Розмови про приватизацію підприємств державного концерну «Укрспирт» активно точилися влітку цього року. Втім, настав передвиборчий період і тему відклали на потім. Швидше за все продаж спиртової галузі держави увійде в загальну масштабну приватизаційну епопею, яку Кабмін анонсував на наступний рік. У приватизаційних амбіціях уряду щодо «спиртовиків», активними учасниками процесу стануть і три спиртозаводи Хмельницької області: Довжоцький (Кам’янець-Подільський р-н), Маниковецький (Деражнянський р-н) і Ганнопільський (Славутський р-н).
Нині працює лише Довжоцький завод, про який і піде мова у нашій першій публікації. Почнемо, так би мовити, з останнього із могікан нашого спиртового господарства.
Справи спиртові нашої області, м’яко кажучи, не в найкращому стані і далекі від свого «моменту слави» і розквіту, який мав місце в кінці 90-х на початку «нульових» років. По-перше, працювали тоді усі три заводи і доволі успішно. По-друге, з легкої руки і твердого переконання кількох голів обласної адміністрації, Хмельниччина не лише виробляла власний спирт, але й розливала свою горілку. Логіка була проста, вигідна і дуже переконлива: свій спирт, своя горілка, свої підакцизні товари, податки залишаються в бюджеті на місцях. У Кам’янці-Подільському горілку «Екстра» почали розливати на заводі продтоварів № 1, а згодом і на ЗПТ № 2. У другій половині 90-х до бюджету міста тоді від власної підакцизної оковитої надходило 320 тисяч гривень кожного місяця. На той час це був непоганий дохід. Керівники дуже правильно підходили до організації роботи спиртової галузі області.
Мелясний Довжок
Нині Довжоцький спиртозавод виробляє лише технічний спирт, з якого горілку не зробиш. Використовується він переважно в промисловості і медицині. Довжоцький завод також є одним із двох підприємств в Україні, який виробляє спиртові дріжджі. Потужності виробництва: на мільйон доларів за рік спирту і 2,6 тисячі тонн дріжджів. Продукція користується попитом і за кордоном.
Торік Довжоцьке підприємство простояло п’ять місяців без роботи — переоформлювали документацію. Не встигли спиртовики вийти з паузи і як слід взятися за виробництво, як Кам’янцем і обласним центром поширилися чутки про закриття заводу. «Корінь зла» — в смороді. Проблема неприємного запаху для Кам’янця стара, але, як завжди, актуальна. Якось ніяково перед своїми і закордонними туристами, коли вони, оглядаючи архітектурно-історичні пам’ятки славного міста, раптом відчувають неприємний запах і запитують: «А що це так смердить?». Що вже казати про кам’янчан — жителів «Квітки на камені», які вдихають аромати далеко не квітучі. Щоправда, будемо відверті, смердить не завжди, багато залежить від погодних умов.
Малоприємний запах створює очевидний дискомфорт кам’янчанам та гостям міста і не сприяє туристичному рейтингу. «Ароматне» тло створюють відстійники з переробленою сировиною, з якої виготовляють спирт у Довжку — мелясою. Меляса — це темна тягуча солодка маса, що є відходом цукробурякового виробництва (її ще називають кормовою патокою). Мелясні відходи роками накопичувалися в ямах-відстійниках, яких нині вже є понад кілька десятків. Їх обслуговуванням займається безпосередньо ДП «Довжоцький спиртзавод».
Закрити підприємство і таким чином одним махом позбутися смороду можна. Принаймні так вважає частина кам’янчан, яких вже відверто дістав неприємний запах. Подібні думки оселилися і в кабінетах Кам’янець-Подільської районної ради. Втім, на нашу думку, закриття підприємства проблему запаху не вирішить, адже смердючий дух «живе» не на заводі чи в його продукції, а у відстійниках з переробленою сировиною, які після зупинки спиртозаводу нікуди не зникнуть. Навпаки, припинення діяльності заводу спричинить новий серйозний «головний біль». По-перше, без роботи залишаться 139 чоловік (із середньою зарплатою в 3400 грн.), які нині працюють на підприємстві (в абсолютній більшості — це жителі Довжка). По-друге, бюджет недорахується кругленької суми. За вісім місяців поточного року, до прикладу, завод сплатив 890,7 тисячі гривень податків, у тому числі — 572.9 тисяч гривень до зведеного бюджету району. По-третє, постраждає і державний бюджет, адже чималий обсяг продукції підприємства йде на експорт (загальний обсяг реалізованої продукції складає 84 млн. 714 тис. гривень).
Незважаючи на багатогранність і проблематичність питання роботи Довжоцького спиртозаводу, розмови про його закриття ведуться дуже активно і мають підтримку серед частини населення Кам’янця, як вже про це йшлося вище. Звідки ж «виросли ноги» у цих чуток?
Кам’янець затулив носа і роздув щоки
Подібні розмови поширилися з новою силою після серпневого звернення міськ-виконкому за підписом міського голови Михайла Сімашкевича, яке направили прем’єр-міністру України, Генеральному прокурору, в Державну екологічну інспекцію, в Міністерство екології та природних ресурсів і голові Хмельницької ОДА. У зверненні зазначено: «Протягом останнього часу на території міста Кам’янця-Подільського відчувається нестерпний різкий запах, схожий на такий, який виділяється під час процесів гниття органічних речовин. Особливо у вечірній та нічний час запах стає більш концентрованим і фактично унеможливлює перебування людей на вулиці. Органолептично було встановлено, що джерелом розповсюдження запаху є рідкі відходи Довжоцького НПД ДП «Укрспирт». Це підприємство є джерелом забруднення не лише атмосферного повітря, а й водного простору. Через територію підприємства протікає річка Дібруха, води якої періодично змінюють своє забарвлення і смак. На території міста Кам’янця-Подільського Дібруха впадає у річку Смотрич — єдину водну артерію міста».
Далі наведені результати спільного дослідження Держсанепідемслужби та лабораторного центру «ХОЛДЦСЕСУ» річки Смотрич на ділянці, де в неї впадає річка Дібруха. Згідно з висновком, виявлено свіже органічне забруднення води та відхилення від норми за трьома параметрами: за кольоровістю — вдвічі, за хімічним споживанням кисню — в 1,6, за перевищенням вмісту аміаку — в 2,5 рази.
У висновку цього звернення міськвиконкому багатозначно вказано: «Адже подальша діяльність підприємства може призвести до екологічної катастрофи, щонайменше регіонального масштабу».
Голова Хмельницької ОДА дає вказівку розібратися в проблемі. Це питання на свій контроль узяв заступник керівника області Володимир Кальніченко. Володимир Ілліч розповів, що чутки про закриття заводу перебільшені. Порадив владі Кам’янця і району залучити керівництво підприємства і громадськість до обговорення проблемних моментів. Порекомендував також написати звернення до Державної екологічної інспекції, аби та провела об’єктивну і вичерпну експертизу. На думку заступника голови облдержадміністрації, спочатку потрібно чітко з’ясувати, чи саме спиртовий завод забруднює воду і повітря Кам’янця-Подільського, а потім вже робити якісь висновки, перш ніж нагнітати пристрасті. До того ж усі дозволи на викиди в Довжоцького заводу є. Його закриття з точки зору ОДА не вирішує ситуації. Врешті, екологічну перевірку взялися проводити силами хмельницьких спеціалістів.
Серйозна шкода навколишньому середовищу дійсно може бути вагомим аргументом у закритті того чи іншого підприємства. Такий варіант можливий, однак механізм його втілення доволі складний і передбачає тривалу і судову тяганину.
Голова Кам’янець-Подільської райдержадміністрації Василь Сукач не підтримує «гарячу» ідею закриття заводу. Це робочі місця і податки. На думку Василя Олександровича, керівництво заводу має піднімати питання ефективної утилізації відходів виробництва на рівні «Укрспирту». Знадобиться чималеньке фінансування під такий проект, але влада готова сприяти цьому. До слова, подібна спроба була в 2010 році. Тоді для ДП «Довжоцький спиртзавод» розробили проектно-кошторисну документацію на будівництво установки з утилізації післяспиртової барди. Комплексна експертиза цієї документації, однак, не була завершена. Рішенням 30 сесії райради № 6 було розроблено районну Програму для підтримки проекту на 2010-2012 роки в частині співфінансування з місцевого бюджету. Але підприємство програму не виконувало і відповідно з бюджету вона не фінансувалася.
Ще раніше були різні бачення і варіанти вирішення проблеми утилізації мелясної маси. Свого часу жваво обговорювали проект будівництва потужностей, які переробляли б спиртову барду на біопаливо. Установку планували розмістити на території нині «покійного» цукрового заводу. Але далі розмов не пішло.
У Кам’янці-Подільському в 2012 році проходив інвестиційний форум, на якому потенційним інвесторам пропонували проект з виробництва біопалива з мелясних відходів спиртового заводу. На жаль, охочих втілити його не знайшлося. Як не крути, як не верти, а без волі і копійки «Укрспирту» (або майбутнього приватизатора) епопею з накопиченням відходів виробництва Довжку не вирішити.
Спиртозавод влада закривати не хоче і це, з одного боку, дає підприємству «броню», аби нічого не робити з «побічними ефектами» виробництва. Втім, і заводчан, і директора підприємства Олену Сущевську також можна зрозуміти. Їхнє завдання — працювати і випускати готову продукцію. Сам завод з проблемою, яка має багаторічну історію, не впорається.
Пристрасті в контексті реформи
Однак ми не можемо оминути одне важливе питання: чому реакція мера Кам’янця і породжені нею чутки про закриття заводу спалахнули саме зараз? Михайло Сімашкевич за весь час перебування на посаді міського голови проблему смороду ніколи гостро не підіймав, а тим паче не запрошував «ревізорів», аби ті шукали огріхи підприємства. Звісно, як ми вже підкреслювали, проблема неприємного запаху для міста вагома і актуальна.
Суть «заварушки», ймовірніше за все, полягає у контексті адміністративно-територіальної реформи. Як відомо, більшість довколишніх сіл відмовилися входити до об’єднаної територіальної громади під патронатом Кам’янця-Подільського. Цілком можливо, що демаршем проти Довжка, Кам’янець демонструє «молодшому партнеру» його місце в майбутній системі територіально-адміністративного поділу. Якщо Довжок не з нами, то він проти нас. Також нагнітання теми смороду можна цілком розцінювати, як примус до «шлюбу».
Це не закид особисто Михайлу Євстафійовичу, можливо, інші колеги на його місці вчинили б так само. Адже Кам’янець-Подільський цілком справедливо ставить питання: чому Довжку — завод, податки, робочі місця і, а нам — тільки сморід?
Аспекти приватизації
Втім, є інші варіанти. Можна припустити, що екологічна інспекція, наприклад (не цього разу, так наступного), знайде «серйозні порушення», якими представлять Довжоцькому заводу вагомий рахунок за шкоду навколишньому середовищу. Питання закриття підприємства може серйозно загостритися і, як мінімум, будуть накладені санкції. До чого призведе цей негатив у приватизаційному контексті? Привабливість і ціна підприємства в рази знизиться. Потенційному покупцеві разом із заводом перейде чимало проблем (включно з існуючими ямами-відстійниками відходів). І це в додаток до соціальної проблематики «із запашком». Активи в такому разі втратять у ціні і державний бюджет недорахується чималої суми від приватизаційної угоди. Повторимося, такий варіант можливий, якщо на закриття підприємства буде «політична воля».
Але час покаже. Зараз Довжоцький спиртозавод є найпривабливішим об’єктом для приватизації серед трьох підприємств спиртової галузі нашої області. Про особливості решти об’єктів і їх перспективи ми будемо вести розмову у наступних публікаціях.
Gismeteo 
