Нетішинська влада – як сорока-ворона з дитячої приповідки: тому дала, і тому дала… І геть не каші. Цілі майнові комплекси йдуть за вітром. Від владного свавілля громада й бюджет втрачають десятки мільйонів гривень. На папері має вигляд «за так», а насправді? Спробуємо дослідити.

Не лише в Україні, але й у всьому світі найприбутковішим із легальних бізнесів є виробництво й постачання енергоносіїв. Чи бензин, чи газ, чи електроенергія, вони озолочують їх мудрого власника. Відтак рішення сесії Нетішинської міської ради від 29 травня 2007 року викликає щонайменше подив: «Про передачу у власність ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» рухомого й нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішина та знаходиться у користуванні КП «Міські електричні мережі» на праві повного господарського відання».
На підставі закону про місцеве самоврядування, народні обранці безоплатно передали майно громади вартістю майже 11 мільйонів гривень акціонерному товариству.
Щоб читач розумів,  що таке 11 мільйонів гривень у цінах 2007 року: 5,05 гривні за 1 долар. Ось цитата зі звіту міського голови Олександра Смишляєва за вказаний рік: «Робота виконавчого комітету міської ради у 2007 році була спрямована на забезпеченя ефективного використання бюджетних коштів. Сума доходів загального фонду при початковому плані становила 31757 млн. грн., на кінець року –      38000 млн. грн». Тобто міська рада дозволила собі зробити подарунок, який складав майже третину міського бюджету!
Жодної об’єктивної причини, яка мала б спонукати до такого кроку, в рішенні сесії не вказано. В «Договорі про безоплатну передачу у власність майна» між Нетішинською міською радою і Хмельницькобленерго зазначено, що «Майно передається… з метою забезпечення його подальшої експлуатації, належного утримання та обслуговування… під гарантії інвестування в нього протягом 3-х років з моменту укладання договору на суму, не менше залишкової балансової вартості міських електричних мереж».
Як розуміти це розпливчасте формулювання? Як визнання владою своєї неспроможності розпоряджатися комунальним майном і забезпечити нетішинців електроенергією? Чому вимога про інвестування прописана окремим рядком? Адже само собою зрозуміло, що у розвиток виробничих потужностей треба вкладати кошти, які, в свою чергу, принесуть прибуток. Зрештою, якщо енергокриза місцевого масштабу, то чому не продати з максимальною вигодою для громади? В чому підступ? Є інформація, що у 2007 році Львівське обленерго мало бажання купити МЕМ за 30 мільйонів гривень, але міська рада не погодилася. Питань виникає ще більше.
Автори сесійного рішення апелюють лише до закону про місцеве самоврядування. Між іншим, є окремий документ – Закон України «Про передачу об’єктів державної та комунальної власності». Відповідно до його норм, комунальне майно безоплатно або шляхом обміну можна передати тільки у державну або комунальну власність. За актом перевірки діяльності КП «МЕМ» Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ від 9 квітня 2008 року, ВАТ «Хмельницькобленерго» – підприємство, засноване на змішаній формі власності, яке діє на основі об’єднання майна акціонерів. Тобто, рішення сесії Нетішинської міської ради незаконне в зародку, і міська прокуратура, яка здійснювала нагляд за дотриманням законодавства, повинна була опротестувати його одразу після прийняття. Та цього не сталося.
У червні 2010 року КРУ Хмельницької області підтверджує незаконність безоплатної передачі комунального майна і зобов’язує Нетішинську міську раду привести сесійне рішення у відповідність до законодавства – або повернути майно МЕМ у комунальну власність, або передати для Хмельницькобленерго в довірче управління. На вимогу КРУ нетішинські чиновники також не відреагували.
Чи можемо стверджувати, що народні обранці обікрали громаду? Мабуть, так. Окрім згаданих, порушена ще низка законів. У тому числі й закон про приватизацію: якщо передавати комунальне майно у власність, то на конкурентних засадах. Народні обранці позбавили нетішинців можливості взяти участь у придбанні комунального майна.
Відповідно до 382 статті Цивільного кодексу «Усі власники квартир… є співвласниками спільного майна… будинку. Спільним майном… є електричне… обладнання… та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку…», і його передали комерційному підприємству.
Протягом дев’яти років Хмельницькобленерго непогано заробляє на нетішинцях. Весь цей час місцеві активісти роблять спроби повернути громадське майно законним власникам. Були позови в судах різних інстанцій і відмови у їх задоволенні. У квітні цього року ГС «Громадська рада» пише звернення до міського голови Олександра Супрунюка, аби той ініціював судовий позов щодо скасування рішення про безоплатну передачу МЕМ. Абсолютно формально, без жодної зацікавленості, Супрунюк відмовляє: міськвиконком не має повноважень та законних підстав для пред’явлення позову. А про повноваження міської ради – ні словечка. Не знає? Не думаю.
В середині серпня 2016 року відбулося засідання голів постійних депутатських комісій, на якому вирішували, яка комісія буде ініціювати звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішення про безоплатну передачу МЕМ. Думки учасників практично не різнилися: прискіпливо вивчити зібрану активістами документацію й доручити комісії з питань будівництва, архітектури, комунальної власності, приватизації та підтримки підприємництва (голова Роман Кузів) ініціювати позов.
Уявімо, що з горем-бідою, але міська рада змогла повернути майновий комплекс МЕМ у комунальну власність. Пересічний нетішинець одразу запитає: «А мені що з того? Адже без різниці, кому сплачувати за електроенергію, у моїй кишені повніше не стає!»
Різниця і дуже суттєва, як виявляється, є.
Повернемося на десяток років назад. Тодішнє керівництво КП «МЕМ» провело всю необхідну роботу для отримання двох ліцензій – на передачу (транспортування) і на продаж електроенергії. На початку 2007 року документи були готові, їх лишалося отримати у Національній комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ). Міський голова Олександр Смишляєв просто заборонив їхати до Києва й отримувати ліцензії, адже у міській раді вже готувалася безоплатна передача для Хмельницькобленерго рухомого й нерухомого майна, що перебувало в комунальній власності територіальної громади міста та знаходилося у користуванні КП «МЕМ» на праві повного господарського відання.
Тоді ж на рівні керівництва Хмельницької АЕС та очільників міста йшли перемовини й готувався проект, щоб постачальником електроенергії в місто для споживачів усіх рівнів був безпосередній її виробник – атомна електростанція. Планувалося встановити трансформатор та інше необхідне для зниження електричної напруги від 330 кіловольт обладнання. Таким чином, після врахування усіх затрат, вартість кіловат-години в Нетішині була б лише трохи вищою, ніж відпускна ціна, за якою Хмельницька АЕС продає електроенергію на енергетичному ринку. В 2016 році відпускний тариф для АЕС становить 41,9 копійки за кіловат-годину. Тепер нехай кожен загляне у свою платіжку, проведе нескладні підрахунки й побачить різницю. А в масштабах міста? А помноживши це на 12 місяців? Отож-бо…
Окрім міста Нетішина, електроенергією за пільговим тарифом можна було б забезпечити всю зону спостереження Хмельницької АЕС – Острог, Славуту, Ізяслав, Гощу, окружні села. Це десятки тисяч наших громадян. Не лише підприємців, які розгорнули б виробництво й наповнили місцеві бюджети. Це медики, педагоги, держслужбовці, пенсіонери, соціально незахищені категорії населення – усіх, хто на тлі оприлюднених нашими можновладцями декларацій бідніший за жебраків.
Для чого нам субсидії на покриття витрат на комунальні послуги, якщо ми можемо мати економічно обґрунтовані ціни на електроенергію, воду й каналізацію за тарифом, значно нижчим від загальнодержавного?
Напередодні кожних виборів більшість кандидатів, як прапором, розмахує гаслом «Здешевити енергоносії і зробити Нетішин інвестиційно-привабливим!». Гасло абсолютно популістське. Адже механізми для досягнення цієї золотої для економіки міста мети втрачені разом з безоплатною передачею МЕМ для Хмельницьк-
обленерго.
Мрію розумних і підприємливих нетішинців вкрали. Те, що мали втілити як компенсацію за проживання в зоні спостереження Хмельницької АЕС, знівелювали й віддали у чужі руки. При цьому дозволили спустошувати кишені містян, бюджетних установ, підприємців на догоду енергетичним олігархам.
Чи можна повернути МЕМ у комунальну власність? Можна. Для цього є всі правові підстави. Ключову роль у процесі повернення повинна відіграти міська влада. Але вона чомусь зайняла вкрай пасивну й байдужу позицію. Звісно, боротьба за майно громади буде важка, виснажлива й тривала.
Не складно передбачити, що Хмельницькобленерго, як одна з найбагатших енергетичних структур, буде чинити шалений супротив і задіє всі важелі впливу, щоб перешкодити повернути МЕМ законним власникам. Нас чекає десятки судових засідань і, не виключено, суперечливих рішень. Але хто сказав, що це неможливо? Можливо, якщо буде воля й підтримка всієї нетішинської громади.
Та й на календарі не 2007 рік, а 2016. У Хмельницькобленерго – новий керівник сучасного мислення з яким цілком можна і потрібно знайти порозуміння і точки дотику. Але ключову роль у поверненні «втраченої мрії» – КП міські електричні мережі повинна зіграти саме міська влада, яка чомусь зайняла пасивну й байдужу позицію. А під лежачий камінь, як відомо, й вода не тече. Тож міській владі Нетішина треба врешті-решт вийти з «анабіозу» й інертності й зарухатися. Чи вона хоче, щоб її невдовзі «зарухали» виборці?
Від редакції: У публікації викладена думка автора. Зрозуміло, що вона — суб’єктивна. Отож редакція залишає за собою право в одному з найближчих номерів «Подільських вістей» розмістити коментар керівництва ПАТ «Хмельницькобленерго».