Нинішній мистецький сезон в обласному академічному музично-драматичному театрі імені М. Старицького символічно завершила українська класика. Прем’єрною виставою стала відома п’єса І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» (режисер-постановник — Даниїл Саричев). Втім, фініш сезону виявився і своєрідним прологом: режисерське трактування хрестоматійної комедії, написаної наприкінці ХІХ століття, «вийшло» за часові рамки минулого, і в дзеркалі трагікомічних подій яскраво вип’ятились вади і гримаси нашого світу.
«Отче наш, іже єсі на небесі» — на авансцені Герасим Калитка (заслужений артист України Ігор Сторожук) щиросердно молиться, звівши погляд угору. Але там не іконостас. Згори, з глибини сцени, Калитчину молитву «слухають» туго наповнені мішки, які звисають на довгих мотузках, і схожі на кошлаті глухі дзвони. Долинає… джазове соло саксофона. Усе це робить набожність Калитки фальшивкою. Адже жадібний, хоч і роботящий, кмітливий Герасим знає єдиного бога — гроші, палає єдиною пристрастю — жадобою до багатства… Втім немає сенсу переказувати традиційний зміст п’єси, який знаємо ще зі шкільних років. Тому вдала режисерська імпровізація уже з початку вистави стрімко заволоділа увагою глядача. Градус сценічної напруги не спадав ні на мить, події змінювалися з блискавичною швидкістю: адже грошова лихоманка охопила не лише маленьке старе українське село, а й Париж з його принадами, Нью-Йорк з гангстерськими бандами… Гроші правлять світом? І не мають значення точка на карті і часовий проміжок?
Режисер власне пропонує глядачу поміркувати над нестаріючими, невмирущими людськими вадами і виводить на сцену нові події, нових персонажів — наче б з іншого, вже сучасного, глобального світу. Шахраїв, які оббирають Калитку, стрімко змінюють банди гангстерів, мафіозі, що заполонили світ у 30-их роках минулого століття, інші «володарі душ» — «наці», кадебісти, політики… Полотняні сорочки і солом’яні брилі вкупі з краватками, шкірянками, галіфе… Усе мерехтить, носиться по сцені смерчем, який, схоже, ніколи не вщухне. Бо ловці душ не зникають: хитрі шахраї на зразок Єврея (артист Василь Шпунт) і Гершка (артист Дмитро Олійник) нині стали банкірами, які лукавлять із людськими грішми, Калитки, що марять неміряною землею — сучасними крутіями-латифундистами, завжди «бідні родичі», здатні за копійку продатися (артист Анатолій Остапенко) — це ж прислужники «за кіло гречки» на виборах, копач Банавентура (заслужений артист України Степан Бортнічук) — теперішній «чорний» археолог. Бандити, у краватках і білих комірцях, подались в інший розбій — у політику. І навіть частина декорації, умовно схожа на мапу із земельними володіннями Калитки, дуже нагадує мапу сучасної України…
Важлива деталь: усіх негативних персонажів режисер не одягнув у вишиванки, наче підкреслюючи, що національний одяг — це духовність, мораль, душа. У вишиваному одязі красуються лише Параска, дружина Калитки (заслужена артистка України Лариса Власенко), та юні наречені — Мотря (артистка Катерина Власенко) та сором’язливий Калитчин син Роман (артист Роман Падура). Бо їх єдиних у цьому юрмиську фальші і жадоби об’єднує правдива людська мораль молодих — кохання.
І цей конфлікт справжнього і фальшивого набуває виразності на тлі майстерно продуманих стилізованих декорацій: героїв на сцені оточує вульгарна, сіра мішковина (художник-постановник — Вікторія Шаповаленко, студентка Київської національної академії образотворчого мистецтва і архітектури). Все — наче у темряві, в мішковому мороці — хата, грубі меблі, а значить, і такі ж — таємні помисли фальсифікаторів. Та хіба надовго шило в мішку заховаєш?
Поставити на хмельницькій сцені класичну українську комедію молодій команді запропонував художній керівник театру Анатолій Пундик, який ні в чому не обмежив творчої свободи. До речі, для Даниїла хмельницька прем’єра — дипломна робота. І в результаті публіка отримала чудовий подарунок: з одного боку — талановито-провокаційне трактування класики, з іншого — бережне ставлення до безсмертного твору. І ця повага до першооснови стала очікуваним позитивом, мистецькою естафетою, позбавленою «голого» трюкацтва, а побудованою на зрілому філософському і творчому осмисленні подій і явищ.
Gismeteo 
