або Ігри у «круть-верть» на найвищому рівні

Спочатку було…
Ну, звісно, спочатку було слово. Троє чоловіків, випробуваних міцною дружбою,  дали собі слово створити бізнес. Щоправда, розвиток свинарства, яким надумали займатися, – справа нова для них. Тож, як кажуть, з головою занурилися у вивчення теми.
А затим В’ячеславу Прудкому, столичному жителю, разом з дружиною довелося переїхати на постійне місце проживання у село Воронківці Старокостянтинівського району. Саме тут і планували створити свинокомплекс з найновішими технологіями. На фото, що нагадує про ті недалекі часи, — жалюгідна картина знищеного колгоспу, ферми-розвалюхи, де, здавалось, назавжди зупинилося життя.
Коли ж у місцевих селян викупили їхні майнові паї,  розпочалася реконструкція, а по суті, будівництво сучасних свинокомплексів. Усе обладнання, практично до останньої гайки, підприємці придбали в Європі. Про таке у Воронківцях досі і мріяти не могли: всі процеси комп’ютеризовані, «розумна» автоматика убезпечує їх від людської недбалості чи безвідповідальності, відповідно — колишні уявлення про утримання свиней на фермах були розбиті вщент.
Вражала і генетика поголів’я, завезеного з кращих племінних центрів. «В усій Україні таких свиноматок – одиниці, — розповідає В’ячеслав Васильович. — Ми свідомо несли величезні затрати, аби надалі створити справді високоефективне виробництво. 50 місцевих жителів отримали роботу, їх забезпечували одягом, триразовим харчуванням, а хто потребував – і житлом».
Вже після реалізації поголів’я першої репродукції закупівельники з Київської, Львівської, Житомирської, багатьох інших областей висловили  готовність до подальшої співпраці, адже воронковецькі поросята мали свою особливість – після дорощування показник пісного м’яса складав 76,6 відсотка. Спеціалісти з Польщі, Америки, Китаю приїздили на «Подільський бекон», щоб особисто переконатися, яким є результат розумного і правильного господарювання. А керівник підприємства вибудовував нові плани для його розвитку та вдосконалення. Вивчав передовий досвід, заглиблювався в наукові новації з надією запровадити їх на Старокостянтинівщині.
Біда
Вона завжди з’являється несподівано. Від висновків Київського державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики у грудях похололо.  При дослідженні патологічного матеріалу від трьох дохлих тварин спеціалісти визначили: африканська чума свиней. Це означало, що все поголів’я необхідно умертвити й спалити, адже ліків од АЧС не існує.
— Я й тепер не можу погодитися з цим висновком і змиритися з ситуацією, — каже керівник господарства. – Визнані світом науковці стверджують, що африканська чума швидко вражає свиней будь-якого віку, поголів’я гине на сто відсотків, а на нашій фермі хвороба вразила лише дорослих свиней, хоча спалити довелося всіх.  
З огляду на багато деталей у цій ситуації, я вважаю, що  вірус до кінця не вивчений, не досліджений, можливо, відбулися у ньому певні мутації і він став не таким страшним. Та у нас діють старі інструкції, відповідно до яких всіх – під один «гребінчик». Тож на «Подільському беконі» умертвили й спалили 8532 (!) свиней, а це — 586 тисяч кілограмів свиней у живій вазі. Гадаєте, хтось із науковців поцікавився цією ситуацією, зваживши хоча б на її масштабність? Ні! І на чужу біду їм, відверто кажучи, начхати.   
Рятуйся, як можеш
Все, що будувалося, плекалося і розвивалося, знищено «під корінь». Як бути далі? В’ячеслав Васильович каже, що ледь нашкребли кошти на завершення дезінфекції. Велику подяку виносить керівник місцевим ветеринарам, Григорівській сільській раді, на території якої розташоване підприємство, — вони відразу прийшли на допомогу. Підтримку надала й районна влада, оплативши роботи служби МНС. Щоб вивезти туші  по 380 кілограмів, довелося застосувати спеціальну техніку – лебідки, трактори, навантажувачі  і т. ін.
Що ж тепер? Чи розраховувати на відшкодування збитків — 60 мільйонів гривень, аби знову запрацював відомий всій Україні «Подільський бекон»? Відповідно до законодавчих актів – так. У Постанові Кабінету Міністрів від 31 жовтня 2012 р. № 1003, як кажуть, чорним по білому, зазначено, що відшкодування у таких випадках проводиться з резервного фонду держбюджету.
«Не вір написаному» — ось що варто додати до офіційних рядків, адже на звернення керівництва «Подільського бекону», облдержадміністрації, окремих народних депутатів Хмельниччини адекватної реакції не надійшло. Крутили–вертіли «нагорі» та й видали, що надзвичайна ситуація з африканською чумою – це проблема місцевого масштабу. Мовляв, нехай область шукає кошти на її розв’язання.
Наступні листи з проханням, якщо не відшкодувати основні збитки, то хоча б підтримати стартовим капіталом (на закупівлю поголів’я, кормової бази і т. п.) – не знайшли відгуку в Мінекономрозвитку.
Якими ж блюзнірськими після цього видаються заклики займатися  розвитком малого і середнього бізнесу, якими ж лукавими є обіцянки про всебічну державну підтримку підприємців.
Р. S. Хтозна, чи вистачило б сил вирватися зі страшного полону розчарувань, зневіри іншій людині, а В’ячеслав Прудкий і тепер робить усе можливе (і, як кажуть, неможливе), щоб його справа знову зіп’ялася на ноги. Після позитивних висновків ветеринарних спеціалістів у підготовлені приміщення планує закупити нове поголів’я свиней і вже на завершення поточного року знову продавати поросята.