Євросоюз прийняв директиву, згідно з якою, починаючи з 2020 року, будинки, які споруджуються, мають бути пасивними. Що це означає? А те, що вони самі себе мають забезпечувати найнеобхіднішими послугами за рахунок різних технічних рішень. До прикладу, мати електрику — завдяки сонячним батареям, виробляти тепло — навіть використовуючи та переробляючи повітря всередині, а от щодо водозабезпечення — хіба що мати власну свердловину… Скажете — міф? Для нас, можливо. Проте у розвинених країнах так не вважають і продовжують дивувати нас.
Про енергоефективність та соціальний захист населення в умовах підвищення тарифів журналісти з Хмельницької та Тернопільської областей слухали на семінарі, який провели фахівці міжнародного проекту USAID.
Хіба заперечиш, що багаторічна необгрунтована низька тарифна політика на комунальні послуги призвела до недбайливого ставлення до енергоресурсів. Багато хто може посперечатися з цим твердженням. Проте, знайомлячись із досвідом країн ЄС, починаєш пригадувати і розуміти недоліки нашої колишньої системи: коли в оселі спека — ми відчиняємо вікна, балкон. Так регулюємо температуру. На процедуру чищення зубів, на яку за фактом вистачить склянки води, ми бездумно відкриваємо кран. Тим самим виливаємо у труби кільканадцять таких склянок… За часів дешевої електроенергії ми навряд чи зайвий раз торкалися вимикача. Пам’ятаю, як бабуся навесні, аби краще неслися кури, залишала у хліві світло на ніч…
Проте тарифи поступово повзли вгору. Розуміючи, що енергоресурси не вічні, та є бажання українства інтегруватися до європейського рівня, наша влада постійно піднімала цінову планку. Зрозуміло, що і без зловживань у нас не обходиться. У вкрай заплутаній системі послуг, їх вартості, без відповідальності виконавців лише ледачий не нагріє руки…
Але. Ми почали економити. Спершу «злетіла» електроенергія. І як би жителі Хмельниччини не аргументували проживання мало не під боком атомної станції, ціни нам не зменшили. А в країні набирала обертів популяризація енергоефективних лампочок, рекламуючи побутову техніку, маркетологи стали наголошувати на її малому енергоспоживанні тощо. І справді, люди побачили позитивний ефект. Хоча новітні розробки й недешеві. До прикладу, нині світлодіодна лампа на 5 Вт коштує близько 130 гривень, а її звичайна попередниця за 13-15 гривень виробляє стільки ж світла, споживаючи 50 Вт. Неважко підрахувати економію, ще й до того ж на недешевий товар дають гарантію від року до десяти…
Догори «рушила» й вода. Тут у пригоді стали лічильники. Облік показував, що колишні норми споживання надто завищені. Та й люди частіше замислюються: варто набирати ванну чи краще швиденько прийняти душ, поливати клумбу біля дому водою з крана, чи набрати її у найближчій криниці… З призначенням субсидій навіть стало можливим заощаджувати на соціальній нормі: якщо свої законні куби «не вилили», то на рахунку споживача накопичується певний бонус. Ним можна буде скористатися у наступні місяці.
Баталії розгорталися і навколо оплати послуг за прибудинкові території. Проте найчастіше вони заходили у глухий кут. Питання визначення її реального розміру, послуг комунальників, їх вартість водили мешканців нескінченними жеківськими колами пекла.
Втім, найграндіознішим проектом можновладців стало приведення до обгрунтованих тарифів ціни на опалення. Причому, якщо перші новації стосувалися здебільшого міст, то останній пункт «здивував» усіх без винятку українців. Ридали містяни, плакало й село… В країні розгорнули програми і проекти із заощадливості. По-перше — манною небесною охрестили у владних кабінетах субсидії. Мовляв, жодних складнощів, жодних черг, все прозоро і зрозуміло. А головне — доступно. Бідних — захистимо! З багатіїв стягнемо належне! З початку 2015 року по субсидії звернувся 2,985791 чоловік, а отримали — 2679,139 осіб. До слова, моєму батькові у квітні 2015 року теж нарахували цю субсидію. Отримав папірець із нарахованими соціальними нормами, став платити трохи менше. Радів, треба сказати, недовго. Через кілька місяців по всіх комунальних службах випливла якась заборгованість… Стали думати-гадати, що то за оказія? Сподівалися, що це технічні помилки. Проте, коли через півроку прийшов допитуватися, у соціальній службі повідомили, що субсидія йому не передбачена бути. (?) Можливо, призначать на опалювальний сезон. Отакої! А як же ж нарахували спочатку?
Другим рушійним кроком стало, власне, саме теплопостачання. Райони, міста почали замінювати опалення з централізованого на індивідуальне. У плюсі залишалися і люди, і комунальники. Перші мали можливість самі коригувати тепло в оселях, значно економлячи на тепловтратах мережі, інші — здихалися постійних проривів труб, які давно відслужили своє. Добре, якщо влада повністю або частково брала на себе фінансові витрати на впровадження цього проекту. Але це були поодинокі випадки. Основний тягар лягав на плечі самих мешканців. Коли ситуація досягла критичної межі: дозволи на встановлення індивідуального опалення у багатоквартирних будинках призвели до того, що із всіх помешкань лише кілька власників не бажали, або не мали можливості встановити котел для обігріву, і централізована тепломережа забезпечувала теплом кілька квартир. Влада, теж не маючи грошей, зрозуміла, що треба щось змінювати. Як наслідок — індивідуальне опалення у багатоквартирних будинках дозволили встановлювати лише комплексно, тобто всім мешканцям одночасно. Браво! Можновладці скинули з себе повноваження. І, якщо у будинку бодай один був проти — проблему мали всі. Лише в окремих випадках влада, соціальні служби допомагали владнати конфлікт.
Gismeteo 
