вирвав собі усі зуби, для того, щоб отримати титул «найстрашніша гримаса». На мою суб’єктивну думку це аж надто нестандартна жага до перемоги, а як ви себе мотивуєте, щоб досягнути результату?
Не менш дивним є щорічне свято з назвою «Мавпячий бенкет» – це фуршет для 600 мавп в провінції Лобурі, Таїланд. З якою метою? Ну авжеж для вшанування бога Рами, який за легендою допомагав мавпам перемагати багатьох противників. Фуршетний стіл складається з різноманітних овочів та фруктів.
Вартою уваги є незвична щорічна олімпіада серед джентльменів, яка проходить звісно що в Англії. Метою олімпіади є збереження традицій джентльменства по-англійськи. Його організовують представники спільнот Chap та Hendrick’s.
Для контрасту із манірністю розглянемо міжнародний день пірата, який зародився свого часу у Сполучених Штатах Америки, але завдяки інтернет-мережі розповсюдився та «захопив» весь світ. Тепер 19 вересня, щороку можна побачити людей в банданах, з пов’язками на очах, які спілкуються піратською мовою та користуються вигуками: «Тисяча чортів!».
Ну і наостанок я залишила свято оголених. Вперше воно було проведене у Японії у 767 році. Японці вірять, що всі нещастя можуть бути передані через дотик до голої людини. Саме тому всього 3000 чоловіків збираються для ритуалу очищення у храмі Saidaji в самих лише пов’язках на стегнах, після чого виходять на вулиці міста, даючи можливість усім охочим доторкнутися до них, так би мовити, на щастя. Важливо зазначити, що фестиваль проходить у лютому, тому частіше за все, учасники параду перебувають під впливом традиційного саке.