Іноземні донори вирішили зануритися до української глибини та взяти участь у створенні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК). Наразі розробляються проекти чотирьох кооперативів у селі Радісне та селищі Антоніни, що на Красилівщині, у селах Курівка та Купин Городоцького району. Про це розповів координатор проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» на Хмельниччині Ігор Клепач на медіа-дні у Вінниці. В місті-сусідці реалізатори проектів трьох областей (третя — це Тернопілля) вирішили провести зустріч із пресою, аби розповісти про нинішні проекти та учергове пояснити громадськості: Європа дає гроші — долучайтеся до покращення власного життя за чужий рахунок. Хоча сказати, що виключно за чужий, буде неправильно: проект передбачає обов’язковий незначний внесок і членів громади. Бо, зрозуміло ж, вклав своє — дбайливіше ставитимешся до сторонніх коштів.
Для Хмельниччини створення СОКів — новина. Але є вже позитивний досвід тернополян: вони були у пілоті. Координатор проекту на Тернопіллі Ігор Стефанів розповів, що кооператив у селі Кошляки Підволочиського району за донорські кошти спромігся відновити роботу млина. А віднедавна відкрив у селі й крупорушку. Це ж і зайнятість, і заробітна плата, і податки. У селі Лосятин на півночі Тернопільщини придбали морозильне обладнання, яке використовують для заморожування ягід. Очевидно ж, що взимку продати ягоди набагато вигідніше, ніж у сезон. Окрім того, там виготовлятимуть паливні брикети зі «стовбурів» малини. Чи не єдиними стримуючими факторами розвитку обслуговуючих кооперативів (окрім забюрократизованості процедур) є… лінощі сільського голови. А ще лінощі самої громади та відсутність ініціативних лідерів.
На Хмельниччині у чотирьох селах перебороти лінь вдалося, тому, до прикладу, в селі Радісне новостворений СОК «Радодар» організує збирання, охолодження та транспортування молока. Справа має бути доволі вигідною, бо, як розповів Ігор Клепач, є домовленості з молокозаводом, що в кооперативу сировину закуповуватимуть по 4,5 гривні за літр. Краще ж, ніж 2,5 гривні, які платять звичайним «неорганізованим» селянам? У перспективі — переробка молока та виготовлення сиру, сметани силами кооператорів.
СОК «Перспектива К» (Курівка) займатиметься обробкою землі, СОК «Купичанка 2015» (Купин) — тепличним господарством (у купинчан «очі горять, — каже Ігор Клепач, — лимонів та ківі їм хочеться»), СОК «М’яскофф» (Антоніни) — реалізацією м’ясної продукції. Тобто на селі є чим зайнятися. Головне, аби були ініціативні люди, аби громада об’єднувалася навколо ідеї, яка дозволить мати зиск. Тим паче, що «заграниця нам допоможе».
І якщо створення кооперативів — це нова справа для Хмельниччини, то реалізація інших проектів ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» триває з 2008 року. Як відомо, вже завершилися дві фази. За цей час здійснена сотня мікропроектів, які покращили життя сорока тисяч подолян. У 75 селах за кошти донорів, громад, спонсорів і бюджетів запроваджено енергозберігаючі заходи; куплено п’ять шкільних автобусів; у восьми селах відновлене водопостачання; здійснено дванадцять заходів у сфері охорони здоров’я. Усього в сільську місцевість за цей час вкладено 16,5 мільйона гривень. Наразі триває третя фаза реалізації проекту, в якій беруть участь вісім районів Поділля.
І лише виникає запитання: чому більшість громад такі пасивні? Чому людям навіть ліньки простягнути руку за грошима, які принесли донори? Невже відремонтувати школу, ФАП, водогін тощо, вклавши мінімальні власні кошти, не цікаво для селян? Чому інвестори бігають за громадами, а не навпаки? Дивна байдужість до власної долі, долі дітей, майбутнього рідного села.
Gismeteo 
