Славутський лісгосп цієї осені почав вирощувати дугласію зелену, що походить з Північної Америки (США та Канада). Підприємство закупило 3,5 тисячі однорічних сіянців у Вигодському лісгоспі Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке має досвід вирощування дугласії. Нещодавно в Славутському лісництві створено лісові культури з головною породою дугласією на площі два гектари. Садили за схемою: ряд дугласії, два ряди модрини європейської, яка допоможе кращому росту головної породи.

Услід за сусідами культивувати заокеанську красуню почав і Шепетівський лісгосп. Він придбав сіянці дугласії та створив лісові культури в Кам’янківському лісництві на двох ділянках площею 1,8 гектара. Для посадки вибрали схему змішування: ряд модрини — ряд дугласії. До створення насадження були залучені його працівники та учні шкільного лісництва «Юнацька варта» Шепетівського НВК № 3. Крім отримання практичних навичок із посадки лісових культур, діти дізналися багато цікавого і про рослини, які висаджували. А найбільше їх зацікавила дугласія — представниця родини соснових, що для нашого краю є екзотичною.
 Дугласія належить до інтродукованих лісових культур, тобто це вид за межами своїх природних ареалів. Три різновиди дугласії (зелена, сиза та блакитна) представлені в різних кліматичних умовах України, здебільшого в лісовій, лісостеповій зонах, Передкарпатті та в Карпатах, переважно в ботанічних садах, дендропарках та, зрідка, розсадниках. Дугласія скрізь добре акліматизувалася, а в Карпатах навіть натуралізувалась у лісових насадженнях часів Австро-Угорської імперії, створених ще 90 років тому. Плодоносить з 10-15 років, блакитна форма раніше, потім – сиза і останньою — зелена, найбільш високоросла, яку використовують переважно як лісову культуру, рідше в озелененні.
 Дугласія невибаглива до грунтів як на батьківщині, так і в Україні, до 10-15 років росте на рівні сосни звичайної, потім набирає сили і обганяє її щорічним приростом у висоту, за сприятливих умов зволоження – навіть удвічі, накопичуючи чималий запас деревини (від 500 кубометрів на гектарі в Карпатах). Досягає на батьківщині висоти 60-120 та діаметра 6-8 метрів за період до 1200 років. Висота сучасних лісів сягає 40-60, товщина стовбура – 1-2 метри.
Деревина міцніша за соснову та трохи м’якша за модринову, при розпилюванні червоніє на повітрі, нагадуючи деревину кедра сибірського чи зникаючого кедра європейського. Її використовують у будівництві, виробництві шпал для залізниць, загорож, у виготовленні меблів та облицювальних матеріалів.
 На противагу сосні звичайній, дугласія легко пересаджується навіть у віці 15-20 років, зменшуючи приріст на перші два роки, доки не виростуть нові корінці. Не реагує навіть на струшування землі з коріння, достатньо лише невеликої кількості землі для розвитку мікрофлори в периферійній частині кореня для подальшого симбіозу (співжиття) коренів та мікробів. Мікроорганізми впливають на поживні речовини, що містяться у грунті, перетворюючи їх на форми, що легше засвоюються деревом, натомість отримуючи від нього органічні сполуки. Дугласія в порівнянні зі сосною звичайною стійкіша до кореневої губки завдяки більшій смолистості деревини. Краще протистоїть й іншим хворобам та шкідникам.
 Враховуючи всі плюси й переваги дугласії перед іншими породами, її будуть запроваджувати як культуру на Хмельниччині.