Згідно з даними департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації, торік спад у галузі тваринництва відбувся в дев’ятьох районах Хмельниччини. У всіх категоріях господарств поголів’я великої рогатої худоби зменшилося на 5,5 тисячі голів, у тому числі — на 3,5 тисячі — корів. У 16 районах зафіксували спад у виробництві яловичини.
Про тенденції у галузі тваринництва, проблеми та найболючіші питання сьогодення вирішили запитати у керівника ТОВ «СГП «Дніпро» с. Ганнопіль Славутського району Олександра Пономаренка. Підприємства, яке спеціалізується на вирощуванні ВРХ м’ясної породи. Тим більше, що за 2014 рік Славутчина зменшила виробництво яловичини на 34 відсотки. Втім, попри попередню домовленість, вже коли ми приїхали в село, керівник почав вишукувати різні причини, аби зустріч з кореспондентом обласної газети не відбулася. Спочатку мовив, що худобі щеплення зробили: зайти на ферми неможливо, затим порадив нам зоотехніка розшукати… Телефон же зоотехніка раптово замовк… На господарство під’їхати ми теж не могли — там охорона! Сам Олександр Петрович по мобілці зауважив, що перебуває поза межами Ганнополя, хоча в селі люди подейкували, що він таки на місці…
Як би там не було, а проїхавши більше сотні кілометрів, змушені були шукати тих, хто погодився б поговорити на цю болючу тему. Тож думки ганнопільського заготовача молока Володимира Петрушина були не менш цікавими:
— В селі нині є три пункти збору молока. Від різних підприємств. Ціна сьогодні в середньому коливається 2,50-2,60 гривні за літр. Звісно, це не влаштовує людей. А що робити? Спасибі, що хоч розраховуються вчасно з нами. Я вже шістнадцятий рік молоко приймаю. Можу з упевненістю сказати: воно ніколи не цінилося. Звичайна вода в магазинах дорожча. А тут і косовицю відбудь, відпаси, води наноси худобі взимку, руки натруди під час кількох дійок на день… За доїльний апарат нині тисяч п’ять треба викласти — далеко не всім по кишені. За пасовище заплати.
— Позбуватися худоби селяни не збираються? — запитую.
— Ні. Попри низьку ціну, людям треба ж і за світло чимось заплатити, за газ, продукти, одяг. Дітей на ноги поставити. Тож мусять худобину тримати. Не багато людей роботу на селі мають. Сьогодні загалом у Ганнополі близько 150 корів. Тримають здебільшого по одній-дві худобини. Найбільше — п’ять.
— Кажуть, не всі добросовісно ставляться до здачі молока…
— Я найбільше його в селі збираю: дворів десь із вісімдесят мені здають. Нарікань не маю. Всі знають, що краще якісне здати, щоб не зганьбитися. Бо перевіряємо. Маємо все необхідне обладнання. Я так людям кажу: треба тобі молока, сметани — краще день-два не здавай. І якість збережеш, і собі відкладеш що треба.
Одразу після мого спілкування з Володимиром Володимировичем, задзвонив мій мобільник: телефонував менеджер переробного підприємства на Рівненщині, куди відправляє молоко заготовач. Розпитував, чому цікавилася темою, на чиє замовлення… Заспокоївши представника переробника, і собі взялася цікавитися про проблеми і перспективи галузі.
— Чому ж така низька ціна на молоко для населення?
— Це питання не лише до нас. От з нового року державні дотації на молоко зняли. Раніше 20 відсотків від ціни на молоко держава повертала. Тепер — ні. А ця різниця доволі суттєва. Рахуйте, без державної підтримки ми змушені тепер або вартість продукції підвищувати, або за молоко менше платити… Який вихід? Будемо трохи там додавати, а там віднімати. До того ж, конкуренцію нездорову маємо. До прикладу, нерідко винахідливі ділки облаштовують у підвалі молочні цехи. Податки не сплачують. Відповідно «продукцію» продають значно дешевше. А переробні підприємства, які працюють прозоро і офіційно, сплачують у казну сповна. Крім того, є багато питань до якості молока. Ще є люди, які можуть собі дозволити здати той самий перегін…
— Чи не варто у такому випадку забезпечувати селян доїльними апаратами? І для вашого підприємства користі більше, і людям — підмога.
— Чув про подібну державну програму. Проте далеко не всім випала можливість взяти у ній участь. Вона була недовготривалою і вибірковою. Швидше за все, діяла, як звичний механізм відмивання коштів…
— А саме підприємство не може придбати для своїх виробників ці апарати? Приміром, тим, хто тримає три і більше корови.
— У нас немає такої можливості. Крім того, є й молочні ферми, які хочуть певних преференцій від підприємства. А в них набагато краща якість молока, ніж у населення. Тому й платимо їм більше.
— У відсотковому відношенні скільки збираєте молока від сільгоспвиробників і селян?
— П’ятдесят на п’ятдесят.
Отака видалася розмова.
А тепер повернімося до початку матеріалу. Торік зменшення кількості корів на 3,5 тисячі голів в області торкнулося саме приватних господарств. Адже, за даними департаменту агропромислового розвитку, там торік, у порівнянні з 2013 роком, стало менше худоби майже на чотири тисячі голів. А сільгосппідприємства навпаки наростили близько півтисячі корівок. Це свідчить про те, що невисока ціна на молоко таки змушує селян прощатися зі своїми годувальницями.
Gismeteo 
