Курси валют

Які ж довгі та нудні зимові ночі, особливо, коли тобі вже під вісімдесят і ти залишаєшся сам на сам зі
своїми болячками, коли замість сну в голові рояться думки, раз по раз повертають тебе в минуле, коли серце не перестає тривожитися за нинішнє і майбутнє дітей і онуків. Та не лише це непокоїть стареньку Франку, або як її називають в селі — Франю. Який день у її односельців одна з найбільш обговорюваних тем — запровадження податку на будівлі.

Адже згідно з прийнятими змінами до Податкового кодексу, держава пропонує стягувати податки у розмірі 2 відсотки від мінімальної заробітної плати за 1 квад-
ратний метр з тих українців, які мають будинок понад 120 квадратних метрів. Прикро, але такі нововведення найбільше можуть торкнутися селян, адже обкладатиметься податком не лише житлова площа, а всі будівлі, тобто уся нерухомість, яка є на обійсті — літня кухня, хлів, погріб, курник, навіть… перекошений нужник.
Тож таки мали чому бути безсонними ночі у бабці Франі. Коли з сусідкою обміряла рулеткою свою нерухомість, сплюсувала все разом, то вийшло цілих 280 квадратних метрів. Скажімо, нова хата, побудована двадцять років тому, потягнула на 130 метрів, стара глинобитна оселя, споруджена по війні ще батьками, в якій вона зараз мешкає — 60 метрів, на 75 квадратів потягнули хліви з коморою, 15 метрів має льох. Тоді відняла від 280 метрів 120, які не оподатковуються, і вийшло, що за зайвих 160 квадратних метрів доведеться викласти… понад три тисячі гривень.
«Так це ж три місяці мені потрібно відкладати пенсію, аби сплатити ті податки», — вкотре, подумки обурюючись, запитувала себе й сама собі давала відповідь старенька. І знову, не даючи заснути, заснували думки, сплітаючи мереживо спогадів. Про те, як господарювали з чоловіком — він шоферував у колгоспі, вона працювала ветеринарним
лікарем, як складали копійчину до копійчини за продані яблука, вгодованих кабанчиків, здане молоко, щоб побудувати дітям добротну хату. Думали, що й вони присвятять себе хліборобській справі. Де там?! Під час сумнозвісних кучмівських реформ колись багатий колгосп розпався. Створивши сім’ї, син і донька поїхали в пошуках кращої долі до міста. Поки жив чоловік, ще тримали корову, свиней, кролів. Нині залишилося кілька курок. Так що тепер великий хлів практично став непотрібним і вряд чи коли в ньому хтось замукає чи захрюкає. Та й на новій хаті висить велика колодка. «Але хіба тільки в мене таке становище, онде в селі скільки позалишалося вже самотніх стареньких, які давно своє відгосподарювали, а нерухо-
мості тієї у кожного, хоч відбавляй, але, як кажуть, що людям, те й мені», — заспокоювала себе бабця.
Що правда, то правда. Дійсно, не їй, одній, з мешканців Кам’янеччини, власне, як і мільйонам українських селян, доведеться виконувати те, що передбачено законодавством. Чимось же потрібно латати дірки в сільському бюджеті.
— Ми розуміємо, що триває неоголошена війна, що потрібна нова військова техніка, що треба одягати, годувати наших захисників, але ж не за рахунок села, переважна більшість мешканців якого й так ледь виживає на свою мінімальну пенсію чи тимчасові підзаробітки, — розмірковує сімдесятирічний житель приміського села Довжок Олександр Михайлович. — Ось залишилися в мене великі хліви. Коли було здоров’я, тримали з дружиною дві корови, свині. Тепер що, найняти бульдозера та розвалити чи спалити ті зайві 70 метрів, щоб за них не платити? А ще маю літню кухню, підвал під хатою.
— Я уважно читав оті зміни до Податкового кодексу в «Голосі України», постійно дивлюся телевізор, але щось не бачив і не чув, як будуть обкладатися податком власники приватних літаків, вертольотів, яхт, розкішних вілл, які вони мають по закордонах, і більш ніж упевнений, що скоробагатьки знайдуть «шпарини» для несплати податків за свої, чи оформлені на тещу, дво-триповерхові маєтки, що, неначе гриби після дощу, повиростали навколо Кам’янця. А ось простому сільському дядькові доведеться сплатити сповна, — додає з обуренням сусід Олександра Михайловича — Дмитро.
— У прийнятому в грудні минулого року Законі визначено лише максимальну ставку податку, яка може бути встановлена, і складає вона до 2 відсотків від мінімальної заробітної плати за 1 квад-
ратний метр площі, тобто
24 гривні на рік. Але орган місцевого самоврядування може зменшити вищевказану ставку, — говорить голова Жванецької територіальної громади, що на Кам’янеччині, Ганна Співак. — Також законодавець прописав, що, незалежно від рішення місцевих рад, не оподатковуватимуться квартири загальною площею до 60 квадратних метрів та житлові будинки до 120 квадратних метрів. Проте збільшити неоподатковувану площу можуть, знову ж таки, депутати на місцях. На території нашої сільської ради проживає 681 сім’я, з них 28 — у двоповерхівках, решта — у звичайних сільських хатах. Але маємо одну особливість — у нас є багато сімей із затопленої Дністром зони. Тож вони, коли переселялися, споруджували будинки, іншу нерухомість, розраховані на великі родини. Та наразі, як і в більшості сіл, молодь виїхала в пошуках роботи, кращої долі, а в оселях залишилися одні пенсіонери. 

Ганна Вікторівна розповіла, що перед тим, як виносити питання щодо встановлення норм оподаткування на сесію, відповідні пільги, депутати, актив села детально вивчили запропоновані нововведення, радилися з податківцями, провели попередній аналіз площ квартир і будинків, розташованих у межах території сільради, зустрілися з жителями. Звичайно, запитань виявилося більше, ніж відповідей. Відтак після довгих дискусій депутати ухвалили рішення, згідно з яким оподатковуватимуть квартири загальною площею понад 100 квадратних метрів та житлові будинки загальною площею понад 170 квадратних метрів. За зайві метри нежитлових приміщень селянам доведеться платити 0,01 відсотка від розміру мінімальної зарплати — 12 копійок.
 Останній тиждень минулого місяця на Кам’янеччині був досить врожайним на сесії сільських рад, на яких ухвалювалися рішення щодо оподатковування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості. Як показує аналіз, більшість сільських депутатів підійшли до розгляду цього болючого й неоднозначного питання досить виважено, скрупульозно, з розумінням і справедливо. І тим самим погасили шквал негативних емоцій, заспокоїли людей.
    Тож, скажімо, жителі сіл Сокільської, Калачковецької, Кадиївської територіальних громад та інші сплачуватимуть за свою нерухомість, якщо її площа перевищуватиме 250 квадратних метрів, Голосківської — 240, Кульчієвецької — 200, Устянської — житлова нерухомість понад 120 «квадратів». Звичайно, при цьому депутати не забули про пільги для сімей воїнів АТО, багатодітних родин, тих, де є діти-сироти. А ось щодо хлівів, літніх кухонь, льохів, гаражів — то за їх понаднормові «квадрати» сільські ради встановили теж податок у розмірі 0,01 відсот-
ка від розміру мінімальної зарплати за квадратний метр.
…А бабці Франі, дай їй, Боже, здоров’я ще на довгі роки, на благо сільської громади доведеться віддати не 3000 гривень, які вона собі нарахувала, а гривень 5-10. Поки що. Хоча, як пишеться у Податковому кодексі, обчислення сум податку з об’єктів житлової (нежитлової) нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючими органами за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Так що чекайте, бабуню, в гості працівників податкової служби, але перед цим, якщо не маєте, будете змушені ще виготовити в державному бюро технічної інвентаризації технічний паспорт на свою нерухомість, який вартує 300-400 гривень, отримати свідоцтво на його власність, ясна річ, теж не безкоштовно…
До речі, і влада міста над Смотричем теж вирішила дещо послабити податковий тиск на кам’янчан, скорегувавши податкові збори за житло. Сесія міської ради своїм рішенням встановила, що податки сплачуватимуться за квартири площею понад 100 квадратних метрів, а будинки — більше 170 квадратних метрів.