Голова Держземагентства досить рідкий гість у наших краях. А якщо говорити конкретніше, Сергій Рудик — перший на моїй пам’яті, хто завітав на Хмельниччину. За результатами поїздки він дав інтерв’ю кореспонденту «Подільських вістей».
— Сергію Ярославовичу, чи буде продаж української землі? Як, на вашу думку, слід вирішувати питання з нею?
— У 2004 році у своєму базовому документі — Програмі захисту українців політичне об’єднання «Свобода» категорично заявило: «Ні — продажу землі!»
Доклав уже максимум зусиль, щоб на суд громадськості з’явився проект документа, згідно з яким ми пропонуємо замінити поняття «право продажу землі» на «право продажу оренди». Якби ми ввели право довгострокової оренди від 10 і більше років, то захистили б інтереси інвестора і стимулювали його вкладати кошти у землю. З іншого боку, селяни теж були б зацікавлені у такій оренді, бо відразу одержали б на руки чималі кошти.
Сьогодні власники ділянок остерігаються здавати її у довгострокову оренду, бо перебувають у постійному очікуванні відміни мораторію на продаж землі. Орендарі з цієї причини теж не квапляться вкладати кошти і дбати про неї.
Ми поспілкувалися із представниками профільного комітету і одержали підтримку своєї позиції. Сподіваємося, що нам також вдасться заручитися згодою парламенту.
Паралельно працюємо над змінами типового договору оренди.
За нашими даними тільки 4 відсотки із орендарів, яких можна зарахувати до категорії великих і потужних, виконують перед селянами усі взяті на себе зобов’язання. У пошуках справедливості люди звертаються у суди, і здебільшого програють там справи. Бо власники компаній мають у своїх штатах висококваліфікованих юристів. Аби припинити цю гру в одні ворота, нам потрібно чіткіше виписати процедуру захисту інтересів селян. Особливо в частині розірвання договорів.
Якщо цих два законопроекти пройдуть у одному пакеті через парламент, то, вважаю, ми зможемо вирішити проблему №1 нашої держави. Через 20-30 років прийде син чи внук власника паю і скаже: «Це моя земля». Таким чином ми назавжди залишимо найдорожчий скарб у руках українців.
— Чи передбачається повернення землі у власність держави? Можливо, це буде називатися націоналізацією чи якось по-іншому?
— Власник землі може продати свою ділянку державі. Якщо зуміємо зробити речовим правом довгострокову оренду — це буде той важіль, яким держава наводитиме лад у царині землекористування.
— Яким чином люди зможуть ознайомитися із цими законопроектами?
— Ми виставимо їх на своєму сайті. Громадяни зможуть не тільки ознайомитися із ним, а й висловити свою думку і внести свої пропозиції.
— Чому у Хмельницькій області виник конфлікт між облдержадміністрацією і очолюваним вами відомством з приводу призначення т. в. о. головного управління Держземагентства?
— Облдержадміністрація вважає це управління у своєму підпорядкуванні, та по закону процедура призначення очільника цього відомства виглядає таким чином: кандидатуру пропонує Держземагентство. Потім його погоджують з облдержадміністрацією і відповідно з профільним міністром. Але я особисто маю право призначити виконуючого обов’язки, що у даній ситуації і зробив.
— Тобто виконуючий обов’язки перебуватиме на цій посаді тимчасово?
— Так, поки не буде наказу про постійне призначення. Своїм приїздом намагаюся продемонструвати, що, доки обійматиму свою посаду, Руслан Лещишин керуватиме головним управлінням Держземагентства. Звичайно, за умови, що справлятиметься з обов’язками.
— Як до цієї кандидатури поставився голова облдержадміністрації?
— Не висловивши в десятиденний термін своїх заперечень, як того вимагає чинне законодавство, він фактично погодився із кандидатурою.
— У редакцію надходить чимало скарг від громадян, в яких вони нарікають на недобросовісну роботу різних приватних структур, що займаються землевпорядкуванням. Чи не варто його передати у руки держави?
— Після того, як людина звертається із клопотанням про відведення земельної ділянки, її заяву розглядають, і при ствердній відповіді вона замовляє проект. Законом на цю процедуру відводиться півроку. Ми не нав’язуємо заявнику якусь певну структуру. Він вибирає таку, якій довіряє. Надаючи приватній фірмі право на виготовлення проекту, ми підтверджуємо той факт, що вона відповідає кваліфікаційним вимогам. Однак практика показує, що виконання робіт у державних структурах дешевше і якісніше.
— Ви називали Хмельниччину серед найкорумпованіших у сфері землекористування і землевідведення. На чому базується таке твердження?
— Передусім на анонімних повідомленнях. У Держземагентстві відкрито телефонну «гарячу лінію». Її номер 0-800-502-52-80. За добу можемо прийняти до 1 тисячі дзвінків. У нас є аналітики, які обробляють їх. У Держземагентстві існує також структура по боротьбі із корупцією. Зараз її очолює нова людина. А «паперєдніка» особисто рекомендував колишній міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко. Я звертався із проханням до урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики Тетяни Чорновіл і запитав: «Коли ж ти завітаєш до нас у Держземагентство? Тут для тебе роботи непочатий край».
Корупційні схеми, які утвердилися у нашій структурі і які ми намагаємося викоренити, не вигадливі. Замовник приходить за документами, а його відправляють у певну приватну структуру... Друге, заявник хоче одержати дозвіл на оренду землі, а йому кажуть: занеси таку-то суму Петрові чи Іванові. Є також чимало низових ланок, де доля ділянки залежить від так званих кадастрових помилок. Сьогодні по Україні їх зафіксовано аж 20 тисяч.
Переконаний, що ідеальним виходом із ситуації є грузинський досвід, тобто стовідсоткова заміна усього керівного складу. На такий випадок ми повинні підготувати «лаву запасних» із 1548 висококваліфікованих фахівців.
— Із якими ще проблемами ви зіткнулися на новій посаді?
— Приміром, виготовлення карт. Геодезія і картографія входять у компетенцію Держземагентства. А одностороння демаркація кордону, це 1602 кілометри, — одна з моїх ініціатив.
В Україні існує єдине підприємство, що друкує карти. Вони, до речі, дуже необхідні нашим учасникам АТО. Цю ж фабрику ледь не довели до банкрутства, щоб передати у приватні руки. Наразі ми знайшли інвестора з Японії, який готовий вкласти кошти і високі технології у розвиток підприємства.
— Як відомо, кожний українець мав би отримати 2,2 гектара землі, а житель міста — 10 сотих для ведення присадибного господарства?
— Поки діє закон про приватизацію землі, цим правом потрібно користуватися. Звичайно, землі стільки немає, як було на початку цього процесу у 1991 році, тому ми говоримо про таку річ, як пріоритетність. Оскільки йдуть бойові дії, то потрібно стимулювати військових. Моя ініціатива про надання земельних ділянок, у першу чергу воїнам і сім’ям полеглих, знайшла підтримку у керівників держави.
Завдання працівників нашого агентства — проконтролювати, аби земля не потрапила у руки різних спритників. Щоб не сталося таке, як те, що виявила перевірка в одному із кооперативів столиці, який називався «Чорнобиль», а людей, які мали посвідчення ліквідаторів і потерпілих у ньому, було лише 5 відсотків. Решта складали «фунти». Так у народі охрестили всіляких підставних осіб.
Тому ми звернулися у відповідні служби і підрозділи, які беруть участь у АТО, щоб вони дали нам списки конкретних учасників, і наші спеціалісти вийдуть із ними на безпосередній зв’язок. Я чудово розумію, що людина, яка перебуває зараз у зоні АТО, думає не про ділянку землі, а про патріотичні речі і, звісно, про своє життя. Але, дасть Бог, повернеться чоловік додому з перемогою, і у нього з’явиться час, щоб заповнити заяву і віднести її у Держземагентство.
Рішуче виступаю за прозорість у роботі відомства, яке очолюю, і за наведення тут ладу. У цих намірах розраховую насамперед на підтримку журналістів.
— Дякую за розмову.
Gismeteo 
