Якщо на світі і є пекло, то воно не може сильніше смердіти, ніж рукотворна баюра в Грузевиці Хмельницького району — гігантський відстійник свинячої сечі, яку влаштував для тутешніх жителів Вадим Лейві. Лише п’ять хвилин як ми тут, а пекельний сморід, здається, вже проник через клітини шкіри аж до кісток, опалив легені. Одяг потім довелося прати двічі. Дикий сморід так запав до носа, всотався в одяг, що вчувався цілодобово ще три дні.
І це не дивно. Фахівці Хмельницької міськрайонної санепідемстанції розповіли, що, якщо в аналогічних відстійниках ще при Союзі добрива із сечовини були чистою, незамінною для грунтів органікою, то при сучасних преміксних технологіях відгодівлі свиней, та ще й при недотриманні строків відстоювання, такі «добрива» — це справжня, та ще й гормональна отрута, як для грунтів, так і для людей. До її складу входять небезпечні сірководень, метилмеркаптан, аміак. Звідси й нестерпна смердота.
Таких велетенських ба-юр-клоак в очеретах, за метрів п’ятдесят від новісіньких ферм ТОВ «Україна-2001», ховається цілих три. До них веде наїжджена дорога. Звідки узявся очерет? Все просто — поряд, рукою подати, русло ріки Войтовина, яка впадає прямісінько в Південний Буг. Той самий, на пляжах якого в Хмельницькому ціле літо народу тьма-тьмуща. То хто ж користується цією дорогою?
За словами Грузевицького сільського голови Володимира Данілова, вже впродовж трьох років, щодня, ваговози ТОВ «Україна-2001» із цистернами по 30-35 кубів розвозять отруйну, не відстояну як належить, хоча б із півроку, сечовину й активно розливають її на довколишні поля. Нечистоти масово випаровуються в повітря, з вітром поширюються і на найближчі села, тож створюють у Грузевиці фактично зону екологічного лиха. За словами керівника Хмельницької міськрайонної санепідемстанції Олега Балашова, від такої діяльності в атмосферу при випаровуванні потрапляє 13-14 видів різних шкідливих речовин. Більшість із них виявити лабораторними методами досить складно.
«Від того ж самого, від чого страждає Грузевиця, потерпає Мар’янівка, й задихаються інші села. Ми ж сусіди, друзі по нещастю. От і ділимо одну біду на двох», — зізнається й чорноострівський селищний голова Анатолій Терентійович Парасина.
На невеликому клаптику землі, між баюрами і свинокомплексом стоїть хата з прибудовами. Тут живе літнє подружжя Леоніда та Нелі Старих. Поруч їхньої оселі облаштована столярна майстерня, де трудиться глава сімейства. Коли купив Леонід Іванович хату, то й не підозрював, у яку халепу згодом потрапить. Думав — розводитиме рибу. Та коли в 2012-му в нього під боком, запрацював свинокомплекс та заплюскотіли його відстійники (на фото), склалось враження, ніби одним махом над Грузевицею перекрили блакитний кран з киснем, а, натомість, з чорного, напустили отруйного смороду. Яка вже там риба?!
Навпроти хати Леоніда Старого (метрів за двадцять) підприємство збудувало ще й так званий крематорій. Щоночі, боячись це робити серед білого дня, тут палять свинячі трупи. Дим від них настільки їдкий, що від нього задихається не тільки населення Грузевиці, а й сусідньої Мар’янівки, дивлячись куди вітер подме.
Показуючи рукою на невеличкий димар цього, по-суті, міні-крематорію, Леонід Іванович з гіркою посмішкою каже: «Та в моєї бабці димар більшим і вищим був! Що ж це за кремація така? Хіба вона правильно зроблена, якщо поширює такий сморід, таку інфекцію довкола?»
Місцевий житель, батько двох малих діток, Вадим Кармелюк скаржиться:
— Дістало нас це все! Ні вдень, ні вночі вікон не відчиняємо. Особливо діймає сморід о шостій ранку. А ще й така спека. Діти просто задихаються! Та й покупатися ніде, річка вся забита нечистотами...
Його слова підтверджує й продавчиня місцевої крамниці, куди заходимо, а далі вже наболіле довго «перетирає» невеличка черга покупців.
Чому ж падіж свиней на цьому підприємстві такий великий?! Чому вони гинуть? Може, тварин косить африканська свиняча чума, що шириться Україною? Хто ж, зрештою, дозволив так безжально труїти людей, так серйозно забруднювати навколишнє середовище?! Невже ніяка влада не здатна припинити таке неподобство й наругу над людьми?! Дати відповіді на ці запитання ой як непросто, навіть відповідним контролюючим органам. Та про це в наступному матеріалі.
Після того, як дружина Леоніда Старого Неля Володимирівна не вбереглася, бо вдосвіта, вийшовши попоратись на обійсті, добряче хапнула отрути із димарні та відлежала важкохворою два дні, чоловік втратив спокій. Уже роками і їхні діти сюди — ні ногою. Тож скільки триватимуть ці знущання?
«Хочеш жити, сиди тихо і мовчи!» — такою була погроза простому чоловічку від представників великого та всесильного власника грузевицьких ферм — депутата Хмельницької обласної ради Вадима Лейві.
«Скільки вже тут звірини потонуло в цій баюрі, зайців, лисиць, собак, їжачків! Вона ж досі нічим так і не огороджена. Я вже втомився їх рятувати, більше не полізу. А все цей Володька!» — розповідає Леонід Іванович, жадібно затягуючись цигаркою, бо без диму тут ніяк.
Володька — це, як виявилося, Володимир Бокаленко, директор цього самого велетенського, розрахованого на більш аніж 10 тисяч голів, свинокомплексу, що входить до ТОВ «Україна-2001». Жоден із десятка опитаних нами жителів Грузевиці так і не пригадав, як же того «Володьку» величають по-батькові. «Навіть не хочу знати, як його по-батькові зовуть, бо його в нашому селі ніхто не поважає!», — підсумував один із селян…
Як трапилось, що Вадим Лейві підсунув свиню Грузевиці й навколишнім селам; через що доведені до відчаю люди стали перекривати навколишні дороги; хто не хоче або не може бачити явні порушення в роботі підприємств ТОВ «Україна-2001» — про все це в нашій наступній публікації.
Усе ж, за вимогами журналістської етики, ми готові вже тепер вислухати іншу сторону конфлікту.
Gismeteo 
