Курси валют

25 грудня в Кам’янці-Подільському працівники ДП «Нігинський кар’єр» перекрили рух транспорту. Провести акцію протесту людей змусила складна ситуація, яка склалася на підприємстві. Колектив став на захист директора Миколи Ткача, якого Міністерство агрополітики вирішило звільнити і призначити іншого керівника. Вже багато років нігинський кар’єр переслідують неприємні і скандальні історії. Тривалий час підприємство не може нормально працювати, грузнучи у боргах. Люди «насолоджуються» тривалими відпустками за свій рахунок, не отримуючи зарплатні, а обладнання технічно деградує. «Подільські вісті» вирішили розібратися у тому, що стало причиною останніх негараздів, адже у минулому році на виробництві намітилися доволі позитивні тенденції. Кар’єр запрацював і у людей з’явилася надія на нову, успішну сторінку історію роботи підприємства.

Невтішні віхи історії
Нігинський кар’єр почав працювати ще у 30-х роках минулого століття. Він, власне, і став осередком і засновником поселення Сахкамінь. Назва пішла від вапняка з романтичною назвою «цукровий камінь» який тут добувають і котрий використовується у галузі цукроваріння. Старожил підприємства інженер-теплотехнік Франц Маліновський пригадує, що колись кар’єр постачав свою продукцію для п’ятдесяти восьми цукрових заводів України, Росії і Білорусі. За рахунок коштів підприємства у Сахкамені було збудовано багато інфраструктурних об’єктів, у тому числі 16 відомчих житлових будинків. Останній, щоправда був збудований у далекому вже 1992 році. Ще на початку 90-х років на кар’єрі трудилося 637 працівників. Роботою були забезпечені і місцеве населення, і люди з довколишніх сіл.
Та із середини 90-х, розпочався тривалий і важкий період занепаду. Останній рік, коли кар’єр продемонстрував скромну позитивну динаміку роботи, – 2001. Далі розпочався вбивчий для виробництва танець танго: один крок вперед – два кроки назад, в обнімку з проблемами, негараздами і черговим директором.
З часом матеріально-технічна база виробництва занепала, стара техніка виходила з ладу, а нова практично не закуповувалася. Підприємство обсіли борги. Для розуміння катастрофічного стану на підприємстві скажу, що з 2010 до 2013 року кар’єр взагалі не мав ліцензії на ведення робіт. На підприємстві офіційно числилися 60 працюючих – половина з яких – охоронці, яким майже не платили зарплатні. На посаду директора призначалися «ліквідатори», які фактично добивали підприємство, доводячи його до стану безнадійного банкрутства, готуючи до приватизації. І, фактично, мету було досягнуто, кар’єр став банкрутом.
Ситуація видавалася безнадійною. Технічний директор ДП «Нігинський кар’єр» Віталій Білий, який пропрацював на виробництві 22 роки і побачив за цей час аж 12 директорів, каже: «Зараз у кар’єрі залишилися лише два екскаватори, один 1961 року випуску (коли Гагарін летів у космос), інший – 1974 року (коли народився – я)».
Відновити роботу підприємства – здавалося нереальним завданням. Та коли у жовтні 2014 року Мінагрополітики підписало трирічний контракт і призначило керівником кар’єру Миколу Ткача, працівники побачили довгоочікуване світло в кінці тунелю.
Короткостроковий позитив
Пан Ткач відновив роботу кар’єру, повністю ліквідував заборгованість по зарплатні і справно почав платити людям зароблене ними. Повільно, але впевнено кар’єр почав гасити старі борги. Штат працюючих зріс із 60 до 230 чоловік. Підприємство знову ожило. Трудовий колектив швидко оцінив здібності нового директора і у розмові усі щиро казали, що подальшу долю підприємства пов’язують тільки з цим керівником. Здавалось, ситуація зрушилась з мертвої точки. Однак чиновники Мінагрополітики так не думали.
24 листопада 2015 року на підприємство приїхала людина з міністерства разом з таким собі Сергієм Діденком. Зайшовши на підприємство, пан Діденко потряс якимись паперами і заявив, що він – новоспечений директор ДП «Нігинський кар’єр». Виявилося, що без попереднього повідомлення колективу пана Ткача звільнили ще 4 листопада з посади.
Людей відверто насторожив бліцкриг міністерства і нетерплячість Діденка (призначеного Мінагрополітики аж із Запоріжжя). Без рукоприкладства, але рішуче колектив підприємства вказав варягу на двері.
Мінагрополітики знайшли формальний привід звільнити Миколу Ткача. За період його перебування на посаді борги підприємства зросли з 15 млн. до 18 млн. гривень. Заступник директора з виробництва Микола Кальмук каже, що збільшення боргу відбулося через зростання відсотків за старими боргами, а те, що кар’єр почав працювати, намагаючись вийти із замкнутого кола приреченої, у міністерстві воліють не помічати.   
Заступник директора розповідає: «Мінагрополітики робить все, щоб зупинити роботу кар’єру і довести ситуацію до безвихідної. Ми зрозуміли, що Микола Ткач може і хоче працювати і здатен вивести підприємство зі складної ситуації. За довгі роки безнадійного становища ми побачили результат. Наш директор – Ткач. Він професіонал, знає свою справу, за освітою гірник, місцевий. Навіщо нам людина із Запоріжжя? Чому його прислали саме зараз, коли кар’єр запрацював? Де він був, коли тут все було зупинене?»
Точка зору колективу цілком зрозуміла. З’явилася людина, яка за довгий час зробила щось хороше і корисне. І у цю людину повірили. Ситуацію розуміє і керівництво області, підтримуючи позицію трудового колективу.
Однак інша позиція у Мінагрополітики і призначеного на папері директора Діденка. Він, до слова, після не надто теплого прийому на підприємстві перейшов в атаку. Перебравши на себе формальне керівництво кар’єром, Діденко заблокував банківські рахунки державного підприємства, тож працівники не можуть зараз отримати зарплати (останній раз виплати відбулися в листопаді).
Приховані мотиви
Ситуацію «різки» зі зміною настроїв у міністерстві пан Ткач пов’язує зі своєю відмовою співпрацювати з фірмами-посередниками, які перекуповують продукцію кар’єру і реалізують кінцевим споживачам. Через ці схеми підприємство недораховується серйозних надходжень, а заробляють на цьому лише засновники посередницьких структур, і, як вважають працівники нігинського кар’єру, люди у міністерстві, які забезпечують протекцію.
З кар’єром справно вели «співробітництво» декілька посередницьких фірм, зареєстрованих на такого собі Романа Каца. Люди, які працюють на виробництві багато років, стверджують, що до різних незаконних схем причетні також попередні деректори. «Товариш» Кац почав створювати нігинцям чималі проблеми, використовуючи свої зв’язки в «Укрзалізниці». Вагони під завантаження продукції підприємства почали навмисно затримувати, а потім накладати штрафні санкції за невчасно відвантажену продукцію.  
Гра на виживання  
Зараз ситуація перейшла у стадію позиційного протистояння. Діденко і посередницькі структури намагаються «дотиснути» колектив блокадними методами. Люди готові стояти до кінця, відстоюючи директора, у якого щиро вірять. Зараз головне – розв’язати проблему без загострення. Трудовий колектив заявляє, що буде стояти на своєму, поки не припиниться пресинг на підприємстві. Якщо їхня  думка не буде врахована, обіцяють навіть перекрити залізницю. Але це вже буде останнім аргументом у суперечці. То чи варто доводити до крайнощів трудовий колектив кар’єру?