Холодна погода викликає єдине бажання: сидіти біля теплої грубки (можна й батареї), пити гарячий чай, вкутатися пледом. Хочеться комфорту і для тіла, і для душі. Та далеко не кожен з нас може нині похвалитися тим, що має той комфорт. Хіба ті, кому нараховано субсидії,  можуть  трохи погрітися. Ну і слава Богу, як кажуть. Порадіймо хоч за них.
 Як, власне, підготувалися до холодів подоляни, як зустрічатимуть зиму, яка ось уже, вважай, на порозі? Про це ми й запитали в них.

Олена ВАНЖОВСЬКА, бухгалтер (м. Хмельницький):
 — Як згадаю минулу зиму, — мурашки по тілу! Просто у нас на роботі приміщення не опалювалося. А обігрівачі мало допомагали, адже на ніч доводилося їх вимикати. Тому і вазони мої вимерзли, і в нас зуб на зуб не попадав. Тепер знову готуємося мерзнути. Готуємо теплий одяг та взуття. Просимо Бога, щоб морозів не було сильних.
Тетяна КОРЧИНСЬКА, продавець (м. Хмельницький):
 — У нашому під’їзді  вже кілька років стоїть лічильник на опалення. І користь його відчули особливо в останні роки, коли газ став по 7 гривень. Площа квартири у нас невелика — 50 квадратів. Тож за опалення взимку найбільша плата була 1150 гривень. Я вважаю, що, порівняно, нормально. Бо чую, що люди взагалі розповідають, як за однокімнатні “дірочки” платять по 900 гривень. Мусимо терпіти, бо треба вижити. І гріє надія, що таки колись буде краще.
Людмила ПЕКАРСЬКА, пенсіонерка (смт Білогір’я):
 — Щаслива, бо цієї зими буду, мов у раю: дали субсидію! Можу використовувати 190 кубів газу (у мене індивідуальне опалення), обов’язкова плата — 394 гривні. А торік я люто економила, то навіть у найхолодніші місяці використовувала лише 100 кубометрів газу. Тож тепер грітимуся. І діти з онуками їхатимуть до мене без остраху. Тепло буде всім.

Володимир САПУНЕЦЬ, водій (Старокостянтинівський район):
 — Як тільки подорожчав газ, дружина відразу закомандувала палити дровами (у нас котел і для газу, і для дров). Геть зовсім газ від’єднали від котла. Дрова заготовляти починаю у травні. Потім ціле літо  рубаю їх, складаю. Поки це зроблю, уже й палити пора. Цього року на сім тисяч гривень дров заготовив. І всі підуть, бо ж мерзнути не хочемо. За субсидіями не зверталися, бо дружина боїться, що держава ще потім боржниками нас зробить...
 Софія ЯСТРЕМСЬКА, пенсіонерка (Волочиський район):
 — Живемо удвох з чоловіком. Чоловік має пільгу — 50 відсотків оплати. Тому наче не так страшно. Але все одно за місяць у середньому доводиться випалювати 400-450 кубометрів газу. А пільгу мали торік лише на 320 кубів. Тож платили в середньому по півтори тисячі!
 Ірина СОЛОМЧЕНКО, пекар (Кам’янець-Подільський район):
 — У нашому селі газу ніколи не було, тому вибір в нас один — дрова. Як тяжко їх заготовляємо — один Бог знає! За дрова платимо приблизно три-чотири тисячі. Але по-рахуйте всю нашу роботу, бензин для тракторця! А ще — здоров’я, яке від цього міцнішим не стає.
 Олександр СІРОШТАН, пенсіонер (Хмельницький район):
 — Довго вирішували, але влітку таки поставили у своєму будинку твердопаливний котел (у 20 тисяч гривень ледве влізли). Потім у селі, на обійсті жінчиних батьків, спиляли два ясени. Порізали їх там, найняли машину і привезли сюди. Тут я їх порізав ще дрібніше. Потім порубав. Але тих ясенів, виявилося, стане лише до грудня. Сусід дав  номер телефону, замовили ще дров. Багато, щоб вистачило на всю зиму (краще нехай залишаться). Заплатили — страшно вголос суму вимовляти — 8,5 тисячі гривень! От і думаю собі, а може, дарма я на дрова переходив? Гроші, скажу вам, вийдуть ті самі.
 Ось так доводиться грітися подолянам. Сумно від того, що опалювальний період лише настає, і основні витрати ще попереду. Але гріє (нехай і зовсім трішки) одна думка: а скільки там тієї зими! Навіть шість місяців, до квітня, але ж все одно вона закінчиться. Тож і грітимемося під літнім сонечком. Не забуваючи відкладати гроші на те, щоб грітися взимку.