За роки незалежності в Україні змінився 21 уряд. На відміну від усіх високорозвинутих країн, де практично десятиліттями створена система управління, єдина суспільна політика, збалансовані гілки влади, всі знають, хто за що відповідає, Україна, отримавши самостійність, безумовно, цього не могла мати. На жаль, за 28 років мало що змінилося в питаннях економічної політики та пріоритеті власного виробництва.
Не відпрацьовані і не прийняті пакети необхідних законів, живемо в умовах нестабільної митної політики, останніми роками загострилася ситуація в правоохоронних структурах. До того додалися проблеми, які виникли на Донбасі, де гинуть і страждають люди. Держава значні кошти змушена направляти на підтримку військових.
Останні шість років вітчизняне виробництво перебуває в тіні. Реально мало що робив у цьому напрямі уряд Володимира Гройсмана, півроку змарнував уряд Олексія Гончарука.
Хоча раніше були приклади іншої роботи. На наш погляд, правильно і результативно працював уряд під керівництвом Прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка (1997-1999). Тоді розвивались галузі, здійснювались поїздки по областях і на місця. Діяли підприємства сільгоспмашинобудування, АПК, з виготовлення транспортних засобів, кораблебудування, енергетики, будувалися нові шахти. Зростав авторитет Валерія Пустовойтенка. Але довго працювати не дали — втрутився «зовнішній вплив».
Мені довелось бути присутнім на першому засіданні з керівниками підприємств, яке проводив новопризначений тоді Прем’єр-міністр Віктор Ющенко. Дивно пролунали його слова: «Мені ваші трактори, верстати не потрібні, мені потрібний бізнес». З того моменту виробництво в державі покотилось униз.
У травні 2001 року призначили Прем’єр-міністром Анатолія Кінаха — людину з великим досвідом, грамотного менеджера найвищого державного рівня. Пропрацював лише рік, знову змінилась політика.
Маємо ще й такий приклад. В уряді Володимира Гройсмана тривалий час (2015-2019) заступником міністра з економіки працював Максим Нефьодов, однією з функцій якого було питання промисловості. Але вдумайтесь у його бачення, про що висловився 1 вересня 2018 року на урочистих зборах, присвячених Дню підприємця, народний депутат Леонід Козаченко. Слова Максима Нефьодова: «Теперішні заводи — це брухт!». Зараз він очолює Державну митну службу.
З досвіду співпраці з підприємствами Франції, Німеччини, навіть США знаємо, що там є заводи аналогічні нашим, де на вузьких місцях, базових техпроцесах встановлене і працює сучасне і надсучасне обладнання.
Якби нашим підприємствам хоч на 20 відсотків оновити обладнання, ми за конкурентноздатністю не відрізнялися б від аналогічних підприємств у західних державах! Щодо останнього уряду Олексія Гончарука, то, на наш погляд, крім шкоди через свою бездіяльність, відсутність конкретних дій, заходів з підтримки реальних секторів економіки, в першу чергу вітчизняного виробництва, він нічим себе не зарекомендував. Мінфін і Нацбанк з подачі Олексія Гончарука не знайшли нічого іншого, як надрукувати облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) на суму 300 мільярдів гривень під 18 відсотків річних. Виручені від реалізації ОВДП гроші були витрачені на те, щоб закрити діри соціальних виплат, можливо, щось пішло на оплату боргів. Але всі мають знати, що такими діями закладена міна під фінанси держави. Бо гроші розійшлися швидко, а ми маємо їх віддати, приплюсувавши 18 відсотків річних власникам цінних паперів. Поповнити казну фінансами, щоб повернути гроші за цінні папери з відсотками, швидко реально практично ніякому новому прем’єр-міністру неможливо, бо вітчизняне виробництво стагнує. До цього додалися проблеми світової пандемії. Всі економіки мають з цього приводу труднощі.
Карантин не дасть можливості державі отримати податки, насамперед єдиний соціальний внесок (ЄСВ), з якого формуються виплати Пенсійного фонду. Де ж брати гроші? Знову надрукувати? Новий прем’єр і новий уряд мусять зрозуміти, що тільки підйом вітчизняного виробництва, реальні гроші, зароблені трудовими колективами, їхніми працівниками, можуть змінити стан економіки країни.
Тільки промисловість, відповідні дії уряду з модернізації підприємств, політика з імпортозаміщення, реальні кроки з підтримки виробників-експортерів, рішення уряду і парламенту щодо залучення інвестицій (потрібні закони, де будуть визначені пільги, як в інших державах). Тільки така політика зможе вивести країну з нинішнього стану. Принциповим було б і звернення керівництва держави до МВФ, фінансових структур Заходу, перед якими Україна має борги, з тим, щоб відстрочити їх повернення до кращих часів. Адже на всі ці організації може вплинути керівництво Євросоюзу та США. Україна стала найбіднішою країною Європи з найменшим ВВП на душу населення — 2900 доларів у тому числі завдяки рекомендаціям західних партнерів. Сьогодні настав час нас підтримати.
Знову змушені повернутися до діяльності нового уряду. Виникають питання: чому міністрами, віце-прем’єрами не призначені люди, які мають відповідні компетенції і практичні результати в роботі? Чому знову в уряді немає віце-прем’єра з промисловості? Є також питання до Президента і Прем’єр-міністра. Яке їхнє бачення? Чи потрібна промисловість Україні? Може, і народних депутатів про це треба запитати? Якщо Верховна Рада за розвиток вітчизняного виробництва, то чому не приймаються закони в цьому напрямі? З ким мають спілкуватися, вести переговори крупні інвестори? Під чиїм керівництвом повинні розроблятися програми відродження галузей української промисловості, імпортозаміщення, спільних виробництв, спільних підприємств, покращення умов виробничого експорту і багато чого іншого? Всім відомо, що будь-яка справа, не кажучи вже про посади міністрів, інших вищих керівників у державі і на місцях, залежить від того, хто призначений і відповідає за той чи інший напрям. Французи, з якими ми тривалий час співпрацювали, стверджують, що компетентний керівник той, який володіє знаннями, умінням використати ці знання, має особистий досвід роботи. Якщо один з цих трьох параметрів відсутній — будь-який спеціаліст, тим більше керівник державної галузі, не є компетентним.
В одній з найкращих країн світу — Японії — на відповідальну посаду, не кажучи вже про посаду міністра, працівник може бути призначений тільки тоді, коли він при базовій профільній освіті пройшов усі щаблі службової драбини. Там не буває міністрів 35-40 років. З того, яка зараз Японія, можна зробити висновок, що її кадрова політика є зразковою. Чому в нас усе відбувається навпаки? Хто і що нам радить?
Може, в уряді посада віце-прем’єр-міністра з євроінтеграції колись буде затребувана. Але нині в нашому уряді була би більш важлива і корисна посада віце-прем’єра з промисловості.
Ми не раз на підставі спільного аналізу й рішень Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП), наших постійних комунікацій з західними виробниками, навчання кращому досвіду за кордоном, аналізу світових тенденцій, специфіки стану і розвитку наших підприємств направляли уряду відповідні пропозиції. Фактично на сьогодні вони не змінились.
У зв’язку з вищевикладеним пропонуємо першочергові заходи і способи для розв’язання проблем, які накопичились у державі:
* Модернізація вітчизняних підприємств. Це дасть змогу підняти конкурентноздатність вітчизняних підприємств, покращити їх економіку, збільшити обсяги виробництва і відповідно нові робочі місця. Це все зробити:
— Надавши підприємствам право 30 відсотків від прибутку направляти на закупку нового обладнання і технологій.
Звільнити підприємства-товаровиробники від сплати ПДВ при розмитненні обладнання, яке ввозиться для власних виробничих потреб і призначене для технічного переоснащення та впровадження сучасних технологій.
* Створити умови залученню зовнішніх і внутрішніх інвесторів. Це дасть можливість створення нових підприємств, технологій, нових робочих місць і зарплат сучасного рівня, що призупинить відтік і сприятиме поверненню наших заробітчан. Основою інвестицій мають бути пільги на прибуток, плату за землю та ін. Механізми реалізації використання пільг існують, вони визначені в кожній державі. Прикладом можуть слугувати Китай, Польща, Туреччина, де завдяки інвестиціям фактично створена нова сучасна економіка. Вкрай потрібні рішення уряду і закони Верховної Ради, включаючи захист прав інвесторів. Конкретика, реальні результати — пріоритет для керівників усіх рангів.
* Вжити заходи з підвищення конкурентноздатності підприємств-експортерів для закупівлі сучасного обладнання і технологій. Для експортерів розробити систему пільг з оподаткування. Приклад Туреччини: підприємства звільняються від податку на прибуток та податку на зарплату працівників у випадку експорту не менше 85 відсотків продукції. Пріоритет — заробити валюту для держави.
Відмінити для вітчизняних промислових товаровиробників сплату ПДВ при розмитненні сировини, матеріалів та комплектуючих для власних виробничих потреб, що належать до переліку товарів «критичного імпорту». Постановою Кабінету Міністрів затвердити новий перелік товарів, що належать до «критичного імпорту».
* Відповідною постановою ввести мораторій на підвищення цін на енергоносії — на електроенергію та природний газ мінімум на 3 роки. Енергоносії збільшують собівартість готової продукції, бо провокують ріст цін на матеріали, комплектуючі. Продукція заводів стає неконкурентноздатною. На підвищення зарплати працюючим грошей теж не залишається.
* Розробити державну Програму імпортозаміщення (на теперішній час на закупівлю імпортних товарів, обладнання та іншого витрачається майже 600 мільярдів гривень). Зменшити імпорт за три роки на 100 мільярдів гривень. Вітчизняні підприємства спроможні значною мірою замінити імпорт на власні вироби, забезпечити роботу співвітчизникам, а не витрачати кошти на закордонних виробників. Цей захід дасть змогу збільшити обсяги вітчизняної продукції та кількість робочих місць.
* Розглянути і затвердити напрями державної політики зі створення спільних підприємств і спільних виробництв з високорозвинутими підприємствами Західної Європи та інших країн світу. Це дасть можливість на нашу територію залучити високотехнологічні виробництва, де поступово будуть використовуватись вітчизняні вузли, комплектуючі, сировина та інше. Для роботи на ці підприємства будуть запрошені, в основному, наша молодь, наші працівники. На цих підприємствах буде забезпечений високий рівень зарплати.
* Розглянути і прийняти рішення щодо запровадження високих технологій глибокої переробки сільгосппродукції, що дасть можливість створити нові високотехнічні виробництва і нові робочі місця з відповідною зарплатою, підняти в десятки разів ефективність використання земельних ресурсів. Такі підходи до сільгоспвиробництва нині активно реалізуються в розвинених країнах світу.
* Пропонуємо прийняти державну Програму призупинення від’їзду та повернення на Батьківщину заробітчан. Настав час не ховати голови від проблеми виїзду за кордон мільйонів українців. Виїхали молоді, найкращі. На підприємствах нікому працювати.
Направлено Прем’єр-міністру України, керівнику Офісу Президента України, Міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Голові Верховної Ради, Голові Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, народним депутатам України від Хмельницької області, голові Хмельницької ОДА, голові Хмельницької обласної ради, міським головам Хмельницької області, президенту УСПП, голові Ради ФРУ.
Gismeteo 
