Курси валют

Пам’ятаєте, більше року тому прийшов до влади «уряд-камікадзе»? Саме так тоді заявив Арсеній Яценюк про свою команду. Мовляв, ми зараз такі й такі реформи розпочнемо. Вони будуть настільки болючі та радикальні, що потім нас знесе народний гнів, ми усі загинемо як політики, але вдячні нащадки згадають цей уряд як владу, що повернула нарешті країну на шлях заможності та благополуччя... А рік тому в нас і Президента обрали, Петра Порошенка, бізнесмена, який, здавалося б, також воліє навести лад в економічному житті держави... А півроку тому й парламент новий з’явився, причому, без зайвої компліментарності, дійсно найкращий за усі часи незалежності. І очолив його молодий вінницький реформатор Володимир Гройсман. Ото депутати реформуванням мали б зайнятися...
Можливо, я неуважно дивлюся телевізор — десь поза кадром чогось не помічаю. Ймовірно, неприскіпливо продивляюсь інтернет — не угледів чогось між рядками. От і не бачу: де ж реформи? Президентські? Урядові? Парламентські? Подумав, таки щось пропустив, проґавив доленосні рішення, які ведуть державу до процвітання, а тому звернувся до представника місцевої влади — давайте висвітлимо для громадськості усі економічні перетворення, що започатковані в Україні. За тиждень зустрівся з посадовцем, а він приватно мовив: немає про що писати, шукав-шукав, а не знайшов про що поговорити в розрізі економічних змін. Бо цих змін не існує! Звісно, представник чинної влади не може через шпальти газети голосно сказати «немає реформ», — посада не дозволяє. Тому редакція вчергове звернулася за коментарем до відомої представниці підприємницького загалу області, члена громадської ради при Державній фіскальній службі України, експерта ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Наталі ПОТАПОВОЇ.

— Пані Наталю, відразу питання руба: ви бачите економічні реформи в державі? Можете про них розказати?
— Особисто я — ні, на жаль, не бачу. Рівень промислового виробництва знижується, разом з цим занепадає й економіка, країна перебуває у стагнації. Ті зміни, які зараз відбуваються, стосуються переважно політичного життя, судоустрою тощо, але в економічній площині жодних покращень немає. Але ж саме з економічних аспектів розпочинається добробут та процвітання.
Основна наша проблема — це те, що влада є закритою від громадськості, вона зовсім не зважає на її позицію. Усе, що робиться у «верхах», відбувається кулуарно — за зачиненими дверима. Здається, що владі вигідна монополізація ринку, робота великих корпорацій, а на малий та середній бізнес, на якому тримається добробут громадян усіх розвинених країн, високопосадовці зовсім не звертають уваги.
— Якщо вони не слухають вітчизняний бізнес, то чиїми порадами керуються?
— Складається враження, що доступ до економічного блоку наших можновладців мають лише Європейська бізнес-асоціація та Американська Торговельна Палата. Принаймні саме з цими структурами відбувається найбільше засідань і нарад. А нас, український бізнес, не чують взагалі. Немає жодного зворотного зв’язку, немає контролю, не існує управлінської вертикалі. Щось вирішується, але дуже далеке від повсякденних потреб. Ви ж самі бачите — реформи відсутні, вже рік про них лише говоримо. Управління відбувається у ручному режимі, та й те стосується лише великих корпорацій.
— А з чого, на вашу думку, мали б розпочинатися ці реформи?
— Передусім з митно-тарифної політики. Жодна нормальна країна світу не закриває свій ринок митами від імпорту сировини, яка не виробляється в державі. В нас же — і ПДВ двадцять відсотків нараховують, і ввізне мито (тринадцять відсотків, до прикладу, якщо говорити про текстиль). І як може розвиватися внутрішнє виробництво, якщо не готову продукцію обкладають податками, а сировину? Це ж не дозволяє бізнесу «вийти з тіні». Ми вже десять років боремося, щоб запрацювали нормальні умови для розвитку підприємництва, а його все глибше заганяють «у тінь». Необхідно відновити роботу митно-тарифної ради, яка б займалася моніторингом імпорту, проаналізувала ставки мита та внесла зміни щодо їх розмірів. Повторюся — немає держав, які закривають свій ринок від сировини, яка в цій країні не виробляється. На мою думку, це б дозволило запустити малий бізнес, дати поштовх до його детінізації.
— Які наступні кроки після реформи митної політики необхідні?
— Необхідно запровадити нормальну роботу постаудиту та знизити розмір єдиного соціального внеску. А в цій сфері потрібно діяти батогом і пряником. Скажімо, зменшити розмір ЄСВ, за підрахунками фахівців, до вісімнадцяти відсотків і дати місяць перехідного періоду. Усі «тіньовики» за цей період повинні легалізуватися. Тих, хто не захотів перейти на офіційний режим роботи — штрафувати.
Нам потрібно терміново вживати заходів для покращення економічної ситуації в країні. Дерегуляція, зниження податкового навантаження та модернізація і відновлення власного товаровиробництва повинні стати «локомотивами» відновлення економіки України. В держави, де немає жодних змін, де не відбуваються необхідні перетворення, немає майбутнього.
— А хто ж їх робитиме? Ви ж самі говорите, що владі наразі байдуже.
— По-перше, до влади повинні прийти високопрофесійні люди, які мають відтворити вертикаль управління в державі і з тим з’явиться відповідальність посадовців за виконання прийнятих рішень. По-друге, в Україні надзвичайно великий потенціал молодих освічених людей, які готові працювати на початковому етапі за невелику заробітну плату, але працювати чесно і віддано. Питання лише в тому, наскільки державі потрібен цей кадровий потенціал. Сьогодні, на жаль, майже всі двері у владні кабінети для молоді закрито. Отже, ми не матимемо нових ідей та ініціатив. По-третє, необхідно змінити кадрову політику в державі. Для цього потрібно, щоб Парламент запровадив у дію нову редакцію Закону України «Про державну службу». І нарешті, найголовніше, громадянське суспільство має докорінно змінити свій світогляд щодо відповідальності влади перед суспільством. Тільки через відкритий діалог і громадський контроль за діями влади можна досягти ефективного результату. Ми і досі перебуваємо в розгубленості і ніяк не можемо згуртуватися, нам потрібні бізнесові інституції, до яких дослухатимуться. Сьогодні влада не чує бізнес, і це чи не найголовніша проблема. Водночас вірю, що місцеві вибори змінять ситуацію на краще.