Не секрет, в якому важкому становищі перебуває нині наша держава. Загроза агресії з боку північної сусідки не минає. Південні кордони де-факто пересунуто на материкову частину України, і вони будь-якої миті можуть перетворитися на лінію фронту. Утім, як і всі східні рубежі. Тамтешній регіон через одіозних сепаратистів, невизнання місцевими князьками центральної влади, саботаж частини правоохоронців (у всьому цьому вочевидь простежується рука Москви) взагалі перетворився на найгарячіший. Тим часом й економічне становище держави украй важке. Казна порожня, гривня знецінюється, ціни ростуть... Керівництву України, зокрема, уряду справді не позаздриш. І, здавалося б, наш мудрий та навіть, я сказала б, мужній народ готовий знову підставити своє плече. Он на одній з програм у Савіка Шустера понад 80 відсотків присутніх у студії відповіли, що вони ладні платити за комунальні послуги більше, якщо це є необхідною умовою фінансового порятунку держави.
Але чому знову дірки у бюджеті намагаються латати не за рахунок найзаможніших, а вкотре затискаючи у лещата середній клас та простих громадян, котрі й так заледве зводять кінці з кінцями? Принаймні, таке враження складається після аналізу кількох положень того пакета економічних антикризових заходів, який нещодавно прийняла Верховна Рада. Без належного обговорення, бо внесені вранці до сесійної зали два законопроекти, загальним розміром понад дві сотні сторінок, вже до вечора того ж дня були проголосовані. А в них чимало підводних рифів.
До прикладу. Із законами, що сприяли б легалізації бізнесу (а нині в тіні, як стверджують експерти, перебуває вже навіть не половина, а до 80 відсотків економіки) — не густо. Нинішня влада, схоже, не має наміру серйозно взятися і за тих, хто роками ухилявся від оподаткування, збагачуючи так звану «сім’ю» колишнього Президента України і наближених до неї. Як і за спритників, котрі заробляли величезні статки, присівши на офшорні схеми. Найперше — це крупний бізнес.
До речі, олігархи, котрі «сколотили» свій основний капітал на сировині, також тепер поділені на «своїших» і «чужіших». Йдеться про зміну ренти за користування надрами для видобутку корисних копалин (а це, смію нагадати, величезні кошти!). В окремих випадках вона виросла (хоча й залишилася набагато нижчою за середньосвітову), в інших не зрушилася з місця. Приміром, якщо Ринат Ахметов, пов’язаний з видобутком залізної руди, дещо підкине до бюджету, то Ігор Коломойський, котрий «живиться» з нафтових свердловин і покладів марганцевої руди, додатково не розкошелиться ані на копійку. А деякі корисні копалини стали ще вигіднішими — податок став скромнішим. Погодьтеся, щось тут дуже «тхне» корупцією.
Не сильно «струсонули» і армію привілейованих величезними пенсіями. А таких у нас 60 відсотків. Ось де економія була б відчутною! Скажімо, колишні міністри і нардепи отримуватимуть всього на 2 тисячі гривень менше (було 15 тисяч, стане — 13). Аналогічне «урізання» на 10 відсотків очікує суддів та інших держслужбовців. Але чомусь без перегляду залишилися пенсії прокурорів та помічників народних депутатів. Зрештою, не змінено і саму систему нарахування пенсій, не створено жодних стимулів для молодих працівників у цих сферах. Точніше, навпаки — жалюгідні зарплати для таких категорій лише слугуватимуть підґрунтям для подальшого процвітання корупції та хабарництва. Бо коли середніх та малих підприємців обкладають новими податками, а зарплата у податкового інспектора без досвіду роботи становитиме 1100 гривень (у начальника департаменту — 4000), то хіба це не викликатиме бажання «виручати» один одного, звісно, за певну плату?
Тим часом стимулів для розвитку економіки в антикризових нових законах не простежується. Взяти хоча б проблему дефіциту фінансових ресурсів для підприємств. Мовчок про наболілу проблему з невідшкодуванням експортерам податку на додану вартість, що вимиває обігові кошти і не дозволяє утримувати та розвивати виробництво. Як і про зниження вартості банківських кредитів. Ставки по них в Україні й раніше були непідйомні для легального бізнесу. Але чи можуть вони знизитися, коли уряд, приміром, запропонував наповнювати казну, оподатковуючи прибутки громадян від розміщення депозитів. Ясно, що фінансові установи (які й так потерпають через масовий відтік грошей вкладників) будуть змушені підвищувати відсотки по депозитах, а це призведе лише до здорожчання кредитів.
Нічого доброго, на думку провідних економічних аналітиків, у кінцевому результаті не вийде і з наступної ініціативи Кабміну, що стосується зернотрейдерів. Адже хто їм заборонить компенсувати податок, яким з осені обкладатиметься їхня діяльність, за рахунок тих же селян, закуповуючи зерно у виробника дешевше? Отож праця землеробів ще більше знеціниться.
Відтак знову постраждає пересічний українець, якому і так непереливки від росту цін, стрімкого підвищення плати за комірне, падіння національної валюти... Але влада все одно йде на непопулярні рішення. Найболючіше б’ють по населенню такі, що стосуються соціальних виплат. Багато з них урізано, деякі взагалі «заморожуються». Наприклад, зменшено допомогу на утримання дітей до трьох років. Посягнули навіть на святе — виплати при народженні дитини: їх просто зафіксовано у межах старого курсу гривні.
А наступне, як на мене, взагалі є цинічним. Загальні видатки державного бюджету на цей рік зменшуються на 6 відсотків. При цьому витрати на охорону здоров’я скорочені на 13 відсотків. Зокрема, повністю знято програму з придбання автомобілів швидкої допомоги, майже скасовано закупівлю засобів інгаляційної анестезії. Наполовину урізано витрати на реабілітацію дітей з дитячим церебральним паралічем, а також санаторне лікування людей, хворих на туберкульоз.
Ці заходи дозволяють зекономити понад мільярд гривень. Однак виникає питання: а чи не можна було гуманніше підійти до цього питання? Скажімо, замість того, щоб відбирати засоби виживання у астматиків та надію на одужання у паралізованих дітей чи хворих на сухоти, трішки більше обділити ту ж галузь тваринництва. Бо, виявляється, на ній зекономили всього 2 мільйони гривень, відтак недофінансування цієї програми складе лише... 1 відсоток. Варто, до речі, нагадати, на що саме йдуть бюджетні кошти з цієї статті — на дотації на корову селянам та компенсації приватним (!) підприємцям на будівництво ферм. Якщо перше ще має хоч якийсь стосунок до виживання сільського люду, то друге скоріше нагадує звичайнісіньку корупційну схему, через яку перетікають грошики з державної казни у приватні кишені.
І, між іншим, програма реабілітації дітей з церебральним паралічем у 18 разів скромніша, аніж програма підтримки тваринництва. То на чому ж вигідніше було б зекономити і невже люди у нас стали гірше тварин?
Не дуже постраждають і державні капітальні видатки, що розподіляє Кабінет Міністрів — їх обтяли аж... на 2 відсотки. При цьому уряд залишив за собою право розпорядитися на власний розсуд 2,4 мільярдами гривень, а це у два рази більше, ніж у 2013 році. Але які капітальні видатки можуть бути важливішими, ніж фінансування медицини?..
Погоджуюся, що у час загрози військового вторгнення з боку російського агресора та надважкої економічної ситуації, в якій довелося взяти на себе відповідальність нинішній владі, може, й варто було б утриматися від критики на її адресу. Та дуже вже болить. Зокрема, й від отаких, про які йшлося вище, незрозумілих рішень (або ж їх слід достеменно розтлумачити для широкого загалу). А головне, не промовчати того, про що слід вголос говорити сьогодні.
Gismeteo 
