Коли 10-15-20 років тому люди ходили на роботу, але не отримували за це жодної копійки, ще можна було зрозуміти. Шалена інфляція, конверсія, масове закриття нерентабельних виробництв... Чи просте небажання роботодавців оплатити працю. Але ж нині...
Кілька місяців тому в одному виші Поділля заборгували два мільйони гривень. І не заплатили не технічному персоналу, з тими було все гаразд, а викладачам. І жодних тобі скарг. Здогадуєтеся чому? Звичайно, на тлі «піднесень» від студентів їм і не дуже потрібні ті освітянські копійки?
Або ще історія ― з рибгоспом: рибалкам не платять, а вони і не скаржаться. Формула благополуччя проста: що спіймав, те наліво продав.
А рівень зарплатні в області? Усе це й обговорювалося на одному із засідань в облдержадміністрації. Тож про ситуацію із погашенням боргів, рівень зарплатні ми й поспілкувалися із директором департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Світланою ЛУКОМСЬКОЮ.
— Світлано Іванівно, наприкінці минулого року зарплатні борги в області стали меншими. Цієї весни вони знову почали зростати.
― За перші місяці нинішнього року стався справжній стрибок боргів уверх: на початку весни вони зросли майже до п’ятнадцяти мільйонів гривень. Але це трапилося передусім з вини держави, бо вона не платила облавтодору. В якийсь час борги перед держпідприємством «Хмельницький облавтодор» сягали понад чотири мільйони. Нині ситуація виправлена, заборгованості перед дорожниками немає. Якщо вас цікавлять сьогоднішні показники, то можу сказати, що на початок другого півріччя маємо 9,6 мільйона гривень боргів, що навіть менше, ніж на 1 січня 2014 року. Причому їх левова частка зосереджена на двох підприємствах-банкрутах, а ще півмільйона ― на економічно неактивних підприємствах.
― Але якщо виробництво неактивне, як воно гаситиме борги?
― У нас зафіксовані борги лише на двох неактивних підприємствах, причому левова частка ― понад чотириста тисяч з них — у приватній фірмі «Прометей». Там склалася цікава ситуація: перед найманими працівниками фірми заборгованості немає. Якщо говорити спрощено, то компанія Миколи Малого винна кошти йому самому та його синові. Прокуратура ще два роки тому зареєструвала кримінальне провадження за ознаками злочину, але наразі триває досудове розслідування. І ситуація не дуже зрозуміла.
― Наскільки я пам’ятаю, прокуратура займалася і рибгоспом. Бо саме на ньому дивним чином були зарплатні борги, але люди чомусь і не вимагали повернення заробленого.
― Так, цікава ситуація із ВАТ «Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство». На початок минулого року не сплаченими було менше двадцяти тисяч гривень, а на перше січня поточного ― більше мільйона! Нині заборгованість зросла майже до 1,3 мільйона. Голова облдерж-
адміністрації надіслав мі-
сяць тому листа прокурору області, де, серед інших, згадувалася і ситуація в рибгоспі. Відповідь: «Прокуратурою Летичівського району проводилися перевірки з питань додержання законодавства про оплату праці у діяльності ВАТ «Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство». За їх результатами підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальних правопорушень, передбачених статтями 172, 175 Кримінального кодексу України чи вжиття інших заходів реагування не встановлено». Є борги на суму понад мільйон гривень, а підстав ― немає! Курйоз та й годі!
― Справді, це питання варто переадресувати прокуратурі. Я ж повернуся, так би мовити, до «зони» вашої прямої компетентності, а саме: до обласних комунальних підприємств. Зокрема, усі приватні аптеки процвітають, збиткова лише комунальна «Фармація».
― Мене також дуже дивує, чому успішно працюють приватні фармзаклади, а у комунального постійні проблеми. Крім того, у міської комунальної аптеки «Віола» усе благополучно, а в обласної постійні негаразди. До речі, вона ж має преференції з боку влади навіть із приміщеннями. Рік тому поміняли керівника Хмельницької обласної фірми «Фармація», але зрушень немає. До прикладу, на початку року заборгованість перед працівниками становила менше ста тисяч, на сьогодні ― більше двохсот. Докорінно проаналізували ситуацію тут. Будемо вживати рішучих заходів.
― Ліквідуєте фірму?
― Ні, до цього не дійде. Але серйозні кадрові зміни будуть. Далі обов’язково змінимо підхід до роботи. Вважаємо, що у кожній райлікарні повинні бути аптечні пункти «Фармації». Зараз ветерани дуже часто нарікають на високі ціни на ліки у приватних аптеках. Ми таки зможемо забезпечити літніх людей необхідним. Але держава має бути гравцем на ринку медикаментів і створити конкуренцію приватникам. Так що невдовзі очікується реорганізація фірми. Не обмине вона, скажімо, й «Аеропорт―Хмельницький» та «Облпаливо».
― Сподіваюся, що «Аеропорт» закривати не збираєтеся?
― А він хіба відкритий (посміхається)? Ні, аеропорт на Хмельниччині повинен бути, але зміни у менеджменті треба проводити. Протягом року заборгованість коливається тут на рівні майже півмільйона гривень. Кошти з обласного бюджету, які варто використати на ремонт доріг, школи, садочки ― йдуть на зарплатню. А знаєте, кому ми платимо? У штаті аеропорту нині двадцять два співробітники, з яких вісімнадцять... охоронці. Вони ж стережуть літаки, арештовані виконавчою службою. Потрібно шукати інші варіанти зберігання аеропланів. Звісно, не за кошти держави. Адже йдеться про охорону приватних літаків.
― Що, і в аеропорту варто чекати кадрових змін?
― Безперечно, однак летовище для області збережемо. Насамперед відновимо спів-
працю з потенційним інвестором. Повірте, об’єкт залишиться для Хмельниччини стратегічним і незабаром запрацює. І з «Облпаливом» наводитимемо лад. Так, сьогодні на підприємстві боргів немає, але немає і... палива. І це комунальне підприємство, на якому мав би бути запас вугілля, торфу хоча б для бюджетних установ. А знаєте, чим воно займається? Коли проїдете повз їх офіс, то побачите рекламу: «Продаємо щебінь». Яке відношення має він до палива? Отож зміни чекають і на цю фірму. Виплаті заробленого увага приділятиметься й надалі. На кінець року ми суттєво скоротимо зарплатні борги до меж затвердженого графіка.
― Світлано Іванівно, є ще одна болюча тема ― рівень зарплатні. Знаю, що за цим показником ми пасемо задніх у державі.
― Рік тому ми дійсно перебували на 17-19 місцях у загальнодержавному рейтингу. Нині ситуація покращилася. Середній рівень зарплатні зріс, і вже у травні становив 2808 гривень на місяць. Ми посіли 14-15 місце. Проте Хмельниччина й надалі за рівнем заробленого не дотягує до середньостатистичного щабля. Маємо понад вісімдесят відсотків. Проведений аналіз показав доволі цікавий факт. Приміром, у Нетішині завдяки атомній — найвищі зарплати в області. Це понад 6,5 тисячі. Однак якщо відкинути платню енергетиків, то у цьому місті оклади значно нижчі обласних. Це стосується і Кам’янця-Подільського. За рівнем зарплатні ми змушені його порівнювати не з містами обласного підпорядкування, а, на жаль, з районами, де вкрай низький рівень оплати праці.
― Як тут не згадати кам’янець-подільських дантистів, які працюють за сімсот гривень. На засіданні, де прозвучала ця цифра, усім було дивно та абсолютно не смішно.
— Саме так. Ні, до рівня мінімальної, тобто 1218 гривень, показник зарплатні у стоматологів піднято, але ж усі розуміють, що реалії дещо відрізняються від цих цифр. А втім, це вже робота податкової, контролюючих та правоохоронних органів виводити з тіні і рівень заробітної плати, і бізнес взагалі. Ми ж повинні зробити так, аби люди працювали легально і були соціально захищені. Потрібно заслухати підприємців та ініціювати зміни до податкового законодавства. Зацікавленими в цьому мають бути і держава, і роботодавці, і працівники.
Gismeteo 
