Серед жителів обласного центру навряд чи зустрінемо людину, котра не чула б про ринок «під мостом» недалеко від філармонії. І хоча не всі знають, що він має назву «Ранковий», однак кожному відомо: хочеш купити дешевше й свіже — збирайся вранці під місток. Особливо цим користуються пенсіонери, бо кожна копійка на рахунку, тож за словами директора міського комунального підприємства ринок «Ранковий» Володимира Чекмана, цей торговий об’єкт виконує й соціальну функцію.

— Наше комунальне підприємство засноване в 2003 році, – розповідає Володимир Костянтинович. – З того часу, сплачуючи всі податки та внески, заробляємо на себе, намагаючись покращити умови роботи продавцям, поліпшити комфорт для покупців. Накрили дахом центральні проходи від снігу, сонця та дощу, облаштували майже дві сотні торговельних місць із критими прилавками, встановили понад сотню кіосків одного зразка, поступово наводимо лад на території.
Наприкінці літа покладемо тротуарну плитку в проходах, в м’ясному павільйоні, старі та іржавів труби вже замінили на пластикові, встановили електричний котел (від газового котла відмовились, бо нараховували нам захмарні суми), засоби пожежної безпеки утримуємо в належному стані. Усі роботи виконуються за рахунок доходів підприємства. Облаштуванням території займаємось не тільки тут на «кам’янецькому переїзді», опікуємось ринком «Бартер», який також є нашим підрозділом (там 2200 торгових місць) і ще секторами на Гречанах, у Дубовому, на Заготзерно, по вулиці Хотовицького від пологового будинку (донизу) теж наші кіоски стоять… Міська влада розширює свою частку в облаштуванні торговельних точок в обласному центрі з метою збільшення дохідної частини бюджету Хмельницького.
Все це господарство обслуговують шістдесят шість працюючих, серед яких начальник торгового відділу, начальник відділу з утримання парковок, адміністратори, двірники, контролери, бухгалтер. До речі, головний бухгалтер Лілія Миколаївна Бобцова працює майже з першого дня заснування підприємства. Середня зарплата на «Ранковому» невелика, близько семи-восьми тисяч, і це за роботу із четвертої ранку і до закриття ринку о п’ятнадцятій, а з 15.00 до 18.00 на ринок завозять товар. Щоправда м’ясники приїжджають вже о четвертій, в цей час відкривається лабораторія (на цьому приміщенні також замінили дах), здають з продукції аналізи — до початку сьомої, а о сьомій відкриваємо ринок. Зараз розпочинаємо роботу дещо пізніше через коронавірус, контролюємо, щоб продавці були в масках та прозорих щитках на обличчі. На сьогодні повідомлень, що хтось із покупців чи продавців захворів через те, що перебував на ринку, немає. Та без окремих порушень не обходиться, одного дня, обходячи територію, помітив, що дві жінки не пройшли перевірку на вході та намагаються потрапити на територію з іншого боку… Зі скандалом, довелося не допустити їх на ринок, порядок однаковий для всіх, хай чхають та кашляють вдома, — завершив думку директор «Ранкового», бо в цей час у відчинені двері його кабінету увійшла приваблива молодиця і, взявшись у боки, заявила, що в її кіоску електрозварник щось не туди приварив. Володимир Костянтинович розвів руками, мовляв, вибачте, треба йти подивитися хто, кому, куди і що варить.
Коли директор вийшов, я зрозумів, що інформація неповна і звернувся до головного бухгалтера Лілії Бобцової з проханням змалювати в цифрах зроблені роботи на базарі.
— Обласний центр мусить мати цивілізований вигляд, а базари й досі його невід’ємна частина, — каже Лілія Миколаївна. — Зрозуміло, що на їх облаштування та обслуговування ми й надалі витрачатимемо кошти, не дозволяючи собі «наганяти» зарплати. Так, у 2018 році придбали підмітально-прибиральну машину за 784000 гривень для прибирання ринку «Бартер». В 2019-му, крім 8431000 гривень загальних податків і зборів, витратили на нові торгові контейнери 1397000 гривень, дах над проходами між контейнерами «потягнув» на мільйон, а ремонт даху лабораторії коштував 340000 гривень, електричний котел — понад тринадцять тисяч, компресор для фарбування кіосків та інших господарських потреб — 11500, два нових касових апарати — 21400, комп’ютер — 20000, витрати на малоцінні необоротні матеріальні активи склали майже 80000, а ще поліпшили стан адмінприміщення на «Бартері», зробили дах з освітленням над господарським двором і там встановили системи водовідведення. Загалом по підприємству на утримання та облаштування витрачено 2958400 гривень і все це для того, щоб бабусям із села було зручно торгувати (бо поруч залізниця, транспортна розв’язка), а хмельничанам зручно купувати свіжу продукцію. Зауважу, як жінка, — є велика різниця між тим, що можна купити в магазині і на базарі з перших рук, це знає кожна господиня, — завершила пані Лілія.
Ну, про пластик гіпермаркетів і корисність домашніх продуктів і чоловіків переконувати не треба, а щоб мати повну картину про діяльність ринку заходжу ще в лабораторію.
— Наша робота починається о четвертій ранку, — говорить Петро Онофрійчук — завідувач лабораторії №2 ветеринарно-санітарної експертизи Держпродспоживслужби. — Вся продукція рослинного і тваринного походження, яка поступає для реалізації на ринок, проходить лабораторний контроль, кожна туша клеймується. Наш ринок «під мостом» звуть соціальним, бо люди з села везуть те, що виростили на присадибній ділянці, а ця продукція, як правило, належної якості, не містить нітратів — чим часто грішать промислові постачальники.
У нас наявні всі інструменти для дослідження меду, риби, рослинної, молочної продукції, м’яса. Контролери стежать за тим, аби весь товар, наявний на прилавках, не оминув лабораторію, культура торгівлі має бути невід’ємним атрибутом сучасності. Лабораторія дає висновок, що сир, молоко, мед не фальсифіковані, покупець має бути переконаний у тому, що купує мед, а не розігрітий цукор. Був випадок, коли жінка поскаржилась нам на погану курку, згодом з’ясувалось, придбала вона її аж біля філармонії.
— І що тепер робити з куркою? — прийшла в лабораторію і запитує.
— Чекайте поки закукурікає! — відповідаю.
 Якщо птиця не проклеймована, то покупець одразу потрапляє до групи ризику. Ми відчуваємо свою відповідальність, від нашого погодження залежить життя і здоров’я хмельничан, а хмельничани, в свою чергу, мусять зрозуміти, що купівля недоброякісних продуктів несе в собі загрозу життю не тільки людині, а й її сім’ї (це якщо немає гостей). Кожен несе відповідальність.
— Я працюю тут не перший рік, — долучається до розмови лаборант Галина Рудчук. — І можу сказати, що люди стали добріші та якість товару покращилась.
Я недовірливо скривився на таку заяву.
— Не сумнівайтесь, — продовжує Галина Анатоліївна, — більше почали прислухатися і до порад ветлікарів, і до наших. В свою чергу, ми радимо, як краще утримувати тварин, заповнювати супровідні документи. Подолянам лише потрібно, роблячи покупки, звертати увагу на експертний висновок лабораторії, який у продавців завжди має бути на руках. Можливо, тоді хмельничани замисляться над тим, що вони купують на стихійному ринку. Якщо люди не питають висновок, то й психологічно для них різниці немає, між товаром з прилавку і з асфальту.
Завершивши свою роботу на «Ранковому», йду на зупинку до філармонії і про себе міркую, що бажаючих торгувати з землі стає менше, можливо, через те, що зменшується кількість охочих зіграти зі своїм здоров’ям в російську рулетку «пофартить-непофартить». Що тут скажеш: не псуйте собі ранки поруч із «Ранковим».