Щоб поспілкуватися із заступником голови обласної ради, довелося дещо зачекати. Він увесь — у круговерті справ. До того ж і відвідувачів щодня буває чимало. Ось і цього разу у приймальні — гурт жінок. З якого питання — не зізнаються, проте переконані: керівник їм допоможе. У нашій з ним бесіді говорили про усе найбільш актуальне нині для Хмельниччини.
— Ігоре Вікторовичу, ви опікуєте роботу комунальних закладів області. Результати за кілька місяців – звільнені та вже призначені керівники, змінені трудові угоди, тощо. Ситуація насправді настільки критична?
— Ситуація не критична. Просто кожен керівник має дати собі чітку і чесну відповідь на запитання: для чого я тут, на цій посаді. Революція гідності, яка відбулась не просто в країні, а в головах людей, показала, що працювати заради популізму чи власної користі – надалі не вийде. Тому справа не в комунальних закладах, а в головах тих, на кому трималася відпрацьована система злочинного режиму. Чим більше ми зараз вникаємо в роботу того чи іншого підприємства, структури, тим більше усвідомлюємо, що ситуацію потрібно міняти кардинально. Проблема в керівниках комунальних підприємств, які дозволяють через їхні структури розкрадати бюджетні кошти, в держустановах, які настільки погрузли в корупції, що викорінити її можна лише розрубавши, як гордіїв вузол.
— Однак більшість комунальних закладів працюють у нормальному режимі, без кадрових потрясінь, і головним питанням для них є зима і підготовка до опалювального сезону. Чи готові наші заклади пройти випробування газовим голодом?
— Підготовка до опалювального сезону стосується Хмельниччини в цілому і триває вона кожного дня. Найперше, працюємо над впровадженням енергозберігаючих технологій: замінюємо вікна, двері, переобладнуємо газові котельні на такі, що забезпечуватимуть теплом за рахунок альтернативного палива. Аналізуємо, чи достатньо в районних комунальних закладах вугілля і визначаємо, чи є можливість відмовитись від газу. Де потрібно встановлюємо бойлери чи інші електрозасоби для підігріву води. Такі точкові заходи, за попередніми розрахунками, дадуть можливість зекономити блакитного палива, як мінімум, на 10 відсотків. Це завдання, до якого зобов’язує і Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. У цілому ж, понад половину комунальних закладів до зими готові.
— З огляду на труднощі з казначейськими проплатами, які виникають останнім часом, чи будуть забезпечені заклади, які фінансуються з бюджету, усім необхідним?
— Так, фінансування відбувається досить важко, оскільки левова частка бюджетних коштів спрямовується потреби війська. Але потроху усі назрілі питання ми вирішуємо, як кажуть, у ручному режимі. Тому, сподіваємося, що якихось особливих проблем не виникатиме.
— Знаю, що ви особисто активно допомагаєте військовим. Робите, тому що патріотизм зараз в моді?
— Вважаю, це — прямий обов’язок кожного свідомого українця. Ті, для кого патріотизм є питанням моди, не допомагають армії, а лише шкодять, бо піар на війні — це допомога ворогові. До того ж, країна, її незалежність та розвиток, і, тим більше, життя людей, які за неї воюють, не можуть бути питаннями моди. Якщо ти не маєш змоги брати безпосередньої участі в антитерористичній операції, зобов’язаний максимально допомагати тим, хто робить це за тебе. Мова йде і про комплектацію військових усім необхідним, і про підтримку частин, які базуються в області та забезпечують фронт технікою і боєприпасами. Зараз кожен, хто розуміє важливість моменту, об’єднуються незважаючи на політичні, бізнесові чи інші розбіжності в поглядах. Приклад цього – останнє засідання сесії Хмельницької обласної ради. По-перше, депутати підтримали рішення про виділення більше 1 мільйона 700 тисяч гривень для потреб формування, яке базується в Шепетівці та невдовзі має відправитися на схід. По-друге, питання закупівлі тепловізорів депутати взагалі вирішили безпосередньо в залі, домовившись, хто і скільки купує за власний рахунок, адже розуміють, що бюджетні кошти надходитимуть довго, а військовим ці засоби потрібні терміново. Таких прикладів насправді є чимало, бо на першому плані стоять не політичні прапори, домовленості чи чиїсь амбіції, а допомога військовим. Люди усвідомили, що вони насамперед українці! Я особисто був у епіцентрі військових дій на сході і пересвідчився: хлопці, котрі зараз там щохвилини ризикують своїм життям, обов’язково відвоюють нашу державу.
— Наближається День Незалежності України. Тепер, коли на сході країни триває війна, це поняття набуло особливого змісту і цінності. Що означає незалежність для вас?
— Найперше — гордість. Гордість, за свою державу, за те, що є українцем, частинкою єдиного цілого. Гордість за те, що маю можливість бути корисним не лише своїй родині, але й країні, принаймні Хмельницькій області. Зараз, як ніколи відчуваю, що кожен українець — це не один із кількох десятків мільйонів жителів. Кожен українець — це частина команди, яка не на дивані, не в пустопорожніх балачках чи суперечках робить вигляд патріота, а реально, підставляючи одне одному плече, з дня у день, працює на зміну країни, на її розвиток. Переконаний, що саме це має відчувати і робити кожен з нас, бо тільки тоді зможемо пишатися не кожен сам собою, а нацією в цілому.
— Дякую за розмову.
Gismeteo 
