Зима перетнула екватор. Відчули на власній кишені увесь тягар газових цін? Доводиться заощаджувати кожний навіть не кубометр, а кубічний сантиметр палива? Й все’дно жити в напівхолодній хаті? А між тим, тарифи шахрайські, маніпулятивні, не відповідають економічним реаліям. Річ у тому, що днями Мінпаливенерго оприлюднило підсумки року. Нехай усіх цифр іще немає, але вже можна проаналізувати наявні та вчергове підкреслити: влада нас дурить, запровадивши економічно необґрунтовані тарифи на газ.
МАНІПУЛЯЦІЇ ІЗ ЦИФРАМИ
Нагадаємо, торік ціни на блакитне паливо підвищили ушестеро й навіть надали розрахунки для аналізу знаним міжнародним аудиторам. Ті підтвердили, — пораховано правильно. Але зауважили, що «перевірка вхідних даних не проводилася, оскільки це не було метою роботи», та додали: «робоча група пропонує НКРЕКП для підтвердження інформації, зазначеної в першоджерелах, сформувати детальне технічне завдання та провести додаткову комплексну спеціалізовану перевірку із залученням незалежних фахівців». Звісно, цього влада не зробила, бо відразу б стало зрозуміло, що нас дурять.
Отже, нагадаємо, як «нарахували» нам тариф. Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальник послуг (згадане вище НКРЕКП), чомусь вирішила, що безпосередньо населення 2015-го року використає у плитах і котлах 14,5 мільярда кубів газу, а ще 6,8 мільярда потрібно для підприємств теплокомуненерго для обігріву наших квартир. Тобто разом потреба громадян у блакитному паливі становить 21,3 мільярда. Вже тоді було зрозуміло, що ця цифра надто завищена, бо щороку українці зменшують споживання дорогого ресурсу (про це ще докладно поговоримо).
Здається, цифра споживання приблизно дорівнює власному видобутку, запланованому на рівні 19,5 мільярда кубів. Але не так сталося, як гадалося. Вітчизняним видобутком, як виявилося, вважається лише газ ПАТ «Укргазвидобування» — 12,8 мільярда, який і віддали населенню. Куди поділася ще третина нашого палива, за якими тіньовими схемами, за якою ціною реалізовується — страшна таємниця. Але нехай, наразі не заглиблюватимемося (це тема для окремого аналізу, якщо, звісно, вдасться знайти інформацію про втаємничений ринок блакитного палива), бо й наявні ціни та розрахунки вказують на обман громади щодо вартості газу.
Як бачимо, владці вирішили, що громада спалить 12,8 мільярда кубів українського газу по 1590 гривень за тисячу кубів та 8,5 мільярда іноземного по 5859 гривень. Базуючись на цій міфічній цифірі, нам і нарахували тариф. Питання перше: чому імпортний газ заклали по такій шаленій ціні? Вже ж усім було відомо, що протягом року газ дешевшатиме, бо його вартість прив’язана до «чорної рідоти» (саме так називають наразі нафту через її ганебну біржову поведінку), яка стрімко падає в ціні. Як можна було закладати в розрахунок газ по 270 доларів? Скажімо, нині Україна «вередує» й не хоче купувати російське паливо із запропонованою «знижкою» по 212, бо в Європі бере за 190 доларів. Якщо не зважати на стрибок курсу останніх днів, а виходити з реалій минулого року — до 25 гривень за долар, то реальна середня ціна імпортного енергоресурсу була близько п’яти тисяч. Нам же рахували майже по шість. Чому?
Але й не це головне. Чому на початку матеріалу згадали про підсумки року, що минув? Бо нас обманули не тільки з ціною іноземного палива, а й із обсягами споживання, які вплинули на розрахунок! Вибачне за велику кількість цифр у статті, але без них як довести, що нас безжально обдурюють із тарифом. Які ж підсумки року, за офіційною інформацією із сайту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України? Споживання газу в Україні (усі разом категорії споживачів) торік скоротилося на 20,9 відсотка і становило лише 33,7 мільярда кубів. Населення та бюджетні установи зменшили споживання на 22,6 відсотка до 12,2 мільярда. І це не можна було передбачити, коли розраховувався тариф?! Як аналітики закладали цифру 14,5 мільярда в розрахунки? Хтось думав головою? Що це за влада, яка не може зробити елементарний прогноз?
ЕЛЕМЕНТАРНА МАТЕМАТИКА
Відразу зауважимо, що у звіті робочої групи та газовому балансі прописані різні цифри використання імпортного газу для потреб населення, але наразі це не суттєво, бо в будь-якому випадку є факт значного зменшення споживання газу громадою. Якщо відкинути бюджетників, то громадяни торік використали близько 11,5 мільярда кубів. На три мільярди менше, ніж нарахували наші енергетики-економісти (якщо їх можна так назвати, зважаючи на шалену похибку у вихідних даних для розрахунку). От відкиньте ці три мільярди імпортного дорогого газу від середньозваженої ціни, який тариф матимемо?
Виходячи з нечесних, облудних даних, нам нарахували середньозважену газову ціну — 3,293 гривні за куб (це без ПДВ, транспортування, постачання тощо), з якої й наметикували, що громадяни мають сплачувати шалені 7,188 гривні за куб (до речі, ці горе-математики пам’ятають середню школу та таке поняття як похибка розрахунків? Навіть середнячки-школярики, мабуть, знають — якщо заклав у підрахунок приблизну цифру, то не варто вираховувати результат з точністю аж до тисячної). А ми давайте порахуємо, навіть користуючись їхньою схемою, якою ж буде середньозважена ціна, якщо відкинути ці неспожиті, вигадані прогнозистами три мільярди кубів. Зараз не обтяжуватиму вас розрахунками — скажу відразу відповідь (кожен може перевірити самотужки) — 2,9 гривні. Тобто лише на примарних кубах нам ціну завищили на п’ятнадцять відсотків. А якщо врахувати, що імпортний газ був значно дешевшим, ніж при розрахунках НКРЕКП? Умовно взявши п’ять тисяч гривень за тисячу кубів палива, матимемо 2,6 гривні. Ціни завищені на чверть!
Я не знаю, як влада має виходити з ситуації, пограбувавши громаду на мільярди за рахунок несправедливих тарифів. Перераховути оплачене? Навряд. Перегляне навесні, виходячи з обсягів споживання та реальних цін? Будемо сподіватися. Але люди мають знати — їх грабують, використовують маніпулятивні цифри, які не відповідають реаліям.
P. S. Коли вже планував здати матеріал до друку, не втримався, аби знову не вказати на безлад в головах тарифних прогнозистів. Пам’ятаєте, що НКРЕКП вираховував тариф, вважаючи споживання безпосередньо населенням на рівні 14,5 мільярда, у тому числі імпортний газ — 8,5 мільярда? Майже одночасно із «математичною роботою» енергетиків уряд прийняв розпорядження № 410-р від 15 квітня, в якому затвердив «Прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні на 2015 рік». У ньому прописано, що населення використає 14 (!) мільярдів кубів, з них вітчизняного 10,628, імпортного — 3,372. Отже, виходячи з реалій споживання — 11,5 мільярда та урядової цифри вітчизняного газу для населення, іноземного газу ми використали лише близько 0,9 мільярда кубів! Знаєте, який тоді має бути середньозважений тариф за формулою НКРЕКП? 1,8 гривні (без усіх цих надбавок, ПДВ, транспортування тощо)! Тариф завищено майже удвічі, якщо виходити з урядового газового балансу. Совість у владців є?
P. P. S. Аби не було так сумно, може, про позитив?
Україна перемогла Росію у «газовій війні». Таку оцінку висловила знаний російський журналіст Юлія Латиніна. За якийсь десяток років ми скоротили споживання блакитного палива з 75 мільярдів кубометрів до, як бачимо, 33,7. Раніше ми імпортували більше п’ятдесяти мільярдів кубів «кремлівського газу», наразі удесятеро менше. Нині «Газпром» не має жодного впливу на нашу державу й сам проситься, аби хоч щось купили. «З барського плеча» нібито дає знижку — купуйте по 212 доларів. А нам навіщо — Європа пропонує дешевше. Тепер ми прагнемо тиснути на Москву: хочемо ставку транзиту підвищити у кілька разів. Навряд чи це вдасться до закінчення терміну дії газового контракту у 2019-му, але після цього зможемо диктувати свої умови. Росіяни не спромоглися пропхати у Європу ні «Турецький потік», ні «Південний потік», є проблеми із «Північним потоком–2», утопією залишилася «Сила Сибіру» до Китаю. Куди вони діватимуть свій газ? Так що одну гібридну війну з Росією — газову — ми виграли, треба ще перемогти у війні на сході держави.
Gismeteo 
