— Перше враження, що це не портрети, а ікони, — сказала на відкритті експозиції в обласному художньому музеї його директор Лариса Чернова.
Одинадцять чорно-білих портретів. Рідні обличчя, до болю, до стогону. Поряд на стіні плеєри. Одягаєш навушники і чуєш їхні голоси. Розповіді без прикрас про цю війну.
Художник Тарас Полатайко, який презентує цей проект в Україні, США, Канаді, каже: «Питають, чому фотопортрети, а не картини? Тому, що оця реальність — сама по собі уже настільки сильна... Навіщо іще я з якоюсь своєю суб’єктивною інтерпретацією?»
Ці світлини зроблені Тарасом Полатайком (на знімку) і фотографом Павлом Тереховим у хірургічному відділенні військового шпиталю в Києві торік, наприкінці літа, за декілька днів. На них — добровольці, мобілізовані, контрактники, колишні «афганці» — різні за віком, поглядами на життя люди, які потрапили в зону АТО з різних областей України.
«Спілкуватися було непросто, — розповідає Тарас, — адже хлопці — з важкими пораненнями, після операцій, ампутацій. Хтось остерігався видати військову таємницю, декому ще продовжували на телефон надходити есемески — погрози від сепаратистів, хтось навідріз відмовлявся від інтерв’ю: «Слухай, поверни мені моїх загиблих пацанів, тоді буду з тобою говорити...»
Проте більшість поранених бійців, почувши, що це — благодійний проект, а зібрані кошти підуть на допомогу пораненим та на потреби військових в АТО, погоджувалися на розмову. Тим паче перше питання від Тараса: «Чого потребують наші воїни на Сході України?»
До речі, серед фото та інтерв’ю наших земляків-героїв — Де-
ниса, який з квітня 2014-го брав участь у військових діях, та айдарівця Сергія «Динаміта», який пройшов увесь Майдан, одразу записався добровольцем, і, продавши свій бізнес в Борисполі, пожертвував кошти на формування батальйону «Золоті ворота». На жаль, кілька місяців тому Сергій загинув на війні.
Тарас Полатайко наголосив, що до благодійного проекту «Війна. 11 Портретів», який стартував торік восени у Національному художньому музеї України, а нині мандрує паралельно Україною та країнами світу, активно долучаються волонтери. Саме вони, місцеві волонтери та їхні помічники, і беруться за завдання розподілу зібраних пожертв — на потреби поранених у місцевих шпиталях та на допомогу військовим. Їхні скриньки на пожертви встановили біля експозиції. Усі звіти та документи оприлюднюють у соціальних мережах.
Зокрема, хмельницькі волонтери розповіли, що допомагають бійцям і матеріально, і морально. Передають продукти, одяг, багато з необхідного, а нині — особлива потреба у маскувальних сітках та маскувальних костюмах, які добровольці-волонтери щодня плетуть у хмельницькому торговельному центрі «Дитячий світ».
Аудіовізуальна виставка триватиме у Хмельницькому до 25 травня.
Gismeteo 
