У пошуках кращої долі виїхало 3,2 мільйона українців, а ще до чотирьох мільйонів перебувають «у тіні», повідомив, «Подільським вістям», перебуваючи на Хмельниччині, міністр соціальної політики Андрій Рева. Багато це чи мало? Прихильників теорії змови відсилаємо до альманаху «Піноккіо та передвиборчі перегони», а ми як серйозне видання звернемося до офіційних джерел.
За даними статистики, нині в Україні мешкає понад 42 мільйони людей. І це без урахування загарбаних РФ територій на півдні та сході. З них працездатних — віком від 16 до 60 років — понад 25,6 мільйона. Тобто ледь не третина трудових ресурсів держави «схована» від легальної праці та оподаткування на теренах держави або «в тіні», або за кордоном.
На цифру втрачених для економіки робітників можна поглянути й з іншого боку. Їхнє число перевищує число осіб похилого віку — майже сім мільйонів українців старших 65 років. (До речі, для прихильників «благодатного» радянського ладу з тривалим та щасливим життям пенсіонерів: у 1990-му, коли українців налічувалося на десять мільйонів більше, людей згаданого віку було майже на мільйон менше: не доживали вони до таких років за комуністичних часів). Ці сім мільйонів українців, що вилучені з «трудообігу» в державі, які б могли допомагати утримувати стільки ж літних людей, старішати не планують? На пенсію від держави не розраховують? Бо ж внесків не сплачують.
Звісно, ми всі розуміємо, що люди виїжджають не від доброго життя, а за кращим. Передусім за грошима. Бо зарплатня в області ганебна! Перебувати в третьому десятку в рейтингу областей за її рівнем хіба гідно Хмельниччині? Поки наші жадібні роботодавці платитимуть мізер — люд тікатиме або за кордон, або «тінізуватиметься». Хоча посадовець центру зайнятості на урочистому відкритті центру соціальних послуг «Прозорий офіс» (на цю подію й завітав до Хмельницького міністр Андрій Рева) повідомила, що представникам робітничих професій пропонуються вакансії із заробітної платою до п’ятнадцяти тисяч гривень. Іншим пропонують по 6-8 тисяч, зазначила вона. Є такі вакансії. Але…
Знайома із вищою гуманітарною освітою рік перебувала на обліку в центрі зайнятості. Проте так і не змогла знайти роботу. Вже гортає й газети з об’явами. Знаєте, що пропонують? З останніх вакансій, щодо яких зверталася: 70 гривень на день! Порахуйте, скільки в місяць «набіжить». Дещо краще запропонували в іншому місці — 24 гривні за годину: й чотирьох тисяч не матимете. Це гідний заробіток за нинішніх цін і тарифів? Як не поглядати в бік західних країн у пошуках кращого життя?
Або інший вихід — сісти державі на шию. Вполювати субсидію! Відразу зазначимо: божевільна тарифна політика влади змусила більшість субсидіантів жебрати та вимагати допомоги. Ще раз підкреслимо: лише влада винна в нинішній ситуації, коли майже половина українців не має іншого виходу, як просити допомоги. Але поглянемо на це з іншого боку. Безглузді та економічно необґрунтовані тарифи призвели до того, що держбюджет цього року на субсидії має спрямувати 70 мільярдів гривень, наступного — 55 мільярдів. З 15 мільйонів українських родин 6,5 отримували субсидії (майже половина!) Такого божевілля, аби півкраїни жебрало немає, мабуть, ніде в світі. І при цьому, яка кількість шахрайств! Кількадесят тисяч примудрилися отримувати подвійні субсидії в кількох регіонах України; 923 тисячі задекларували нульові доходи. На що ж вони живуть? – риторично запитав Андрій Рева.
Він навів доволі красномовний приклад, коли субсидію отримувала родина, що мешкає у Печерських Липках. Знаєте такий район у Києві? Ні? Шкода. Це там, «над» Хрещатиком, поруч із Нацбанком, Кабміном і Верховною Радою. Де квартири здають в оренду іноземцям за 50-100 тисяч гривень на місяць. Це місце проживання найелітнішої еліти політичного, злочинного та бізнесового (головне їх не плутати) бомонду. Так ось, і там примудрилися «вибити» собі субсидію.
Справді, якщо держава створила умови, коли майже половина родин просить в неї грошей, інші заховалися «в тінь» або подалися світ за очі, про яке економічне зростання може йти мова…
Але повернемося до «приводу» приїзду міністра. Якщо вже просити субсидію, то в зручних умовах, які надає «Прозорий офіс». На його відкритті Андрій Рева зазначив: соціальна служба має надавати якісні послуги без черг. Хмельницький міський голова Олександр Симчишин поінформував, що в Центрі надаватимуть 84 соціальні послуги максимально комфортно для мешканців міста. Передусім це стосується жителів мікрорайону Виставка та частково Озерної, але завітати сюди може будь-хто з хмельничан. Окрім двох десятків працівників соцзахисту, в «Прозорому офісі» діятимуть «віконечка» Пенсійного фонду, центру зайнятості. На відкриття закладу витрачено 4,6 мільйона гривень міських коштів та 2,8 мільйона державних. І якщо соціальні питання в Центрі можуть вирішувати повною мірою, то питання Пенсійного фонду поки лише на консультаційному рівні (коли протягнуть відповідні «секретні» дроти із належним ступенем захисту робоче місце ПФ стане також повноцінним).
Відкриття відбулося доволі урочисто, бо, окрім посадовців та преси, «підтягнулося» багато людей із навколишніх будинків. Тим паче що грала музика та співав хор… працівниць соціальної сфери. Співав зворушливо, гарно. І зверніть увагу які поетично-промовисті рядки пісні:
«Ми патріоти нової ери.
Слава всім працівникам соціальної сфери».
Слава їм і слава нам! Але комусь же має бути і ганьба...
Gismeteo 
